Із 11-го на 12 вересня наступає 5787 рік за єврейським календарем. Святкування триватиме до 13 вересня включно.
Чому вони їдуть до Умані, чого не бояться і до чого тут Вінниччина та Поділля?
Умань знову перетворюється на місто, куди на кілька днів з’їжджається цілий світ. Із Ізраїлю, США, країн Європи та інших держав до України прямують десятки тисяч брацлавських хасидів. Цьогоріч очікують близько 40 тисяч паломників.
Вони їдуть сюди не на курорт і не заради туристичних принад. Їхня мета — могила цадика рабі Нахмана з Брацлава, духовного лідера брацлавського хасидизму, який помер в Умані у 1810 році.
Чому саме Умань?
Для брацлавських хасидів це не просто могила.
Існує віра, що перебування біля могили рабі Нахмана саме на Рош га-Шана має особливе духовне значення. Паломництво до Умані започаткували ще учні Нахмана після його смерті, а згодом воно стало однією з найвідоміших релігійних традицій єврейського світу.
Хасиди приїжджають цілими родинами. Чоловіки, жінки, діти. Для них це також спосіб передати наступному поколінню свою віру і традицію.
Тому побачити в Умані маленьких дітей у чорних капелюхах і традиційному одязі — звичайна картина.
І тут виникає запитання, яке особливо гостро звучить саме зараз:
як можна їхати з маленькими дітьми у країну, де четвертий рік триває повномасштабна війна?
Вони не бояться ракет і сирен?
Насправді казати, що хасиди «не бояться», було б неправильно. Але для багатьох із них релігійний обов’язок і віра переважують страх.
Вони розуміють ризики. Українська влада щороку посилює безпекові заходи навколо Умані. Перед паломництвом проводиться спеціальна підготовка правоохоронців та місцевої влади.
Для паломників ця подорож має особливий статус: вони вважають, що зустріти Рош га-Шана біля цадика — надзвичайно важливо для їхнього духовного життя.
І тому тисячі людей фактично говорять своїм вчинком:
«Так, там війна. Але ми все одно їдемо».
А тепер — найцікавіше: до Умані вони їдуть через Поділля
Для Вінниччини та Хмельниччини це паломництво — не лише уманська історія.
У попередні роки значна частина маршруту паломників проходила через Вінницю та Хмельницький. У 2025 році, наприклад, хасиди прибували залізницею з боку Молдови, Румунії та Польщі до Вінниці, а далі автобусами вирушали до Умані. І це надзвичайно символічно.
Бо люди, які сьогодні їдуть поклонитися могилі Нахмана в Умані, фактично проїжджають землею, яка безпосередньо пов’язана з його життям.
Рабі Нахман — людина Поділля
Рабі Нахман народився 1772 року в Меджибожі, нині це Хмельницька область. Меджибіж був одним із головних центрів раннього хасидизму. Тут жив і похований його прадід — Баал Шем Тов, засновник хасидського руху. Тобто сьогоднішній маршрут паломника до Умані починається буквально з тієї землі, де народився майбутній духовний лідер.
А далі — Вінниччина.
Роки свого життя Нахман провів у Брацлаві — нині це селище у Вінницькій області. Саме від Брацлава походить назва заснованого ним напряму хасидизму — брацлавського хасидизму.
У 1808 році Нахман захворів на туберкульоз і переїхав до Умані. Там він прожив останні місяці життя і був похований у 1810 році.
Отже, якщо скласти цю історію на карті, виходить подільський маршрут:
Меджибіж — місце народження. Брацлав — місце становлення.
Умань — місце смерті та могила. Це історія Поділля, яка щороку збирає десятки тисяч людей з усього світу.
Як кажуть хасиди, їхній духовний лідер заповів – хто хоча б раз побуває біля його могили, він за пейсихи, які носять хасиди, витягне найбільшого грішника з пекла. Чому в Умані на ці дні квартири коштують шалені гроші? Тут уже починається інша сторона паломництва — економічна.
На кілька днів звичайна квартира в Умані перетворюється на надзвичайно затребуваний товар. Попит величезний, а житлового фонду, здатного прийняти десятки тисяч людей, недостатньо.
У медіа в різні роки наводилися цифри у тисячі доларів за короткострокову оренду квартири, а за окремі варіанти — значно більше.
І це класична економіка. 40 тисяч людей приїжджають одночасно — ціни злітають.
Для частини уманчан кілька днів Рош га-Шана — можливість заробити за короткий час суму, яку в інший період довелося б отримувати місяцями.
А разом із грошима приходять і проблеми.
І ось тут починається найбільш конфліктна частина історії.
Масове паломництво щороку породжує скарги місцевих мешканців на сміття, переповнені урни, шум, транспортні проблеми, санітарію та величезне навантаження на комунальну інфраструктуру.
За вірою, хасиди в дні свята не мають права робити буквально нічого!
Але тут слід говорити не тільки про те, що «хасиди гадять усюди», а про масштабну проблему поводження з відходами під час концентрації десятків тисяч людей на дуже обмеженій території.
Адже 40 тисяч гостей — це фактично населення невеликого українського міста, яке за кілька днів додатково з’являється в одному кварталі Умані.
І це потребує відповідної інфраструктури: туалетів, контейнерів, водопостачання, прибирання, транспорту, медичної допомоги та безпеки.
І все це — на тлі безпрецедентної політичної історії самої Умані
Є ще один парадокс.
Саме зараз Умань стала центром ще однієї події, безпрецедентної для України.
Мешканці міста відкликали міського голову Ірину Плетньову за народною ініціативою.
Це стало першим в Україні випадком відкликання міського голови саме за народною ініціативою.
Процедура відкликання тривала кілька місяців. Спочатку мешканці збирали підписи, а згодом відповідний процес завершився рішенням про відкликання.
І тепер в Умані одночасно відбуваються дві абсолютно різні історії.
Місто переживає безпрецедентний прояв місцевої демократії — і водночас приймає десятки тисяч іноземних паломників. Одні приїхали сюди тому, що вважають це своїм духовним обов’язком.
Інші живуть тут постійно — і вимагають від влади порядку, нормальної інфраструктури та відповідальності.
Умань на кілька днів стає містом контрастів
Тут можна одночасно побачити десятки тисяч хасидів, які перетнули кордони заради могили свого духовного лідера; українських поліцейських, які забезпечують їхню безпеку під час війни; родини з маленькими дітьми, які не відмовилися від подорожі попри ракетну загрозу;
захмарні ціни на житло; переповнені вулиці та контейнери;
і водночас — українців, які вперше в історії країни скористалися процедурою народного відкликання міського голови.
А над усім цим — ім’я людини, яка народилася на Поділлі понад 250 років тому.
Рабі Нахман народився у Меджибожі, сформував свій духовний шлях у Брацлаві, помер в Умані — а через два століття десятки тисяч людей щороку долають тисячі кілометрів, щоб зустріти біля його могили новий рік.
Цього року з 11 на 12 вересня це буде 5787-й рік за юдейським календарем.
І Україна, яка четвертий рік живе у війні, знову стане місцем, куди світ їде не попри війну, а всупереч їй.
Могила рабі Нахмана — цього тижня знову стане однією з найвідоміших точок України на карті світу.
Тетяна Квасюк
