Безкоштовні стрижки щопонеділка: як ветеран «Метелик» відкрив у Львові інклюзивний барбершоп (ВІДЕО)
Після 46 операцій і півтора року реабілітації ветеран Василь на позивний «Метелик» відкрив у Львові барбершоп, якого самому бракувало після поранення. Тут немає сходів і вузьких проходів, а щопонеділка ветеранів стрижуть безкоштовно.
«Вітаю, заходьте. Це наш простір Iron Wings…» – так Василь зустрічає кожного, хто переступає поріг барбершопу. Він показує широкий вхід, просторі проходи та інклюзивний санвузол. Каже, кожне рішення тут з’явилося не випадково, воно народилося з власного досвіду реабілітації. До повномасштабного вторгнення Василь жив в Одесі. Працював, гуляв після роботи біля моря і навіть не думав, що колись пов’яже своє життя з військом.
Але війна докорінно змінила плани Василя, після 24 лютого 2022 року він добровольцем пішов до територіальної оборони. Потрапити до війська вдалося не одразу: через відсутність бойового досвіду чоловікові двічі відмовили.
«27 лютого вже долучився до тероборони. Перші два рази мені відмовили, але на третій усе ж взяли», – розповідає ветеран.
Перші навички барбера Василь також здобув на фронті. Він мав машинку для стрижки, доглядав за власною бородою, а згодом почав підстригати побратимів. Тоді це була звичайна допомога друзям, а не справа, про яку він мріяв.
«Просто не було кому це робити. Хлопці зверталися підрізати бороду чи зробити плавний перехід. Я експериментував, хоча професійних навичок не мав», – пригадує Василь.
Після першого поранення хлопець зрозумів, що вже не зможе воювати у піхоті. Під час реабілітації він освоїв керування FPV-дронами, а після лікування повернувся на фронт уже оператором безпілотників.
Друге поранення змінило все
У травні 2024 року на Донеччині російський FPV-дрон прилетів Василеві просто під ноги.
«FPV-дрон прилетів просто мені під ноги. Я підлетів угору, був при тямі й бачив, що зі мною відбувається. Відірвані пальці… нога висіла буквально на ниточці. Побратим одразу надав допомогу, викликав евакуацію. Саме завдяки цьому мене вдалося врятувати», – розповідає Василь.
Він отримав важкі опіки, втратив ногу та зазнав численних травм. За його життя лікарі боролися кілька місяців. Загалом Василь переніс 46 операцій.
Того ранку його дівчина Саша прокинулася з тривожним передчуттям. Одразу написала Василеві, але відповіді не було. Весь день вона безуспішно телефонувала коханому, переконуючи себе, що на фронті просто немає зв’язку. А ввечері задзвонив телефон.
«Мені сказали буквально два речення: “Метелик” – важкий трьохсотий. У нього травмована грудна клітка, обличчя, ампутація ноги… І з цією інформацією я мала якось жити», – згадує Саша.
За кілька днів вона приїхала до лікарні. Вибух настільки понівечив обличчя Василя, що спочатку Саша не впізнала коханого. Лише побачивши татуювання, зрозуміла, що перед нею саме він.
«Я побачила татуювання Василя. Спочатку навіть не впізнала його, бо він був дуже обгорілий», – згадує Саша.
Сам ветеран зізнається: найбільше боявся не болю, а того, що стане тягарем для коханої.
«Я хотів, щоб вона мене відпустила. Не хотів, щоб вона жила з людиною, яка тоді була без ноги й у важкому стані. Але вона дала зрозуміти, що нікуди не піде», – каже Василь.
Ідея барбершопу народилася під час реабілітації
Півтора року Василь проходив лікування і реабілітацію. Саме тоді він звернув увагу, що після важких поранень навіть звичайна стрижка стає для ветеранів проблемою. Поруч із лікарнею не було безбар’єрного барбершопу, куди можна було б безперешкодно потрапити на кріслі колісному, тому Василь почав запрошувати знайомих барберів просто до реабілітаційного центру.
«Побачив, що поруч немає інклюзивних барбершопів. Почав залучати друзів і запрошував їх у лікарню постригти хлопців», – розповідає ветеран.
Каже, після стрижки хлопці ніби змінювалися: більше усміхалися, довше дивилися на себе в дзеркало, фотографувалися і хоча б ненадовго забували про лікарняні палати. Саме тоді й виникла думка створити власний простір.
Майже всю компенсацію вклав у барбершоп
Після лікування Василь вирішив не відкладати свою ідею. Майже всю компенсацію, отриману за поранення, він вклав у відкриття Iron Wings. Заклад облаштували поруч із реабілітаційним центром. Тут зробили широкий вхід без сходів, просторі проходи та інклюзивний санвузол. Назва барбершопу напряму пов’язана з історією Василя. Позивний «Метелик» він отримав ще на початку служби. Каже, все почалося в Одесі, коли маленька донька власника квартири одного разу сказала, що він «пахне метеликами». Випадкова фраза запам’яталася настільки, що згодом стала його позивним. Після важкого поранення Василь почав інакше дивитися на цей символ.
«Після поранення я зрозумів, що в “Метелика” ніби зламалося крило. Але згодом прийшло усвідомлення: крило може бути іншим – міцнішим, залізним. Так і народилася назва Iron Wings», – розповідає ветеран.
Для Василя Iron Wings – не лише назва барбершопу. Це нагадування про те, що навіть після найважчих втрат можна почати новий етап життя.
Щопонеділка ветеранів у Iron Wings стрижуть безкоштовно. Для багатьох із них цей простір уже став чимось більшим, ніж звичайний барбершоп – ще одним місцем реабілітації, де можна відчути турботу, поспілкуватися і бодай ненадовго відволіктися від лікарняних буднів.
Підготувала Вікторія Войтович
