5 парафій на Тальнівщині не спішать переходити до помісної церкви України
6 січня 2019 року сталося те, чого так довго чекали українські віряни. У храмі Святого Георгія в Стамбулі після спільного служіння з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію ПЦУ. Нарешті українська церква стала визнаною, самокерованою та незалежною. Проте не всі радісно сприйняли цю новину. Країна-агресор та її прислужники в УПЦ не хочуть з цим змиритися. Для них релігія – могутній механізм, яким вона серед українців розповсюджує «руський мір» і стирає національну ідентичність.
«Російська церква багато скалічила українців, бо займається не духовним просвітництвом та заступництвом, а політичними ігрищами, є служницею російської держави», – сказав архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк.
усю свою історію Росія використовує релігію як майданчик для пропаганди й не тільки щодо України. Скажімо, гострим питанням стала українська мова, якою в храмах ПЦУ проводиться богослужіння. Російські попи стверджують, що вона, мовляв, не благодатна, що справжні православні у Божому Домі мають її уникати! Лише зросійщена церковнослов’янська єдино правильна! Ще один факт: російська церква причислила до сонму святих катів нашого народу. Зокрема, Андрія Боголюбського, який 12 березня 1169 року пограбував Київ та спалив його, чи останнього російського царя Миколу ІІ. У його святості не раз виникали сумніви. Офіційна історія часто називає Миколу ІІ «Кривавим». Згадаймо російсько-японську війну, розстріл мирної демонстрації в 1905 році чи Першу світову. До українців убієнний більшовиками російський правитель ніколи не був святим. Навпаки, прославився жорсткою цензурою, російським монархічним шовінізмом, що забороняв використання української мови й переслідував патріотичну інтелігенцію.
тому не дивно, що колаборанти-священники походять саме з цього середовища, з цієї церкви. Доктор філософії, професор Інституту філософії НАН України ім. Сковороди Олександр Саган вважає: «Найбільш страшний сон для Московського патріарха, що всі громади УПЦ (в єдності з МП) перейдуть до Православної церкви України (ПЦУ)».
На Тальнівщині у перші дні повномасштабного вторгнення два священники разом з парафіями усвідомлено перейшли до ПЦУ: отець Володимир з Кривих Колін та отець Володимир з Майданецького. Звичайним парафіянам значно простіше втілити своє бажання в життя: вони просто перестають ходити до храмів, де служить московський патріархат. Однак на українських теренах чимало парафій та їхніх вірян з таким рішенням не поспішають. Про це каже Андрій Гаргат: «Москалі скрізь пхають свої щупальці не лише на фронті, а й у середині країни. Релігієзнавча експертиза Державної служби з етнополітики й свободи совісті дійшла висновку, що УПЦ продовжує зберігати церковно-канонічний зв’язок з Російською православною церквою. Тобто ухвалена після початку повномасштабної війни нова редакція статуту не привели до розриву між УПЦ і РПЦ: перша залишається частиною другої. Ми неодноразово бачили, як московські священники відмовлялися ховати бійців, як вільготно почувалися при проросійській владі. У Тальному настоятелі храмів Дмитрія Солунського й Свято-Троїцького навіть не збираються переходити до ПЦУ, вважаючи, що все роблять правильно. Звідти йде багато проросійських викликів, але все діється чітко й акуратно. Отці проповідують, що йде гоніння на Бога, порівнюючи російську церкву з Господом на землі. Їх прикриває влада у високих кабінетах Звенигородки, Черкас, Києва. І все ж я сподіваюсь на Божу волю й людей, що вони вийдуть з московської облуди й виведуть своїх настоятелів. Настав час зробити вибір: ви на боці безжального вбивці мирного населення чи на боці рідної вам землі, її людей, її Церкви?»
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА