53 роки рятує життя: історія волинського хірурга-проктолога Миколи Карабана (фото)
Микола Карабан працює хірургом-проктологом у Волинській обласній клінічній лікарні. Закінчив Тернопільський медичний університет, у 1983-1986 роках працював в Алжирі, за плечима має 53 роки досвіду у медицині.
Суспільному лікар розповів, що вплинуло на його вибір професії, чому хвилюється під час операції та що його заспокоює.
Як розповідає Микола Карабан на вибір професії вплинули три чинники. Перший – його тато мав друга, який постійно спонукав Миколу в дитинстві бути хірургом. Другий чинник – друг хотів бути військовим хірургом і дав почитати книгу «Серце хірурга» професора Углова. Книга справила враження на тоді ще школяра Миколу Карабана, йому дуже сподобалась робота хірурга, описана в книзі.
Третій чинник – в старших класах вчителька запросила спеціалістів різних професій, кожен говорив про свою, і найяскравішою була розповідь хірурга. І все це склалося, що після закінчення школи вступив до Тернопільського медичного університету, каже лікар.
Спецординатуру проходив на кафедрі проктології Київського медінституту. Коли її закінчив, то місць в проктології не було, довелося ще працювати декілька років в судинній хірургії.
«Я почав робити складні операції на кишківнику і мені сподобалось. На шостому курсі в нас з'явився дитячий хірург. Це були перші операції – апендектомії у дітей. Так було, що він дивився в стороні, а я сам робив. Це було зухвало з мого боку, але я дуже хотів», – каже Микола Карабан.
Микола Карабан каже, що хвилювання були на початках діяльності, коли переживав за післяопераційний перебіг у пацієнтів. Ці нервові переживання відображаються на лікарях та шкодять їм, говорить лікар.
«У моїй роботі важливий досвід помножений на зусилля і допомога Бога, вона завжди актуальна. Коли треба прийняти складне рішення – треба бути спокійним, тоді воно дає успіх», – говорить лікар.
Зі слів Миколи Карабана, у відділенні проктології за рік роблять 700-800 операцій. За роки його роботи медицина дуже змінилася. Микола Карабан пригадує 1983-1986 роки, коли працював в Алжирі, там вперше побачив УЗД-апарат, за допомогою якого було легше діагностувати захворювання.
«Уже ми прийшли до того, що є лапароскопічна хірургія. І мої учні в цьому напрямку мене перевершують, працюють і це майбутнє. А це ще не кінець, тому що є роботохірургія. Якої ще тільки-тільки початок в Україні», – каже Микола Карабан.
Лікарі Волинської клінічної лікарні були одними із перших, хто робив «колопластику» – це був прорив в медицині і Волинь була серед лідерів в цьому напрямку, говорить Микола Карабан, деякі операції можуть тривати по 8 годин, для цього треба мати фізичні сили.
«Хірургія – це посвята. Я щасливий, коли пацієнта виліковуємо і він йде здоровий і довго живе, а для цього треба вчасно звертатися до лікарів і проходити медичні обстеження», – каже лікар.
Микола Карабан говорить, що відновлюється, пораючись в городі. Має присадибну ділянку, вирощує помідори і забуває про хірургію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- На Волині 68-річному хірургу, який не може ходити, оформили паспорт на дому
- «Завезіть мене в лікарню – я пообіцяв коханці»: парамедикиня з Луцька розповіла про казусні виклики на свята
- Був психіатром: як у Луцьку 73-річний майстер створює каное і посуд із дерева (фото)
- Понад пів століття в медицині: у Ківерцівській громаді 90-річчя відзначає відома лікарка-педіатр