84-річний волинянин Федір Юзінкевич із села Копилля Луцького району власноруч доглядає 25 вуликів. Бджолярством зайнявся на пенсії, а інформацію черпав з газет і журналів.
Чоловік розповів Суспільному, щоб бути хорошим пасічником, треба любити бджіл. День в нього починається з огляду вуликів.
“Я знаю вже, де може бути рій з якого вулика вилітати. Починаючи з весни і цілу зиму дивишся, замор звідти дістаєш, слухаєш, як там вони живуть”, — розповідає пасічник.
Федір Юзінкевич розповідає, що раніше бджіл боявся. Щоб до них підійти, запалює димар та обкурює їх. Пасічник каже, що бджоли не жалять просто так, вони лише обороняються, тому рухи при відкриванні вулика мають бути повільними, щоб не стукати кришкою.
“Бджоли не люблять перегару і поту, людина якщо не вмивається, то дуже кусаються, а дим, то вони в хоботки набирають і тоді не кусаються”, — каже Федір Юзінкевич.
У 25 вуликах Федора Юзінкевича живе 25 сімей бджіл. Себе чоловік називає пасічником-самоучкою, бо всі знання щодо бджіл та меду здобував з книжок та літератури. Розповідає, що середня бджолина сім’я складається з 30 тисяч бджіл, але коли їм потім стає тісно, то вони діляться. Дві матки в одному вулику бути не може. Одна матка стара вилітає, а молода залишається, говорить пасічник.
“Робоча бджола живе десь приблизно три тижні, 21 день. На осінь треба дивитися, щоб у вулику залишалося 5-7 кілограмів меду, а якщо ні, то треба давати підкормку”, — розповідає пасічник.
Вулики для своєї пасіки чоловік виготовляє сам. Робить і людям, використовує для цього дерево з сосни. Має спеціально облаштовану майстерню.
Каже, щоб добрий був медозбір, треба своєчасно обробляти вулики, весною почистити. Мед Федір Юзінкевич збирає восени. Минулого року назбирав три бідони: був і гречаний і квітковий.
“Різнотрав’я я люблю. Я лягаю спати, то я ложку меду і холодної води, краще спати тоді. Як той співав: “Вівці мої вівці та барани. Хто ж вас буде пасти, як мене не стане”. Так само і я так думаю. Поки не вмру бджіл не покину”, — говорить чоловік.
Пасічник намагався передати свої знання та вміння зятеві, але він відмовився від вуликів. То тепер, каже Федір Юзінкевич, буде жити, доки житимуть бджоли, щоб було кому про них подбати.