Нацгвардієць проходить реабілітацію після важкого поранення, яке він отримав через атаку ворожа дрона. Хлопець дивом вижив, але пережив важкий біль і навіть клінічну смерть. Про це він розповів в інтерв’ю .
Так, поранення Іван отримав на Запорізькому напрямку.
Влітку пройшов навчання в Одесі й отримав звання молодшого лейтенанта. Це початкова офіцерська ланка. Восени поїхав із хлопцями на ротацію. У жовтні зазнав свого поранення. Біля мене розірвався FPV-дрон. Переді мною був товариш, якого я намагався прикрити. Подумав тієї миті: «Мені й так гайки, а він хай ще живе». Але йому також ногу поламало. І оскільки була тривала евакуація, то йому теж ампутували ногу. Я був важкий 300, то мене першого намагались евакуювати. Та тягнути треба було далеко. Я при цьому був притомним, усе пам’ятаю. Лише коли мене перевантажили у швидку, знепритомнів. Кажуть, що було дві клінічні смерті, поки їхав до Запоріжжя. Але на тому світі мені не сподобалось, я назад пішов (посміхається, – авт.), — розповів Іван.
Ворожив дрон прилетів, коли бійці були на позиції та укріплювалися. Він летів не зверху, як зазвичай буває, а низько над землею. Тому нацгвардійці побачили його лише в останню мить боковим зором.
І коли він вибухнув, я розплющив одне око, а інше не дуже вже й розплющувалось. А може, й розплющилось, але темно було з правого боку. Розсікло мені брову, руку зламало і вивернуло, хлопці побачили і наклали турнікет, — згадує Іван.
Лікарі намагалися врятувати око, робили операції, але уламок сильно його пошкодив.
Коли приїхав у Київ, лікарі вже сказали, що рятувати там немає чого, треба видаляти, щоб не зачепив ліве око. Бо це ж парні органи. Видалили. Біль, скажу вам, був нестерпним. За такого болю решта фігня. Але я з цим теж упорався.
Окрім цього, хлопець залишився також без ноги.
До видалення я три місяці не бачив, тому потроху змирився з цим. А коли видалили, більше став бачити лівим. Раніше ліве око не показувало, що відбувається з правого боку, бо там було праве око. А тепер периферія збільшується. Наш організм непередбачуваний, він до всього прилаштується. Мені не казали, що ампутують ногу. Я проснувся і усвідомив, що її немає.