Вітаючи університет із 80-річчям, Блаженніший Святослав підкреслив, що завдання медичної освіти не зводиться лише до передачі знань і формування навичок. Виш має допомогти майбутньому лікареві сформувати світогляд і свідомість, адже згодом йому довірятимуть найцінніше — здоров’я та життя.
Окремий акцент Предстоятель зробив на ризику «розлюднення» через війну, стрімкий розвиток технологій, штучного інтелекту та нових видів зброї.
Торкаючись теми ШІ, він зауважив, що пацієнти дедалі частіше намагаються самостійно встановити діагноз і підібрати лікування ще до візиту до фахівця. На думку Глави Церкви, це створює новий виклик — збереження живого спілкування між лікарем і пацієнтом: «Перед нами стоїть баталія, боротьба за живе спілкування між лікарем і пацієнтом. І тому я вважаю, що бути лікарем — це мистецтво. Бо мистецтво — це не шаблонне відтворення якихось стереотипів, а те, що змушує тебе бути постійно творчим та креативним», — підкреслив Предстоятель.
Він пояснив, що медицина не повинна ставати механічним застосуванням протоколів. Лікар має вміти поєднувати норми й знання з індивідуальними особливостями конкретної людини.
Наприкінці вступного слова Предстоятель висловив повагу до вибору студентів і додав: «Ми всі маємо шанс потрапити один одному в руки! Ми всі є живі люди. І так важливо нам, пацієнтам, усвідомлювати, що ми потрапили в руки людини, яка справді має особливий дар від Господа Бога дбати про моє здоров’я».
Під час відкритого діалогу Блаженніший Святослав разом зі студентством торкнувся глибоких світоглядних та етичних питань. Зокрема, одна зі студенток поцікавилася, як розпізнати власне покликання й зрозуміти, чи є труднощі на шляху викликом, який слід подолати, чи сигналом змінити свій вибір. Глава Церкви порівняв життєву кризу з медичним поняттям точки підсумування, наголосивши, що виклики є природним «болем росту» особистості. Він запропонував три правила для прийняття важливих рішень: щиру молитву, яка відкриває «Боже світло»; глибокий пізнавальний аналіз власної душі й талантів; а також урахування порад людей, які щиро тебе люблять — батьків чи духівника.
Окрему увагу Блаженніший Святослав приділив значущості академічного капеланства, підкресливши, що присутність духівника у виші є важливою для розбудови щирих взаємин і формування середовища академічної доброчесності.
Особливо трепетним моментом зустрічі стало запитання від Олесі Овчар — матері Богдана Власія, полеглого Захисника України. Богдан навчався на пʼятому курсі ІФНМУ та добровільно взяв академічну відпустку, аби стати на захист Батьківщини.
Предстоятель також відповів на запитання щодо етичного вибору лікаря — моментів, коли виникає суперечність між дотриманням протоколу й внутрішнім християнським відчуттям.
Важливим акцентом розмови стала відповідь на запитання студентки щодо ставлення Церкви до посмертного донорства та трансплантації органів. Блаженніший Святослав розвіяв міфи про «гріховність» цього кроку, наголосивши, що добровільна згода віддати свої органи задля порятунку іншого життя є виявом найвищої християнської любові. Окремо Глава Церкви закцентував на важливості принципу презумпції згоди чи незгоди, підкресливши, що ключовим етичним виміром трансплантології є саме вільне й свідоме волевиявлення людини за життя або її родини. На підтвердження своїх слів Предстоятель додав, що й сам публічно дав згоду стати донором органів після смерті.
У ході дискусії порушувалися й інші важливі теми: співпраця Церкви та медицини, вибір лікаря, збереження віри й надії під час війни, запобігання вигоранню та віднайдення сенсів, відповідальність за людське життя, вміння залишатися людиною серед болю й смерті, подолання страху перед майбутнім та важливість навчання й розбудови держави в України.
Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.
