Битися чи Миритися?... «Жовтневі тези» на тлі останніх подій (REVISITED)

Як нам закрити ґештальт Революції та Війни?

«Ми зараз всі знову в Овальному кабінеті», - пише Таня Микитенко, але ситуація, насправді, значно гірше ніж вона була тоді, після ексцесу 28 лютого 2025 року.

Точніше не так: Ситуація стосунків між Україною та США зараз виходить у свою кульмінацію, після чого можливим є – що-завгодно:

Укладення угоди про зупинку ударів по енергетиці/НПЗ між Україною та РФ
Радикальна ескалація війни, після виборів 03 листопада в США

- Маск відключає Україні «Старлінк» (і включає його для РФ)
- США припиняють передачу будь-яких розвідданих та продаж будь-якої зброї – для України
- РФ оголошує загальну мобілізацію для «остаточного вирішення українського питання»
- Інше – що завгодно у плані розвитку негативного сценарію для України

Поточна риторика Трампа здатна різко підвищити рейтинги Зеленського в Україні до колишніх 73%
Трамп – після виборів 03 листопада – може втратити контроль над обома палатами в Конгресі США й піти на узурпацію влади (держпереворот у тій чи іншій формі). Тоді його дії проти України будуть, напевно, ще радикальнішими.
Європа… Чи готова буде далі Європа допомагати нам так, як належить?

Усе перераховане змушує нас повернутися до матеріалу від 05 жовтня, який пояснював глибинну внутрішню суть коловороту подій, в яких опинилася Україна, та пропонував два варіанти виходу з цього коловороту: Битися чи Миритися.

Фактично ж, йдеться про поєднання обох варіантів через

ПРИНЦИП ПАРАДОКСУ

Наша задача – НЕ допустити ще одного Майдану на радість Путіну, а навпаки – закрити ґештальт «Революції 2013-14 р.р.»

Чому це важливо і необхідно?

Кожна справжня Революція своїм наслідком завжди має: Інтервенцію – Узурпацію – Реставрацію. Це, практично, Закон, який повторюється завжди, і згідно з ним, ми з вами до сих пір знаходимося у фазі «Інтервенція».

Інтервенція завжди спіткає Націю, яка дозволяє на своїй території здійснитися – Революції.

Революція, за самою своєю природою: руйнує державну структуру країни, влаштовуючи в ній управлінський та соціальний хаос, що радикально послаблює цю країну, роблячи її легкою жертвою для інтервенцій з боку тих, хто завжди хотів на неї напасти.

Так починається Війна, з якої далеко не всім Націям вдається вийти живими. Однак, декому вдається не лише вийти, але навіть стати – сильнішими. У чомусь.
Проте, для цього вони неминуче мають пройти через етап Узурпації/Диктатури.

Це необхідно сказати зараз, коли Україна, раптом, вирішила обговорити умови «мирного плану» Олексія Гончаренка (який всі критикують), хоча... Як зазначає Валерій Пекар у пункті №3 свого аналізу пропозицій Гончаренка: «іншого плану в нас просто немає».

ЖОВТНЕВІ ТЕЗИ:

Зупинка війни по наявній лінії (ЛБЗ) стала б – незаперечною Перемогою України, навіть, якби для цього довелося
- Відмовитися від вступу до НАТО
- Відмовитися від вступу до ЄС
- Забрати відповідні положення з Конституції
Усе перераховане є другорядним і марним. Єдине, що має значення це Держава та її – збереження.
- Лише через здобуття власної держави Народ і перетворюється на Націю та отримує право бути представленим в ООН (наприклад).
- Однак, просто здобути Державу – мало. Її ще треба – відстояти. Війна, яку ми зараз ведемо з РФ, йде саме за це: за збереження України як Держави та українців – як Нації.
- Вихід із війни по наявній ЛБЗ став би неймовірним успіхом для українського народу та затвердив би нас – у загальному сприйнятті – як повноцінну Націю. Але…
Ворогу потрібна не наша відмова від НАТО і навіть не «російська, як одна з офіційних мов в Україні». Ворогу потрібна сама – Україна: її зґвалтування і смерть.
Тож, навіть, пропонуючи найцікавіші моделі післявоєнного «Земельно-федеративного устрою України» чи запровадження «Подвійного підпорядкування Криму (Україна/РФ)» з перетворенням півострову на вільну економічну зону і «Ворота» для входу Великого Шовкового шляху у Європу, ми – допоки – маємо бути, перш за все готовими – битися і… вмирати. А ворог про таку нашу готовність українців – повинен завжди знати – чітко.
Доки ми не здалися, ми не програли. Це аксіома та імператив.
- Зеленському можна робити багато закидів, але … Якщо ми вирішуємо далі «Битися, а не миритися», то його (Зеленського) непереборна впертість має стати нашою спільною точкою опори та силовою віссю координат – для всієї Нації.
- Ті ж, хто розхитують Державу, влаштовуючи повсякчас між нами гризоту та розбрат, мають розглядатися, як поплічники Путіна у його прагненні – добити Україну.
- Війна за власну Незалежність тому й робить народ остаточно – Нацією, бо вчить усіх нас – поступатися власною Пихою та Гординею, заради спільної – Мети.
Зеленський має, при цьому, теж наважитися і об’єднати – всіх. Шануючи кожного:
- Україномовних і російськомовних
- Віруючих та атеїстів. Прихожан УПЦ, ПЦУ, УГКЦ etc., припинивши будь-які зазіхання на церковні споруди, цькування та решту всього того, що лише тішить Москву
- Заявлене стосується й Політики. Зеленський має об’єднати всіх: і Порошенка, і Тимошенко, і Бойка, і Яценюка, і Кучму, і Ющенка – всіх тих, кого вони можуть порекомендувати для зміцнення кадрового потенціалу та управлінської структури Держави в умовах війни.
- Рівно ж це стосується й виборців: тих, хто за Зеленського не голосував і голосувати не буде, разом з тими, хто, можливо, ще й досі в ньому душі не чає.
- Нам потрібні – всі. Всі, хто не покинув Україну, хто залишився їй відданим, і готовий працювати заради неї, мобілізуючи весь свій досвід, всі свої ресурси та знання.
- До речі, й ті, хто за межами України, теж мають знати й відчувати, що ми їх не кинули, що вони нам потрібні, що ми їх тут ждемо.
«Уряд національної єдності» та «Диктатура Зеленського»: Принцип Парадоксу. На період до завершення Війни, нам необхідно поєднати дві, начебто, протилежні речі:

Передачу максимальних повноважень Президенту Зеленському, який, до того ж, зможе опиратися на підтримку нової Конституційної більшості у теперішньому Парламенті. Більшості за участю, практично, Всіх-Без-Виключення фракцій. Фактично, - всього Парламенту.
При цьому, головою ВРУ має стати, наприклад, Тимошенко, а Порошенко – Секретарем ради Нацбезпеки (тут обидві посади названі умовно, аби показати – Принцип). Відповідно має відбутися й перерозподіл Голів парламентських Комітетів.
Кабмін має оновитися на 80% за рахунок представників політсил, які створять нову «Коаліцію Єдності» (та політ сил, можливо, навіть з поза меж Парламенту)
Міністерство з питань Ветеранів має очолити військовий (а) з реальним бойовим досвідом (наприклад, це міг би бути Юрій Гудименко)
Міністерство у справах внутрішньо-переміщених осіб найкраще очолити комусь, хто представляє Донбас чи Таврію (наприклад, це міг би бути Борис Колесніков)
У будь-якому випадку, Зеленський має наважитися й віддати дрібну механіку влади – іншим, залишивши за собою – Стратегію та оперативний контроль.
Інші ж мають погодитися і визнати в Зеленському не просто політика і навіть не Президента, а лідера умовно – «Монархічного типу».
Це гостра заява, але зазначимо: Монарх – це людина, яка не краде – за визначенням і знаходиться у позиції, яка накладає на цю людину додаткові обмеження Стану та Честі.
Власне, запровадження в України – після війни – певної форми Конституційної Монархії це єдиний спосіб РЕАЛЬНОГО перетворення ВІЙСЬКОВИХ у нову Еліту. Буквально через надання їм – реально обпаленим війною – певної форми: дворянства, шляхетних титулів та звань, які будуть недоступні, наприклад, звичайним посадовцям, депутатам ВРУ, головам тилових військових адміністрацій etc.
Одночасно Конституційна Монархія з переходом до повноцінної Парламентської Республіки (без Президента), як у Британії, чи в країнах Скандинавії, могла б на 90% зняти чи не всі можливі ризики – післявоєнного політичного устрою України.
Поява ж у Маріїнському Палаці – висвяченого українським Патріархом – Великого Князя Київського та Всієї Русі-України… Це було б справжнім тріумфом Української Ідеї і втіленням найзаповітніших мрій усіх, хто віддавав упродовж поколінь свої життя за те, щоби була Україна
На жаль, все це прекрасне є неможливим без певної форми «диктатури» – зараз.

Кремінь і Діамант: Мобілізація України
- У цій війні ми вже явили світові Чудо: зробили те, чого не зміг би зробити ніхто. Ми понад 4,5 роки тримаємо натиск Другої (а насправді – першої) Армії Світу у війні, якої б не змогла витримати жодна інша країна Європи: ні Франція, ні Польща, ні Німеччина, ні будь-хто інший.
- Ми показали себе – кременем. Кременем, об який вже добряче поламав собі зуби російський ведмідь, але, на жаль, цього замало. Наш кремінь заточує його Меч.
- Якщо ми продовжуємо битися, маємо стати твердими, як Діамант. Щоби той меч – зламати.
- Технічно це означає Законодавче обмеження (на період війни) різних форм Демократії та Місцевого самоврядування, за яке (обмеження) має проголосувати Парламент. І бажано – Конституційною більшістю голосів
- Військові адміністрації мають бути введені до найменшої ОТГ. Наявні голови ОТГ мають бути призначені головами відповідних військових адміністрацій. Їх заміна та ротація має відбуватися по мірі необхідності та в межах (нових) повноважень Президента, але за погодженням із Коаліційним Урядом Єдності.
- Всі бюджети місцевих громад мають бути переглянуті, звільнені кошти – передані Казначейству – на потреби виживання країни в умовах війни.
- Аналогічно – жорстка дисципліна запроваджується в усіх сферах життя
- Парламент та Президент можуть для цього підписати окрему Конституційну Угоду на період до завершення війни, розширивши сферу дії прямих Указів Президента та передбачивши відповідні права Парламенту й Коаліції Єдності.
- При Президентові може бути створена «Надзвичайна Рада» за участю всіх представників Коаліції Єдності, які підтримують мету – досягнення миру на гідних та оптимальних для України умовах.
- Що робити далі має вже вирішувати «Коаліція Єдності» на чолі з Президентом України.
- Очевидно, що при цьому, всі ми, як суспільство, повинні будемо здійснити певний «квантовий стрибок» у новому усвідомленні себе, реальності, наших справжніх потреб та можливостей.
- При цьому варто не забувати, що неможливого немає.
«Техно Спарта» чи «Техно Еллада»?
- Якщо коротко описати суспільство, до якого ми маємо прийти, аби змусити світ (і Путіна) знову повірити в нашу Перемогу, то найкраще тут може підійти вираз Олексія Куща «Техно-Спарта». Сама назва дає вам певне розуміння речей, але зазначимо, що у випадку з Україною нам було би краще підняти на щит самоназву «Техно-Еллада», апелюючи все ж до принципів Демократії та громадянської взаємодії, які в Україні є дуже сильними.
- Саме ці принципи низової ініціативи, самопожертви та відданості й забезпечили нам, значною мірою, виживання упродовж останніх 4,5 років війни. Ідеологічно вони мають залишитися наріжним каменем будь-якої управлінської та політичної моделі в Україні.
- Ефективна система централізованого Держуправління має бути тому – збалансована максимальною свободою низового рівня. Це стосується всього і, зокрема, Економіки: нам потрібне чітке державне регулювання – там, де це необхідно, в поєднанні з максимальною економічною свободою – там, де це дає найбільший результат.
Ми в складній ситуації, але Бог чомусь не захотів дати Путіну оволодіти Києвом, коли той задумав здійснити проти нас своє «Каїнове убивство». Можливо, Бог має на нас свої плани і чекає, аби ми – через страждання і біль – дещо зрозуміли.
Зрозуміли те, без чого – не отримаємо гідний Мир..

*АК -- авторська колонка

Згадані матеріали:

Мирний план Гончаренка: як зупинити війну крок за кроком (на сайті «УП»)
Допис Валерія Пекаря про План Гончаренка
«Это каиново убийство!»: Митрополит Онуфрій звернувся до Путіна (ВІДЕО)

Радіо Трек: НОВИНИ

Источник: Радио ТРЕК