Чоловік майже рік ухилявся від мобілізації, а потім оформив бронювання: Верховний Суд не повірив у щире каяття
Верховний Суд скасував рішення про звільнення від відповідальності чоловіка, який ухилявся від мобілізації, а потім отримав бронювання. У постанові від 1 жовтня 2026 року у справі № 381/1983/24 суд пояснив, що визнання вини, клопотання трудового колективу й оформлене бронювання ще не доводять щирого каяття.
Обставини справи
Чоловік отримав повістку в грудні 2023 року, але до ТЦК не з’явився. Його обвинуватили в ухиленні від призову під час мобілізації. У квітні 2024 року обвинувальний акт передали до суду. Але й після цього він продовжував ухилятися: лише у листопаді 2024 року пройшов ВЛК, а в лютому 2025 року отримав відстрочку у зв’язку з бронюванням.
У квітні 2025 року суд звільнив його від відповідальності й передав на поруки трудовому колективу компанії.
Умовами були виправдання довіри колективу протягом року, дотримання заходів виховного характеру та непорушення громадського порядку. Кримінальне провадження закрили.
Київський апеляційний суд 24 грудня 2025 року залишив це рішення без змін.
Прокурор оскаржила обидві ухвали до Верховного Суду. Вона стверджувала, що суд першої інстанції не врахував поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, яка, на її думку, не підтверджувала щирого каяття, а свідчила про подальше уникнення призову.
Також прокурор наголошувала на суспільній небезпечності правопорушення в умовах збройної агресії та вказувала, що апеляційний суд не надав належної відповіді на ці доводи.
Прокурор просила скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник і обвинувачений заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд погодився з доводами прокурора про неправильне застосування ст. 47 КК України.
У диспозиції вказаної норми передбачено таку обов’язкову передумову звільнення, як щире каяття особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Суд нагадав, що щире каяття не зводиться до формального визнання вини. Воно має відображати дійсне ставлення особи до вчиненого та підтверджуватися її поведінкою.
Щире каяття — це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне зменшити негативні наслідки або усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об’єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодування завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Верховний Суд також наголосив на необхідності оцінювати обставини, які характеризують поведінку особи до, під час і після вчинення кримінального правопорушення.
ВС вказав, що висновки суду мають ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення рішення, а саме на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв’язки, поведінку до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, соціально-демографічні властивості та соціально-психологічну характеристику. Факт щирого каяття особи повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Суд підкреслив, що розкаяння передбачає не лише визнання факту вчинення правопорушення, а й дійсне визнання своєї провини, жаль із приводу вчиненого та осуд власної поведінки.
Адже щире каяття — це не формальна вказівка, а відповідне ставлення особи до вчиненого, яке передбачає бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Застосовуючи ці положення до обставин справи, Верховний Суд звернув увагу на хронологію поведінки обвинуваченого. Суд першої інстанції врахував визнання вини, проходження військово-лікарської комісії, оформлення відстрочки у зв’язку з бронюванням і клопотання трудового колективу. Однак цих обставин було недостатньо для висновку про наявність щирого каяття.
ВС наголосив, що таким чином, подальші дії обвинуваченого не свідчать про усвідомлення ним протиправності своїх дій, засудження їх, реальний жаль з приводу скоєного та прагнення виправити свою поведінку, що могло би свідчити про наявність щирого каяття.
Суд звернув увагу, що після скерування обвинувального акта до суду чоловік продовжував ухилятися від призову, а повторну військово-лікарську комісію пройшов майже через рік після первинних подій. Відстрочку у зв’язку з бронюванням він отримав уже в лютому 2025 року.
Верховний Суд оцінив цю послідовність дій у контексті встановлених обставин справи.
Перебіг послідовних дій обвинуваченого протягом тривалого часу (майже рік) свідчить про те, що він, знаючи про пред’явлене йому обвинувачення, продовжував без передбачених законом підстав ухилятися від призову по мобілізації, затягував час аж до моменту, коли внаслідок його цілеспрямованих дій були створені обставини, що сприяли подальшому оформленню бронювання.
Окремо Суд звернув увагу на обставини воєнного стану та чинність загальної мобілізації.
В умовах воєнного стану вказане кримінальне правопорушення має особливий суспільний резонанс, а дії обвинуваченого, який ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, нівелюють важливість виконання конституційного обов’язку іншими громадянами.
У підсумку колегія суддів дійшла висновку, що поведінка обвинуваченого не підтверджувала виправлення та готовності до правослухняної поведінки.
Таким чином, колегія суддів констатувала, що наведені дії обвинуваченого не були спрямовані на виправлення своєї поведінки, створення у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже вони не співвідносяться з поняттям щирого каяття. А тому висновки суду про його наявність не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Іншою умовою застосування ст. 47 КК України є можливість здійснення виховного впливу трудовим колективом. Саме по собі рішення колективу взяти особу на поруки не звільняє суд від обов’язку перевірити, чи може такий вплив бути реальним.
ВС вказав, що матеріали кримінального провадження містять протокол загальних зборів та клопотання трудового колективу про передачу обвинуваченого на поруки, де колектив зобов’язується здійснювати позитивний виховний вплив на обвинуваченого.
Проте судом не було встановлено реальну можливість здійснення такого позитивного впливу трудового колективу з огляду на обвинувачення особи у вчиненні ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд пояснив, що виховний вплив передбачає, зокрема, контроль за тим, щоб особа не вчиняла аналогічних дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності. Водночас встановлена у справі поведінка обвинуваченого після пред’явлення обвинувачення була спрямована на уникнення мобілізації шляхом бронювання.
Тобто, у цьому кримінальному провадженні не вбачається, яким чином трудовий колектив спроможний здійснити виховний вплив на обвинуваченого.
За таких обставин Верховний Суд визнав висновок судів попередніх інстанцій про можливість застосування ст. 47 КК України непереконливим. Суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і належним чином не обґрунтував можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Апеляційний суд цих порушень не виправив.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.
Суд не ухвалював остаточного рішення про винуватість особи чи про неможливість її звільнення від кримінальної відповідальності за будь-яких обставин. Він установив, що попередні суди не мали достатніх підстав для застосування ст. 47 КК України з огляду на встановлену поведінку обвинуваченого та не перевірили належним чином реальну можливість виховного впливу трудового колективу.
Правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що щире каяття має підтверджуватися фактичною поведінкою особи, а передача на поруки потребує обґрунтованого висновку про можливість позитивного виховного впливу колективу. Ці умови не можуть вважатися виконаними лише на підставі визнання вини, оформлення бронювання або наявності клопотання роботодавця.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
