Чи законний огляд телефона, якщо власник добровільно дав пароль: позиція Верховного Суду

Якщо власник телефона добровільно дозволив його оглянути та сам повідомив пароль, а правоохоронці не долали систему захисту, такий доступ не порушує вимог КПК. Це стосується і перегляду повідомлень, які вже містяться у телефоні, якщо для їх отримання не потрібно звертатися до оператора мобільного зв’язку чи іншого володільця сервера.

Такого висновку Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду дійшов у справі №354/1184/23.

У цій справі засуджена оскаржувала, зокрема, допустимість інформації, отриманої з її iPhone. Вона стверджувала, що доступ до телефона відбувся з порушенням КПК та не виключала можливості втручання в його вміст після вилучення.

Однак ККС ВС встановив, що під час огляду місця події жінка добровільно дозволила правоохоронцям оглянути телефон і сама повідомила пароль. Доступ до інформації не був пов’язаний із подоланням логічного захисту, а правоохоронці досліджували дані, які вже містилися безпосередньо на пристрої.

Коли добровільно розкрита інформація втрачає статус таємниці

ККС ВС нагадав, що положення ч. 3 ст. 258 КПК спрямовані на захист приватного спілкування від несанкціонованого втручання правоохоронних органів.

Водночас, як зазначив Верховний Суд, таємниця спілкування виключається, якщо сам його учасник не бажає її зберігати та добровільно розкриває відповідну інформацію, зокрема державним органам.

У такій ситуації йдеться не про втручання у приватне спілкування, а про фіксацію добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці та набуває статусу відкритої.

У цій справі жінка під час огляду місця події добровільно надала дозвіл на огляд телефона та повідомила пароль доступу. Тому правоохоронці не долали систему логічного захисту.

Перегляд повідомлень у самому телефоні не вимагав доступу до серверів

Верховний Суд окремо звернув увагу на характер інформації, яку досліджували правоохоронці.

Телефон увімкнули та переглянули текстові повідомлення, які вже знаходилися в ньому. Для отримання цих відомостей не потрібно було, щоб оператор мобільного зв’язку чи інший володілець сервера надавав доступ до електронної інформаційної системи.

За таких обставин орган досудового розслідування провів огляд предмета — мобільного телефона, результати якого оформив відповідним протоколом. ККС ВС не встановив порушень кримінального процесуального закону під час такого огляду.

Що правоохоронці знайшли у телефоні

Старший оперуповноважений на підставі відповідного доручення оглянув вилучений iPhone 11.

У телефоні виявили застосунки Telegram, Viber, Instagram та «Нова Пошта». Під час огляду Telegram було встановлено акаунт та виявлено листування з невстановленою особою.

Крім того, у чат-боті правоохоронці виявили 97 однотипних фотографій із позначками білого кольору у вигляді стрілок, які, за матеріалами провадження, ймовірно відповідали 97 розкладеним так званим «закладкам» із наркотичними засобами чи психотропними речовинами.

Засуджена стверджувала, що правоохоронці могли самостійно внести до телефона певні дані після його вилучення, зокрема листування щодо придбання наркотичних засобів та інформацію про «закладки».

Однак ККС ВС зазначив, що ці припущення не були підтверджені об’єктивними даними. Відповідно до протоколу огляду, листування та фотографії мали дати, які передували затриманню жінки 31 березня 2023 року.

Тому суди дійшли висновку, що доступ до інформації в телефоні було отримано без порушення вимог КПК.

Сам телефон у судовому засіданні не оглядали

Ще одним аргументом сторони захисту було те, що мобільний телефон безпосередньо в судовому засіданні не досліджувався.

Верховний Суд звернув увагу: суд першої інстанції безпосередньо дослідив протокол огляду предметів від 18 квітня 2023 року, в якому зафіксовані результати огляду iPhone 11.

При цьому у вироку місцевий суд посилався як на доказ саме на цей протокол, а не на сам мобільний телефон як на речовий доказ. ККС ВС зазначив, що це вимогам КПК не суперечить.

Обставини справи

Як встановили суди, жінка за невстановлених слідством обставин придбала з доставкою через «Нову Пошту» психотропну речовину PVP, розфасовану у 330 пакетиків, із метою подальшого збуту.

31 березня 2023 року близько 16:20 вона отримала відправлення у відділенні «Нової Пошти» №1 у Яремчі.

Після цього жінка з посилкою попрямувала у бік супермаркету АТБ, однак її зупинили працівники поліції.

У коробці згодом виявили 330 згортків із PVP загальною масою 234,2674 г, що є особливо великим розміром.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області визнав її винуватою за ч. 3 ст. 307 КК України та призначив покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Івано-Франківський апеляційний суд залишив вирок без змін.

Що стверджував захист

У касаційній скарзі засуджена просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд.

Крім доводів щодо мобільного телефона, вона наполягала, що фактично була затримана приблизно о 16:30, коли після зупинки поліцейськими була змушена залишатися поряд із ними та перебувала під їхнім контролем.

Водночас у протоколі затримання було зазначено інший час — 23:50.

Також захист вказував, що під час фактичного затримання жінці не роз’яснили право на захист, право зберігати мовчання та не свідчити проти себе.

Сторона захисту стверджувала й те, що правоохоронці фактично провели особистий обшук жінки під виглядом огляду місця події. Тому, на її думку, недопустимими мали бути протокол огляду, вилучена речовина та експертні висновки як похідні докази.

ККС ВС погодився: фактичне затримання відбулося раніше

Верховний Суд зазначив, що за ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи у визначеному нею приміщенні.

Місцевий суд встановив, що близько 16:30 жінку зупинили працівники поліції, після чого вона до приїзду слідчо-оперативної групи весь час перебувала під їхнім контролем.

Отже, у розумінні ст. 209 КПК вона вже була фактично затриманою.

Суд також встановив, що на цей момент жінці не роз’яснили право на захист, право зберігати мовчання та не свідчити проти себе.

У зв’язку з цим місцевий суд окремою ухвалою визнав недопустимими ті частини протоколу огляду місця події та відеозапису з нагрудної камери, в яких були зафіксовані її самовикривальні відомості.

Ці відомості не були покладені в основу обвинувального вироку.

Порушення права на мовчання не потягло недопустимість усіх доказів

Водночас ККС ВС погодився із судами в тому, що встановлене порушення права жінки не свідчити проти себе не означало автоматичної недопустимості всіх інших отриманих доказів.

Суди не встановили, що виявлення речових доказів під час огляду місця події стало безпосереднім наслідком порушення цього права у розумінні ч. 1 ст. 87 КПК.

Тому протокол огляду місця події в частині виявлення речових доказів та експертні висновки щодо вилученої речовини були визнані допустимими.

Чому огляд не визнали особистим обшуком

Суди встановили, що працівники поліції, які першими зупинили жінку, слідчих дій не проводили.

Після виявлення ознак можливого кримінального правопорушення вони повідомили про подію на лінію «102» та чекали приїзду слідчо-оперативної групи.

Під час огляду місця події біля відділення «Нової Пошти» жінка у присутності двох понятих видала посилку, в якій було виявлено 330 згортків із речовиною.

За цих обставин суди дійшли висновку, що правоохоронці провели саме огляд місця події, а не особистий обшук засудженої.

Відповідно, протокол огляду в частині виявлення речових доказів та висновки експертів щодо PVP були визнані допустимими.

Огляд місця події можна проводити до внесення даних до ЄРДР

ККС ВС також відхилив довід про недопустимість доказів через те, що речовину було виявлено до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Верховний Суд нагадав, що відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК огляд місця події може проводитися до внесення відповідних відомостей до Реєстру.

ККС ВС зазначив, що огляд місця події є однією з перших і невідкладних слідчих дій та може бути джерелом отримання доказів.

Що вирішив Верховний Суд

ККС ВС не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування судових рішень.

Верховний Суд також визнав, що апеляційний суд належним чином перевірив аргументи сторони захисту та навів мотиви їх відхилення.

У результаті вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженої — без задоволення.

Таким чином, остаточним залишилося покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного засудженій майна.