Батько просить стягнути аліменти з дітей, яких сам майже не утримував: чи спрацює такий «бумеранг» у суді

Батьки можуть через суд стягнути аліменти з повнолітніх дітей, якщо є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Але що робити, якщо донька сама виховує малюка, не має заробітку, а батько свого часу не брав участі в її житті? Закон передбачає підстави для звільнення від утримання батьків, однак самих сімейних конфліктів для цього недостатньо.

Коли батьки можуть стягнути гроші з дорослих дітей

Обов’язок повнолітніх дітей утримувати батьків визначає стаття 202 Сімейного кодексу України. Вона передбачає, що повнолітні дочка та син зобов’язані утримувати непрацездатних матір і батька, які потребують матеріальної допомоги.

Отже, для стягнення аліментів мають значення дві основні обставини: непрацездатність батька або матері та потреба в матеріальній допомозі. Самого досягнення пенсійного віку не завжди достатньо, щоб суд задовольнив позов.

Під час визначення розміру виплат суд враховує матеріальне й сімейне становище обох сторін. Це означає, що суд має оцінити не лише пенсію та витрати батьків, а й доходи дітей, їхні сімейні обов’язки та інші обставини, які можуть впливати на можливість надавати допомогу.

Відповідно до статті 205 СК України, аліменти на батьків можуть визначатися у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку чи доходу з урахуванням обставин конкретної справи.

Чи зобов’яжуть доньку в декреті платити аліменти батькові або матері

Перебування у відпустці для догляду за дитиною саме по собі не звільняє повнолітню доньку від обов’язку утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Водночас це важлива обставина, яку суд має оцінити під час вирішення спору.

Наприклад, якщо донька не працює, доглядає за немовлям, отримує невелику допомогу та має значні витрати на дитину, ці обставини можуть впливати на визначення розміру аліментів. Суд повинен з’ясувати її реальне матеріальне становище, а не виходити лише з факту родинних відносин.

Водночас не можна стверджувати, що доньку в декреті обов’язково звільнять від виплат. Закон не передбачає автоматичного звільнення від утримання батьків через народження власної дитини або відсутність заробітку.

Важливо також розрізняти відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами й відпустку для догляду за дитиною. У кожній ситуації суд має досліджувати фактичні доходи, витрати та сімейні обставини сторін.

Окреме питання — чи повинен дорослий син або донька утримувати батька чи матір, які свого часу ухилявся від виховання та матеріального забезпечення дитини.

Стаття 204 Сімейного кодексу України передбачає можливість звільнення повнолітніх дітей від обов’язку утримувати матір або батька, якщо суд встановить, що ті ухилялися від виконання батьківських обов’язків. Закон також передбачає спеціальну підставу, пов’язану із заборгованістю батьків зі сплати аліментів на дитину: якщо вона не погашена та перевищує суму відповідних платежів за три роки, суд може звільнити дитину від утримання батьків за умов, установлених статтею 204.

Однак у житті, можуть існувати випадки, що батько покинув сім’ю та не допомагав дитині, ще не звільняє її від обов’язку платити аліменти. Щоб не утримувати батька, доросла дитина має довести в суді, що він ухилявся від своїх батьківських обов’язків.

Що показує судова практика

Подібні спори неодноразово доходили до Верховного суду. Зокрема, у справі № 569/5826/23, у якій Верховний Суд розглянув касаційну скаргу чоловіка, що вимагав звільнити його від обов’язку утримувати непрацездатного батька. Як встановили суди, батько має інвалідність I-Б групи, з 2018 року перебуває на гемодіалізі та отримує пенсію по інвалідності. Він звернувся до суду з позовом до двох повнолітніх синів, оскільки його доходу не вистачало на потреби, пов’язані зі станом здоров’я.

Один із синів заперечував проти позову. Він стверджував, що після розірвання шлюбу батько ухилявся від виховання й утримання дітей, а також не довів потреби в матеріальній допомозі. Суд першої інстанції погодився з цими аргументами та відмовив батькові в позові. Однак апеляційний суд скасував це рішення й постановив стягувати з кожного сина аліменти в розмірі 1/8 усіх видів заробітку (доходу) щомісяця. У стягненні додаткових витрат на лікування суд відмовив через недостатнє обґрунтування цієї вимоги.

Верховний Суд 18 березня 2026 року залишив без задоволення касаційну скаргу сина в частині, яку переглядав. Суд нагадав, що за статтею 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Для виникнення такого обов’язку мають бути встановлені три умови: родинний зв’язок, непрацездатність батьків і потреба в матеріальній допомозі. Водночас сама інвалідність не дає автоматичного права на аліменти. Суд має оцінити матеріальне становище батьків, їхні доходи, стан здоров’я та витрати, необхідні для лікування. У цій справі апеляційний суд урахував, що батько потребує систематичного лікування, а його пенсії недостатньо для покриття потреб, зумовлених станом здоров’я.

Окремо Верховний Суд розглянув аргумент сина про неналежне виконання батьком батьківських обов’язків. Відповідно до статті 204 СК України, суд може звільнити повнолітніх дітей від обов’язку утримувати батьків, якщо встановить передбачені законом підстави, зокрема ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов’язків.

Проте сам факт спорів щодо аліментів на утримання дітей не доводить такого ухилення. Як установили суди, виконавче провадження щодо стягнення аліментів на синів завершили після повного виконання, а на момент звернення батька з позовом заборгованості не було. Тому підстав для звільнення сина від обов’язку утримувати батька суди не встановили.

Це в одній справі, яку розглянув Касаційний цивільний суд в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 320/9091/17 наголосив, що обов’язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків виникає лише за наявності визначених законом умов. Відповідно до частини першої статті 202 Сімейного кодексу України, батьки повинні бути непрацездатними та потребувати матеріальної допомоги. Суд послався також на правовий висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, згідно з яким для виникнення такого обов’язку необхідно встановити походження дитини від батьків або інший юридично значущий зв’язок, непрацездатність батьків і їхню потребу в матеріальній допомозі. Відсутність хоча б однієї із цих умов виключає виникнення обов’язку утримувати батьків. .

Водночас суд звернув увагу, що потребу в матеріальній допомозі необхідно оцінювати індивідуально, з огляду на всі обставини справи. Зокрема, слід враховувати розмір пенсії та інших доходів батьків, наявність державних пільг і субсидій, майна, яке може приносити дохід, а також інші обставини, що свідчать про необхідність додаткового утримання. Сам факт отримання пенсії не позбавляє батьків права вимагати аліменти. Так само дохід, який перевищує прожитковий мінімум, автоматично не означає, що людина не потребує матеріальної допомоги.

 Верховний Суд нагадав про вимоги статті 205 СК України, за якою розмір аліментів на утримання батьків визначається у твердій грошовій сумі або частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Суд також повинен брати до уваги можливість отримання утримання від інших повнолітніх дітей, до яких позов не пред’явлено, чоловіка, дружини та батьків. Тому вирішуючи спір, не можна обмежуватися лише встановленням факту непрацездатності позивача, не дослідивши інших обставин, які мають значення для справи.

Застосовуючи ці положення до обставин конкретного спору, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. Вони стягнули з доньки аліменти в розмірі чверті її доходу, однак належним чином не обґрунтували висновок про те, що мати потребує матеріальної допомоги. Як зазначив касаційний суд, позивачка посилалася на необхідність влаштування до будинку для літніх людей, але сама ця обставина не доводить наявності передбаченої статтею 202 СК України потреби в матеріальному утриманні.

Верховний Суд також застосував положення статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме позивачка мала надати належні й допустимі докази того, що її матеріальне становище потребує допомоги повнолітньої доньки. Оскільки цього зроблено не було, підстав для стягнення аліментів суд не встановив.

У результаті Касаційний цивільний суд задовольнив касаційну скаргу доньки, скасував рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 7 грудня 2018 року й ухвалив нове рішення — відмовити матері в позові про стягнення аліментів.

Таким чином, ця постанова підтверджує, що непрацездатність батьків не створює безумовного права на аліменти від повнолітніх дітей. Для стягнення коштів необхідно довести реальну потребу в матеріальній допомозі, а суд має всебічно оцінити докази та матеріальне становище сторін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.