Артем Челядін: «Я був готовий пробачити "Ворсклі" всі борги аби мене одразу відпустили»

Колишній футболіст полтавської «Ворскли» Артем Челядін, який зараз виступає за київський «Лівий берег», дав інтерв’ю всеукраїнському порталу «Український футбол», де чимало розповів про полтавський період кар’єри, зокрема і про свій відхід.

Про виліт до Першої ліги

— За Сергія Долганського результати просіли ще більше ніж за Віктора Скрипника.

— Вже просто клуб потихеньку своїми кроками йшов, можна сказати, на дно, і це почало позначатися на результатах. Було тяжко. Думаю, таку відповідь дасть кожен, хто тоді перебував у «Ворсклі».

— А все-таки «Ворскла» за тих умов вийшла до фіналу Кубка України, де зійшлася з Шахтарем (1:2). Чи вірили ви внутрішньо, що можете виграти матч?

— Та це ж один матч. Тим паче фінал. На такі ігри завжди є віра, що можна перемогти будь-яку команду. Коли вийшли, то зрозуміли: буде дуже нелегко, звичайно.

Така тяжка гра. Програвали 0:2, але забили гол й відразу малюнок трохи перевернувся. Почали нагнітати, і «Шахтар» трохи занервував.

— Зрештою «Ворскла» дійшла до рішення повернути Максимова, але другий його прихід в команду завершився вильотом з УПЛ. Чому так склалося?

— Йому також обіцяли, що усе буде добре. Після зборів ми зіграли пару турів, здається, вже зарплату не отримували, нічого, і нам директор сказав: «До літа точно грати будете взагалі без зарплати. Ось така ситуація. Якщо залишитеся в УПЛ, то ми усе віддамо». За усі роки цих обіцянок вже стільки наслухалися, що зрозуміли… Однак на полі усі все одно віддавалися. Просто не знаю…

Звичайно, це впливає. До нас приїхали орендовані гравці із сім’ями та дітьми, і вони також були без грошей та навіть не могли заплатити за квартиру. Лёгіонери із самого початку були в шоку. Вони ще залишалися та грали, хоча могли взагалі плюнути. На останні матчі залишалося по 12-13 футболістів.

— Вирішальними для «Ворскли» стали перехідні матчі проти «Кудрівки». За рахунку 2:0 у гостьовому першому поєдинку вже складалося враження, що ви спокійно пройдёте суперника, однак пропущений тоді гол, а потім ще один — швидкий, уже в домашній зустрічі — фактично звели ваші зусилля нанівець. Чому впустили ту перевагу?

— Можна сказати, більше навіть нефарт. Ми стільки не позабивали там моментів… Коли в них у Києві грали, то могли 3:0 або 4:0 закривати взагалі. Гол непотрібний пропущений такий… Плюс вдома отримали м’яч й почалися нерви. Не могли забити, обстріляли усе, що можна. Та і на матч вийшли з п’ятьма польовими гравцями у запасі, купа втрат… Я вже лівого захисника грав. Тобто, за позиціями також вже було…

Мені здається, як воно мало бути, так і сталося. Не знаю, як би склалося у випадку збереження прописки. Можливо, так само десь довелося б шукати фінанси. Цього вже ніхто не дізнається.

Дуже шкода, що команда, в якій я стільки років провів, зараз йде таким шляхом. Вболівальників шкода. Завжди, коли зустрічав їх у місті, то ніхто кривого слова не сказав стосовно нашого вильоту від Кудрівки. У місті підтримували та були за нас. Більше звинувачували керівництво. Ну, вони ж бачили, що ми викладаємося на усі 100%. Після останньої гри Ігорьок Пердута взагалі кров’ю плювався, бо йому, наче, в ребра влучили, але дограв до кінця. Які можуть бути претензії?

— Що сказав Максимов у роздягальні після вильоту Ворскли з УПЛ?

— Вілійович, звичайно, був дуже і дуже засмученим. Він же такий емоційний, однак у той момент зайшов у роздягальню та сказав: «Дякую усім». Після цього тренер пішов. Там такий траур був, що тяжко навіть уявити. Ми й самі з хлопцями пару днів взагалі не розуміли, як так вийшло. Не могли отямитися.

Про відхід з клубу

— Що відбувалося у «Ворсклі» далі?

— Багато в кого ще були контракти, і люди виявляли готовність йти на адекватне пониження — на 40-50%. Наскільки я знаю, поміж таких гравців перебували, наприклад, Кулач та Олександр Скляр. Тобто, можна було розмовляти та якось домовлятися. Однак нам сказали, що таких фінансів немає. Зарплата максимум, здається, 2000 чи 3000 доларів, точно не пам’ятаю.

Приходив Желько Любенович, і спочатку йому обіцяли, що може багато хто лишитися й так далі, а у підсумку усі відмовилися від таких умов. Ми навіть казали: «Віддайте спочатку борги, і потім вже будемо якось домовлятися». Заборгованість перед усіма становила щонайменше шість-сім місяців. А вони відповідають: «Та там якось розпишемо». Люди зрозуміли, що воно вже таке. Ось це «розпишемо» ніякого ефекту не дасть точно.

— І що у підсумку?

— Обіцяли-обіцяли… Зі старшими прощалися та відпускали. А ось мене…

Я був готовий пробачити взагалі усі борги, аби одразу відпустили просто безплатно. Вони: «Ні, ми тебе будемо продавати. Ти коштуєш на Transfermarkt 600 [тисяч євро], і ми тебе за стільки маємо продати». Кажу: «Ніхто зараз не купить після такого сезону. Ситуація, що команда вилетіла». Відповідали: «Та ні, чекай, тут нам телефонують, зараз усе буде».

Я чекав-чекав. Потім вже зрозумів, що треба якось… Підходжу кожен день до них: «Ну, що там?». А мені у відповідь: «Ні-ні, ми тебе будемо продавати». Я дивлюся, липень закінчився, чемпіонат України починається… Почав паралельно писати у Палату [з вирішення спорів УАФ] та розривати в односторонньому порядку. Вже навіть не підходив та нічого не казав. Там вийшов варіант з Колосом, що готові були забрати, і до мене звертаються за день до закриття трансферного вікна: «Ну, ти ж молодий футболіст, тобі треба грати. Пробачай нам усе й можеш йти». Я сказав: «Ні, будемо вже через Палату. Я в односторонньому розриваю й усе». Ну, так і вийшло.

— Чи залишилася образа на клуб?

— Це мені дуже не сподобалося. Стільки років віддати Ворсклі… Розумію, звичайно, що і вони мені багато чого дали, однак я підходив та пробачав їм шість чи сім місяців зарплати, аби відпустили. Вважаю, це нормальний вчинок від мене. Вони захотіли продавати мене.

Мав тоді дуже непогані пропозиції, і міг піти вільним агентом. У підсумку не відпустили, і я опинився у такій ситуації, що перебрався у «Колос», не пройшовши збори.

Думаю, це зіграло свою роль, бо в них команда тоді вже була вкомплектована. Плюс Колос дуже добре йшов. Просто втратив час на усе це. Тому минулий рік вийшов дуже важким. Коли не граєш, то стає помітно, що на тебе не дуже сильно розраховують та не дають ігровий час.

Днями Артем у складі «Лівого берега» програв луганській «Зорі», яку тренує колишній тренер «Ворскли» Віктор Скрипник, а один з трьох голів забив колишній ворсклянин і партнёр Артема — Іван Нестеренко.