Батько чотирьох дітей надіслав заяву на відстрочку до ЦНАП поштою з Польщі: її не зареєстрували, а суд пояснив чому
Чернігівський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного, який проживає в Польщі та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради.
Чоловік оскаржував бездіяльність ЦНАП щодо нереєстрації надісланої поштою заяви про надання відстрочки від мобілізації та вимагав зобов’язати установу оформити її через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Суть справи
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся чоловік, який проживає в Республіці Польща та має на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років. Він вважав, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для оформлення відстрочки чоловік підготував відповідну заяву від 12 червня 2026 року. Перебуваючи за кордоном, він особисто звернувся до Посольства України в Республіці Польща, де в його присутності було засвідчено справжність підпису на документі.
Після цього заяву разом із доданими документами, які, за твердженням чоловіка, підтверджували його право на відстрочку, було надіслано поштовим зв’язком до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради.
Однак працівники ЦНАП не сформували заяву засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та не передали її в електронній формі для розгляду комісією з питань надання відстрочки. Натомість отримані документи були перенаправлені до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як встановив суд, 17 липня 2026 року ЦНАП направив документи за належністю до ТЦК та СП.
Листом від 24 липня 2026 року територіальний центр комплектування повідомив заявника, що відповідно до пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, військовозобов’язані, які мають підстави для отримання відстрочки, повинні особисто подавати відповідні заяви через центри надання адміністративних послуг.
У відповіді на адвокатський запит від 30 липня 2026 року ТЦК та СП підтвердив отримання заяви чоловіка з додатками. Водночас зазначив, що працівник ЦНАП не сформував і не передав її відповідно до встановленого порядку подання заяв із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Своєю чергою, відділ «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради у відповіді на адвокатський запит від 4 серпня 2026 року пояснив, що для отримання відповідної адміністративної послуги військовозобов’язаний повинен подати заяву через адміністратора ЦНАП в електронній формі.
До такої заяви додаються електронні копії документів, які підтверджують право на відстрочку та передбачені додатком 5 до Порядку № 560. Після цього документи передаються в електронній формі до відповідного ТЦК та СП.
Оскільки зазначена процедура не передбачає прийняття заяв засобами поштового зв’язку, ЦНАП перенаправив отримані матеріали до територіального центру комплектування.
Чоловік не погодився з такими діями. На його переконання, працівники ЦНАП неналежно опрацювали документи, внаслідок чого питання про наявність у нього права на відстрочку так і не було розглянуто компетентною комісією.
Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради щодо нездійснення реєстрації його заяви від 12 червня 2026 року через засоби Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Крім того, він вимагав зобов’язати ЦНАП повторно розглянути заяву та здійснити її реєстрацію в установленому порядку.
Ухвалою від 20 серпня 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними матеріалами.
Позиції сторін
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що має законні підстави для отримання відстрочки як батько чотирьох неповнолітніх дітей.
Він наголошував, що особисто підписав заяву в Посольстві України в Польщі, а справжність його підпису була засвідчена уповноваженою посадовою особою дипломатичної установи.
На його думку, такий спосіб оформлення документів підтверджував особисте волевиявлення військовозобов’язаного щодо отримання відстрочки.
Позивач також звертав увагу на відмінність між поняттями «особисто подати» та «особисто прибути» в контексті застосування Порядку № 560.
Він вважав, що ЦНАП мав належним чином опрацювати отримані документи, сформувати заяву через Єдиний державний вебпортал електронних послуг і забезпечити її передачу для розгляду компетентною комісією.
Натомість відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.
Представники ЦНАП зазначали, що Порядок № 560 передбачає визначені способи оформлення відстрочки, зокрема шляхом формування відповідного запиту через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів або шляхом особистого подання заяви через центр надання адміністративних послуг.
Подання документів поштовим зв’язком до ЦНАП у порядку, обраному позивачем, нормативним актом не передбачено.
За твердженням відповідача, адміністратор центру може сформувати та направити заяву про надання відстрочки лише за особистої присутності військовозобов’язаного.
Це необхідно для встановлення особи заявника, перевірки відповідних документів, зокрема військово-облікового документа, та виконання інших процедурних вимог, які передують формуванню електронної заяви.
Оскільки чоловік надіслав документи поштою, працівники ЦНАП не мали можливості провести його ідентифікацію у встановленому порядку.
Відповідач також вважав необґрунтованими посилання позивача на відмінність між особистим поданням документів та особистим прибуттям до центру.
На думку ЦНАП, до спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 58 Порядку № 560 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 року № 1364, які набрали чинності 1 листопада 2025 року.
Позиція та висновки суду
Оцінюючи спір, Чернігівський окружний адміністративний суд виходив із положень Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, законів «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядку № 560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд нагадав, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України під час розгляду спорів щодо рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи діяли вони на законних підставах, у межах своїх повноважень, обґрунтовано, добросовісно, пропорційно та з дотриманням інших вимог, установлених зазначеною нормою.
Суд також звернув увагу, що стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Частина восьма цієї статті передбачає можливість оформлення відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі інформації з інших державних реєстрів або баз даних, що підтверджують наявність відповідного права.
Механізм реалізації такого права визначається Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, пункт 56 Порядку № 560 передбачає, що відстрочка надається військовозобов’язаним за підставами, визначеними статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 57 цього Порядку передбачено створення при районних і міських територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки відповідних комісій для розгляду питань надання відстрочки.
Водночас пункт 58 Порядку № 560 встановлює процедуру звернення військовозобов’язаних за її оформленням.
За цією нормою військовозобов’язані, за винятком визначених категорій, особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім’я голови відповідної комісії ТЦК та СП заяву про надання відстрочки.
До заяви додаються документи, що підтверджують відповідне право, або їхні належним чином засвідчені копії згідно з додатком 5 до Порядку.
Під час подання заяви військовозобов’язаний повинен пред’явити військово-обліковий документ, зокрема в електронній формі.
Адміністратор ЦНАП, своєю чергою, формує та передає заяву через Єдиний державний вебпортал електронних послуг відповідно до спеціальної процедури.
Суд зазначив, що постановою № 560 також затверджено Порядок подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки.
Цей Порядок детально визначає дії адміністратора ЦНАП та заявника під час оформлення відповідної адміністративної послуги.
Зокрема, пункт 6 передбачає, що заява подається суб’єктом звернення через центр особисто. Подання заяви представником заявника не допускається.
Пункт 7 встановлює вимоги щодо електронної ідентифікації та автентифікації адміністратора ЦНАП на порталі Дія, а також ідентифікації самого заявника на підставі документа, що посвідчує особу, та документа, який підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, за винятком установлених законодавством випадків.
Суд звернув увагу, що відповідна процедура передбачає не лише отримання документів, а й послідовне виконання визначених нормативним актом дій.
За відсутності передбачених Порядком підстав для припинення формування заяви адміністратор ЦНАП створює її в електронній формі на підставі наданих заявником відомостей і документів.
Після цього заява роздруковується та надається військовозобов’язаному для перевірки й підписання. На сформований документ накладається відповідний електронний підпис адміністратора центру.
Подальша процедура включає електронну перевірку відомостей про перебування заявника на військовому обліку через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
За відсутності підстав для припинення руху заяви вона разом із доданими документами автоматично передається через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів «Трембіта» до захищеної системи електронного документообігу Міністерства оборони України для подальшого направлення суб’єкту надання послуги.
Адміністратор ЦНАП надає заявникові опис вхідного пакета документів, а після розгляду заяви відповідним органом інформує його про результат у визначеному порядку.
Окремо суд проаналізував положення пункту 59 Порядку № 560, який передбачає можливість автоматичного оформлення відстрочки за наявності технічної можливості.
Такий механізм застосовується у разі створення військовозобов’язаним запиту через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного чи резервіста, якщо інформація, отримана з інших державних реєстрів або баз даних, підтверджує наявність законних підстав для відстрочки.
Зі змісту зазначених норм суд дійшов висновку, що встановлений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає два шляхи оформлення відповідних документів: автоматично через електронний кабінет за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів або шляхом особистого подання заяви через ЦНАП.
Надсилання документів поштовим зв’язком до ЦНАП чи особисте звернення безпосередньо до ТЦК та СП як способи подання заяви за відповідною процедурою Порядком № 560 не передбачені.
При цьому суд наголосив, що у випадку звернення через ЦНАП заява формується та передається адміністратором центру з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Однак для цього обов’язковими є особиста присутність військовозобов’язаного, його ідентифікація та виконання передбачених нормативним актом процедурних дій.
Суд також відхилив аргументи позивача щодо необхідності розрізняти поняття «особисто подати» та «особисто прибути».
На переконання суду, таке тлумачення не є релевантним до спірних правовідносин з огляду на зміни до пункту 58 Порядку № 560, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 року № 1364, які застосовуються з 1 листопада 2025 року.
Дослідивши обставини справи, суд встановив, що позивач обрав спосіб подання заяви, який не дозволяв працівникам ЦНАП провести його ідентифікацію відповідно до встановленої процедури.
Зокрема, чоловік не пред’явив безпосередньо адміністратору центру військово-обліковий документ або його електронну форму та не пройшов передбаченої процедури встановлення особи під час оформлення заяви через ЦНАП.
Важливе значення суд надав і факту засвідчення підпису заявника в Посольстві України в Республіці Польща.
Суд визнав, що таке засвідчення підтверджує факт особистого підписання чоловіком заяви. Водночас воно не замінює процедури особистого звернення до ЦНАП, прямо встановленої пунктом 58 Порядку № 560 та положеннями спеціального порядку подання заяв.
Суд підкреслив, що законодавчо визначена процедура вимагає не лише особистого волевиявлення військовозобов’язаного, а й особистого звернення до центру надання адміністративних послуг із проходженням установленої ідентифікації та формуванням електронної заяви.
Таким чином, факт засвідчення справжності підпису посадовою особою дипломатичної установи не усував необхідності дотримання передбаченого Кабінетом Міністрів України порядку оформлення відстрочки.
Оскільки чоловік надіслав заяву та документи поштою, суд дійшов висновку, що він не дотримався встановленого на момент звернення способу подання заяви.
За таких обставин у ЦНАП не виникло обов’язку формувати та реєструвати отриману поштовим зв’язком заяву через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Суд також послався на частини першу та другу статті 77 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності відповідних рішень або дій покладається на відповідача.
Оцінивши докази в сукупності та здійснивши системний аналіз положень законодавства, суд не встановив підстав для визнання протиправною бездіяльності ЦНАП щодо нездійснення реєстрації та формування заяви позивача через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
У результаті Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 7 жовтня 2026 року у справі № 620/9343/26 повністю відмовив у задоволенні позову до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.
Підстав для розподілу судових витрат суд не встановив.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
