Батька позбавили батьківських прав у Польщі і заборонили контакти з дітьми: ВС пояснив, чи може спір розглядати український суд
Питання підсудності спорів із іноземним елементом особливо актуальне у сімейних справах, коли батьки після виїзду дітей за кордон звертаються до судів різних держав. Судова практика щодо таких спорів продовжує формуватися.
На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 5 серпня 2026 року у справі № 214/3935/22, ухваленій колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Суд перевіряв, чи могли українські суди розглядати позов батька про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку його участі у їх вихованні, якщо щодо батьківських прав та контактів із дітьми вже відбувалися судові процеси у Польщі.
Обставини справи
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 2010 року. 17 травня 2022 року шлюб було розірвано, у сторін двоє дітей.
Мати разом із дітьми з березня 2022 року проживає у Республіці Польща. Батько також згодом виїхав з України та проживає у Польщі.
У серпні 2022 року батько звернувся до українського суду з позовом до матері. Він просив зобов’язати її не чинити перешкод у його спілкуванні з дітьми та визначити порядок його участі у спілкуванні з ними і вихованні.
Зокрема, батько просив встановити можливість особистих зустрічей та проживання з дітьми не менше половини часу на тиждень, передбачити різні варіанти графіка таких зустрічей, а також надати можливість гуляти з дітьми, відвідувати дитячі розважальні центри та місце проживання батька, у тому числі залишатися з дітьми на ніч.
Також він просив зобов’язати матір повідомляти про місце проживання дітей, його зміну, зміну телефонних номерів та акаунтів у соціальних мережах, надавати засоби зв’язку для спілкування з дітьми та не блокувати його телефони й акаунти.
Позов батько обґрунтовував тим, що після виїзду матері з дітьми за кордон вона, на його думку, чинить перешкоди у спілкуванні з ними, змінює контакти, блокує його телефонні номери та акаунти, а також підбурює дітей не спілкуватися з батьком.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Він виходив, зокрема, з того, що мати з дітьми проживає за межами України, а Районний суд м. Кракова вже розглянув по суті спір щодо здійснення батьківських прав.
Районний суд м. Кракова 30 травня 2025 року ухвалив постанову у справах щодо обмеження батьківських прав, встановлення контактів, визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав та заборони контактів. Польський суд позбавив батька батьківських прав щодо дітей, заборонив йому контакти з ними та відхилив його заяву про встановлення контактів і визначення місця проживання дітей.
Апеляційний суд залишив без змін відмову в позові, однак змінив мотиви рішення. Він зазначив, що позивач не довів доцільності його участі у вихованні дітей та можливості спілкування з ними. Водночас апеляційний суд вважав, що наявність рішення іноземного суду сама по собі не виключає можливості вирішення питання українським судом, оскільки доказів визнання цього рішення в Україні матеріали справи не містили.
Батько оскаржив рішення в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд насамперед звернув увагу на те, що справа має іноземний елемент, оскільки сторони та діти є громадянами України, але мати разом із дітьми виїхала до Польщі, а згодом у Польщі почав проживати і батько.
Суд зазначив, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», інших законів та міжнародних договорів України. Якщо міжнародним договором передбачено інші правила, ніж встановлені ЦПК України, застосовуються правила міжнародного договору.
ВС вказав, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
При цьому Суд звернув увагу на положення Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року.
Суд зазначив, що відповідно до пункту 3 статті 28 цього Договору у справах щодо правових стосунків між батьками і дітьми компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання.
Водночас Суд звернув увагу на принцип недопущення паралельного розгляду тотожних справ у судах України та іноземної держави (принцип lis alibi pendens).
ВС зазначив, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд послався на частину другу статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» та пункт 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Якщо ж після відкриття провадження з’ясується, що така справа вже є в іноземному суді, застосовується інше процесуальне правило.
Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з’ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
ВС окремо пояснив, що позови вважаються тотожними, якщо у спорі одночасно співпадають його сторони, підстави та предмет. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову — це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Тоді як предмет спору — це об`єкт, зокрема річ, щодо якого виник спір.
У цій справі Верховний Суд встановив, що сторони ініціювали у Польщі судові процеси щодо здійснення батьківських прав стосовно спільних дітей.
При цьому апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові, виходив із того, що в матеріалах справи немає доказів визнання рішення іноземного суду в Україні, а наявність постанови іноземного суду не виключає вирішення питання щодо визначення порядку участі батька у вихованні дітей українським судом.
Верховний Суд із таким підходом не погодився та вказав, що апеляційний суд не врахував, що визначення підсудності справи з іноземним елементом має здійснюватися на момент відкриття провадження з урахуванням Закону України «Про міжнародне приватне право» та положень міжнародного договору.
Оскільки сторони ініціювали у Республіці Польща судове провадження щодо здійснення батьківських прав стосовно спільних дітей, суд мав перевірити предмет і підстави позовів, які пред`явлені в Республіці Польща та в Україні, з’ясувати дату їх пред`явлення та який із них подано раніше, і з огляду на це вирішити питання про можливість застосування частини третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу батька, скасував постанову Дніпровського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційний суд має встановити всі обставини справи, надати їм належну оцінку та вирішити питання про можливість застосування частини третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» або розглянути спір по суті заявлених вимог.
Таким чином, Верховний Суд вказав, що у разі наявності судового провадження в іноземній державі апеляційний суд має встановити предмет і підстави позовів в Україні та Польщі, з’ясувати дати їх пред’явлення та який із них подано раніше. Після цього суд має вирішити питання про можливість застосування частини третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» або розглянути спір по суті заявлених вимог.
Читайте також, як Верховний Суд вирішував справу, у якій суд в Італії передав дитину батькові та позбавив матір батьківських прав.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
