50 місяців неволі: воїн Павло Літвін першим зняв свій портрет зі стенда з фотографіями полонених і зниклих безвісти в Луцьку

У центрі Луцька зустріли воїна Павла Літвіна, який 50 місяців перебував у російському полоні. Павло став першим, хто зняв свій портрет зі стенда з фотографіями українців, які перебувають у полоні або яких вважають зниклими безвісти, що на Театральному майдані.

Павло Літвін – уродженець села Гірка Полонка. У 2014 році після закінчення дев’яти класів переїхав до Одеси, де навчався у Військово-морському ліцеї імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного. Згодом вступив до Військової академії в Одесі, де здобув військову освіту за напрямом, пов’язаним із морською піхотою.

У 2020 році розпочав офіцерську службу в Бердянській військовій частині А1965. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Павло був на передовій.

У лютому 2022 року він отримав наказ вирушити на допомогу обороні Маріуполя. Разом із побратимами захищав місто в надзвичайно складних умовах. За мужність та виконання бойового завдання Павлу надали звання старшого лейтенанта. У квітні 2022 року під час оборони Маріуполя військовослужбовець потрапив у російський полон.

Наступні 50 місяців Павло провів у неволі. Його утримували в російських місцях несвободи, зокрема в Таганрозі, Оленівці та колоніях Мордовії.

26 червня 2026 року, після 50 місяців полону, Павло Літвін повернувся в Україну.

«Вітаю всіх! Дякую кожному, хто приділив свій час і прийшов. Для мене це важливо. Я вдруге відчуваю такі позитивні емоції відтоді, як повернувся з полону. Вперше це було на Чернігівщині безпосередньо в день обміну 26 червня. І вдруге тут. Мене зустрічала колона «Автомайдану». Дякую за це. Востаннє в Луцьку я був у травні 2021 року. Перебуваючи в полоні, я часто подумки прогулювався вулицями міста, відвідував свої улюблені місця і вірив у те, що настане час, коли я зможу це зробити наяву. Я зараз тут, і це реальність», – сказав Павло. За його словами, в Луцьку та рідній Гірці Полонці він відчуває спокій, а також домашню атмосферу.

«Для мене тут усе рідне. Для мене повернення на Волинь асоціюється з моїм дитинством. Як усім відомо, це найтепліші спогади», – наголосив Павло.

Також він зачитав вірш, який написав 2023 року, перебуваючи в неволі. Павло зізнався, що, побачивши стенд з фотографіями воїнів, які перебувають у полоні або яких вважають зниклими безвісти, і помітивши там свій знімок, не зміг стримати сліз. Він висловив сподівання, що найближчим часом якомога більше воїнів зможуть так само, як він, зняти свій портрет з цього стенда. На повернення Павла додому чекали його рідні.

«Щоп’ятниці я стояла разом з родичами безвісти зниклих воїнів і військовополонених на акціях. І ось нарешті дочекалася на повернення свого брата Павла. Він – оборонець Маріуполя. У 21 рік став командиром і вів за собою хлопців, мужньо обороняючи нашу країну. 50 місяців – це не один день, не один тиждень, не один місяць. Це багато років. 24 лютого 2022 року дуже змінило нашу сім’ю. Мої брати стали на захист нашої держави. Зараз на цій зустрічі є обидва мої брати. Один був звільнений зі служби в травні й нині проходить реабілітацію, а другий повернувся з полону в червні. Сподіваюся, всі родини, які так довго чекають своїх рідних, врешті дочекаються їх додому», – зазначила рідна сестра Павла Олена. Нещодавно вона долучилася до колективу департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради, де працює з родинами полонених, безвісти зниклих воїнів і загиблих Героїв.

Павло Літвін зараз проходить відновлення після пережитого і поступово повертається до життя на волі.

Ольга ШЕРШЕНЬ