«Брала себе на слабо»: як запорізька майстриня створює шкіряних драконів і незвичайні аксесуари
Шкіряні ручки у формі пташиного пір’я та драконячих крил, об’ємні обкладинки для блокнотів, фантазійні прикраси й фігурки міфічних істот – такі роботи створює запорізька майстриня Марина Груніна.
Понад 20 років вона продавала одяг на ринку, а згодом вирішила присвятити себе творчості. Після початку повномасштабної війни замовлень стало значно менше, однак жінка не полишила улюбленої справи. Наприкінці 2024 року Марина почала виготовляти об’ємних драконів і феніксів, а у 2026-му повернулася до ярмарків та почала їздити на косплей-фестивалі до Києва.
Як Марина Груніна перетворила захоплення на власну справу – в матеріалі «Першого Запорізького».
Понад два десятиліття працювала на ринку, а згодом зосередилася на творчості
Марина Груніна – запорізька майстриня, яка створює незвичайні аксесуари та декоративні речі зі шкіри. До цієї справи прийшла після багатьох років роботи на ринку.
На початку 1990-х років, після народження доньки, почала продавати спортивні костюми та інший одяг. Цим займалася близько 20 років. Ще тоді зацікавилася шкіряним ремеслом і почала переймати досвід у знайомого майстра, який показав їй основні прийоми.
Перші власні роботи запоріжанка створила у 2014 році. Це були подарункові комплекти з пляшок і келихів, оздоблених вручну. Їх продавала у невеликих крамницях авторських товарів.
Через рік Марина залишила торгівлю. Після багатьох років роботи вона почувалася емоційно виснаженою, тому чоловік запропонував поїхати до Львова, щоб трохи відволіктися: «Там побачила багато речей ручної роботи й подумала: я теж так можу».
Після повернення до Запоріжжя почала більше часу приділяти творчості. Спочатку робила мотанки та розписні іграшки в українському стилі, водночас удосконалювала навички роботи зі шкірою. У 2016 році Марина повністю зосередилася на цьому напрямі та почала виготовляти обкладинки для блокнотів.
Об’ємні обкладинки та ручний розпис: як створюються шкіряні вироби
Обкладинки Марина оформлювала переважно в магічній і драконячій тематиці. Їх прикрашали об’ємні зображення фантастичних істот, крил, очей і різних символів.
Свої роботи запоріжанка представляла на ярмарках хендмейду в торговельному центрі «Аврора». Спілкування з відвідувачами поступово підказувало нові напрямки. Одні просили зробити незвичайний браслет, інші – сумку, кулон чи прикрасу. Майстриня бралася навіть за те, чого раніше ніколи не створювала: «Брала себе на слабо, пробувала і в мене виходило».
Згодом покупці почали цікавитися, чи можна додати до блокнота ручку в такому самому стилі. Щоб визначитися з формою та способом кріплення, авторка експериментувала близько місяця.
Так з’явилися ручки, схожі на пташине пір’я, крила або хвости драконів. Їх кріплять до звичайної кулькової основи чи пера для каліграфії. Спершу Марина вирізає заготовку, додає всередину дріт і з’єднує два шари матеріалу. Потім розписує поверхню акрилом та наносить захисний лак. Робота потребує часу, оскільки клей і кожне покриття мають добре висохнути.
Процес створення об’ємної обкладинки починається з ескізу. жінка формує силует на картонній основі, а потім обтягує її шкірою. Після висихання клею рельєф стає виразним. Далі композицію розмальовує вручну, наносить захисне покриття та залишає на повітрі, щоб воно повністю закріпилося.
Тривалість роботи залежить від складності задуму. Нескладну обкладинку, браслет або кольє може виготовити за добу. Ручки зазвичай робить партіями: «Обожнюю свої ручки. Блокноти роблять багато майстрів, а це – моє дітище, моя ідея. На них завжди робила велику ставку».
Після початку вторгнення працювала менше, але не полишила творчість
Після початку повномасштабного вторгнення творчість відійшла на другий план. Частина постійних клієнтів залишила Запоріжжя або виїхала за кордон, нові замовлення майже не надходили, а участь у ярмарках довелося припинити. У цей період Марина доглядала за тяжкохворою матір’ю, яка не могла самостійно пересуватися, тому рідко виходила з дому. Іноді вона виконувала прохання давніх покупців, однак працювала вже не так активно.
Попри складні обставини, не полишила улюблене заняття. Фантазійні очі, драконячі крила та інші казкові мотиви й раніше прикрашали блокноти, ручки й аксесуари. Проте окремі фігурки міфічних істот майстриня почала створювати лише наприкінці 2024 року.
Спробувати новий напрям запропонувала знайома, яка запросила Марину долучитися до виставки лялькарів. Відмовлятися від звичного матеріалу вона не хотіла, тому поєднала його з технікою валяння – способом створення фігур із вовни, якій надають потрібної форми за допомогою спеціальної голки. Так у колекції з’явилися об’ємні дракони, фенікси та інші химерні створіння. З вовни жінка формує тулуб, а зі шкіри робить лапи, хвости та дрібні деталі.
Водночас сама Марина фентезі не захоплюється. Дивитися тематичні фільми й серіали їй доводиться заради замовлень. Щоб відтворити конкретного персонажа, вона знаходить потрібні сцени, зупиняє відео та робить знімки екрана, уважно вивчаючи його будову й забарвлення.
Однією з найскладніших стала робота за мотивами «Аватара». Раніше майстриня не бачила стрічку, тому спочатку не зрозуміла, яку саме істоту хоче клієнтка. Довелося переглянути картину, детально розібрати образ і продумати конструкцію.
Найбільше часу забрав пошук способу з’єднати всі частини. Особливо складними виявилися рухомі елементи крил: «Коли вже розумієш, що і куди потрібно прикріпити, стає не так страшно. Якщо робиш щось уперше, найбільше часу забирає пошук рішення. Наступного разу все відбувається значно швидше».
Приблизно тоді ж долучилася до благодійного проєкту, учасники якого оздоблювали частини відстріляних боєприпасів. На одній із них мисткиня зобразила дракона, який спалює Кремль.
Після тривалої перерви почала їздити на косплей-фестивалі
Активніше розвивати свою справу Марина почала у 2026 році. Після смерті матері, за якою тривалий час доглядала, в неї з’явилося більше вільного часу. Тоді вирішила знову представляти власні вироби на тематичних заходах.
Усі ці роки працювала вдома, однак окремого простору для матеріалів та інструментів не мала. Нещодавно чоловік облаштував майстерню в одній із кімнат. Він підтримує захоплення дружини та допомагає там, де потрібні спеціальні інструменти або фізична сила.
Марина почала їздити на ярмарки й косплей-фестивалі до Києва, а надалі планує відвідувати подібні події у Львові. Їхні учасники перевтілюються в героїв фільмів, серіалів, комп’ютерних ігор та аніме, тому блокноти, ручки, прикраси й фантазійні фігурки добре відповідають тематиці.
На таких заходах уже є постійні продавці зі своєю аудиторією, тоді як запоріжанка лише знайомить відвідувачів із власною творчістю. Водночас незвичайний асортимент допомагає їй привертати увагу.
У листопаді жінці виповниться 59 років. Раніше хвилювалася, що запізно взялася активно розвивати власну справу, однак знайомство з іншими авторами допомогло інакше поглянути на вік: «Побачила майстрів, які набагато старші за мене. Вони не переймаються тим, як мають виглядати: фарбують волосся в яскраві кольори, роблять татуювання й займаються тим, що їм подобається. Поруч із ними почуваєшся значно молодшою».
На ярмарках змінилося і її ставлення до татуювань. Через давні стереотипи раніше сприймала їх негативно, але згодом побачила у роботах тату-майстрів окремий вид мистецтва. Тепер шукає цікаві композиції, звертає увагу на форми, кольори й деталі, а потім переосмислює побачене у власному стилі. Кілька малюнків з’явилися й на її тілі: «Це зовсім інший вимір. Мені подобається бути серед тих, хто живе своєю творчістю».
Такі поїздки даються непросто. Валізи з роботами важкі, дорога забирає багато сил, а через війну та зміни в русі потягів дістатися до інших міст буває складно. Проте відмовлятися від фестивалів Марина не планує. Там знаходить покупців, знайомиться з іншими авторами та отримує натхнення для нових задумів.
Радить початківцям не повторювати інших, а шукати своє
До кінця року Марина планує побувати на кількох тематичних ярмарках. Для участі потрібно заздалегідь подавати заявку, а організатори запрошують не всіх. Якщо майстриню відберуть на бажані фестивалі, графік буде насиченим, тому найближчим часом зосередиться переважно на знайомих моделях.
Серед задумів – мініатюрні дракони на гільзах. Великі фігури потребують чимало матеріалів і тривалої роботи, що впливає на їхню вартість. Менший формат буде доступнішим для покупців, але збереже впізнаваний стиль авторки.
Тим, хто лише починає займатися рукоділлям, Марина Груніна радить не копіювати чужі вироби. Ідеями інших авторів можна надихатися, проте важливо переосмислювати побачене й додавати власні деталі: «Зробіть хоча б невелику річ, але таку, про яку зможете сказати: це придумала я. Треба бути готовими вчитися, змінюватися й опановувати нові інструменти».
На її думку, бажання створювати не зникає навіть після тривалих перерв і складних життєвих обставин. Якщо людина справді любить свою справу, згодом вона все одно до неї повернеться.
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Марини Груніної
Читайте також:
- Відкрила музичну школу – після 10 років роботи у ЗМІ: історія Юлії Савчук із Запоріжжя
- Викладачка за освітою, майстриня за покликанням: як Марина Ткачук перетворила своє хобі з рукоділля на власну справу
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!