Батьківство загиблого військового встановили без ДНК: Верховний Суд врахував фото, свідків і спільне проживання.

Після загибелі військовослужбовця жінка через суд домагалася офіційного встановлення його батьківства щодо свого сина. За її словами, вони кілька років жили однією сім’єю без шлюбу, разом виховували дитину, однак у свідоцтві про народження батька записали лише зі слів матері.

Справа дійшла до Верховного Суду, де постало ключове питання: чи можна встановити батьківство померлого без повноцінної ДНК-експертизи, якщо є інші докази спільного життя, виховання та визнання дитини.

Мати дитини просила встановити батьківство після загибелі військовослужбовця

Жінка звернулася до суду з вимогою встановити, що померлий чоловік є батьком її сина, а також внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

За її словами, з літа 2012 року до весни 2018 року вони проживали однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу. У цей період у них народився син.

Оскільки шлюб зареєстрований не був і спільної заяви батьків про визнання батьківства не подавали, відомості про батька під час державної реєстрації народження внесли відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України — за вказівкою матері.

Позивачка стверджувала, що чоловік ставився до хлопчика як до свого сина, спілкувався з ним, піклувався про нього, купував речі та продукти, а дитина сприймала його як батька.

Пізніше чоловік зареєстрував шлюб з іншою жінкою, у якому народилася дочка. Згодом він загинув під час виконання обов’язків із захисту України від збройної агресії РФ.

Мати хлопчика зазначала, що встановлення батьківства необхідне, зокрема, для реалізації права дитини на пенсію у зв’язку з втратою годувальника та соціальну допомогу, передбачену законодавством для членів сімей військовослужбовців.

Районний суд встановив батьківство без генетичної експертизи

Овруцький районний суд Житомирської області задовольнив позов.

Суд встановив факт батьківства померлого чоловіка щодо дитини та постановив внести відповідні зміни до актового запису про її народження.

Підставою для такого висновку стала сукупність доказів.

Суд встановив, що мати дитини та померлий у 2012–2018 роках проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, виховували та піклувалися про дитину.

Ці обставини підтверджувалися, зокрема, актом про встановлення факту спільного проживання, фотографіями та показаннями свідків.

Районний суд дійшов висновку, що чоловік за життя фактично визнавав своє батьківство, тому встановлення цього факту було можливим і без проведення судово-генетичної експертизи.

Апеляційний суд призначив молекулярно-генетичне дослідження

Під час апеляційного розгляду за клопотанням матері дитини суд вирішив перевірити наявність кровної спорідненості між хлопчиком та рідною сестрою загиблого.

Спочатку проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи доручили Київському НДЕКЦ МВС.

Однак експертна установа повідомила, що не може провести таке дослідження через відсутність атестованих і зареєстрованих методик або апробованих методів встановлення біологічної спорідненості між тіткою по батьківській лінії та ймовірним племінником.

Після цього апеляційний суд доручив дослідження одному з товариств.

Згідно з отриманим висновком, імовірність того, що сестра загиблого є біологічною тіткою хлопчика, становила 99,9999%.

Водночас апеляційний суд установив, що дане товариство не належить до суб’єктів судово-експертної діяльності, а особа, яка підготувала висновок, не є атестованим судовим експертом.

Разом із тим товариство має ліцензію МОЗ на медичну практику, серед видів діяльності зазначена медична генетика, а дослідження проводила фахівчиня з відповідною освітою у сфері генетики та досвідом молекулярно-генетичних досліджень.

Житомирський апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін.

Дружина загиблого оскаржила рішення до Верховного Суду

До КЦС ВС звернулася жінка, з якою загиблий перебував у зареєстрованому шлюбі.

Вона, зокрема, наполягала, що суди встановили батьківство на підставі суперечливих доказів, а фотографії та показання свідків самі по собі не підтверджують походження дитини.

Окремо заявниця заперечувала проти використання молекулярно-генетичного висновку ТОВ «МАМА ПАПА», називаючи його недопустимим доказом.

Також вона вважала, що апеляційний суд не мав підстав призначати експертизу, оскільки такого клопотання не заявляли у суді першої інстанції.

Верховний Суд: ДНК-експертиза — важливий, але не єдиний доказ

КЦС ВС нагадав, що при встановленні батьківства суд повинен оцінювати всі передбачені законом докази у їх сукупності.

Правове значення можуть мати дані про спільне проживання матері та ймовірного батька, ведення спільного господарства, спільне виховання або утримання дитини, а також докази того, що чоловік визнавав себе її батьком.

Судово-генетична експертиза може бути підставою для категоричного висновку про біологічне походження дитини, однак висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами.

Верховний Суд звернув увагу, що у цій справі апеляційний суд врахував статус установи, яка провела молекулярно-генетичне дослідження, та особи, яка його підготувала.

Проте вирішальним стало інше: навіть без цього висновку в матеріалах справи було достатньо інших належних, допустимих і достовірних доказів батьківства.

До них суди віднесли, серед іншого, свідоцтво про народження, фотографії, акт про встановлення факту проживання без реєстрації та інші досліджені у справі матеріали.

Відповідачка, зі свого боку, не спростувала ці докази у встановленому процесуальним законом порядку.

КЦС ВС наголосив, що його стала практика також виходить із того, що ДНК-дослідження не є єдино можливим доказом у спорах про батьківство.

Суд має оцінювати пояснення сторін, показання свідків, письмові та речові докази й інші допустимі відомості у їх сукупності.

Чому апеляційний суд міг призначити експертизу

Верховний Суд окремо відхилив аргумент про те, що апеляційний суд незаконно прийняв новий доказ.

За загальним правилом докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд може прийняти лише у виняткових випадках — якщо сторона доведе, що об’єктивно не могла подати їх раніше.

Мати дитини пояснила, що не могла надати експерту біологічні зразки загиблого, а згоди його родичів на ексгумацію для отримання таких зразків не було.

Потреба у генетичному дослідженні додатково виникла саме під час апеляційного перегляду, оскільки одним із доводів апеляційної скарги була відсутність такого доказу.

КЦС ВС погодився з цим поясненням і не встановив порушення статті 367 ЦПК України.

Інтереси дитини мають першочергове значення

Верховний Суд у справі № 286/3169/24 також підкреслив, що спір безпосередньо стосується прав дитини.

Встановлення батьківства у цій справі необхідне, серед іншого, для реалізації її соціальних прав після смерті військовослужбовця.

Суд нагадав про принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, право дитини знати своїх батьків, а також практику ЄСПЛ, відповідно до якої можливість встановити своє походження є складовою права на повагу до приватного і сімейного життя.

Що вирішив Верховний Суд

КЦС ВС дійшов висновку, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи, належно оцінив докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Аргументи касаційної скарги фактично зводилися до вимоги переоцінити докази, тоді як це не належить до повноважень касаційного суду.

У результаті Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду — без змін. Постанова КЦС ВС є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.