Чоловік не з’явився за повісткою через госпіталізацію, але потрапив у розшук: він оскаржив дії ТЦК, однак програв у двох інстанціях
Третій апеляційний адміністративний суд розглянув справу щодо правомірності внесення територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відомостей про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів і звернення до Національної поліції для доставлення військовозобов’язаного. Чоловік не прибув за повісткою у визначений день, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні, однак суди не знайшли підстав для задоволення його позову.
Обставини справи
До суду звернувся військовозобов’язаний, який перебував на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
19 червня 2025 року ТЦК оформив на його ім’я повістку № 4001769 про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 2 липня 2025 року.
Повістку направили рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання чоловіка. Надсилання підтверджувалося копією конверта та описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення.
Однак адресат повістку не отримав. Згідно з інформацією АТ «Укрпошта», поштове відправлення повернулося відправникові з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас чоловік перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Онуфріївська лікарня» Онуфріївської селищної ради.
Як установили суди, він проходив лікування з 23 червня до 2 липня 2025 року, а також із 3 до 11 липня 2025 року. Ці обставини підтверджувалися виписними епікризами з медичної карти стаціонарного хворого.
Таким чином, 2 липня 2025 року, на яке було призначено явку до ТЦК, військовозобов’язаний перебував на стаціонарному лікуванні.
У зазначений у повістці день чоловік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибув.
12 липня 2025 року ТЦК звернувся до органів Національної поліції з метою доставлення військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв’язку з неприбуттям за повісткою.
Про наявність відповідного звернення чоловік дізнався 21 серпня 2025 року після оновлення мобільного застосунку «Резерв+».
У застосунку відображалася інформація про те, що 12 липня 2025 року територіальний центр комплектування ініціював його доставлення через неприбуття за повісткою.
Наступного дня, 22 серпня 2025 року, представник військовозобов’язаного направив до ТЦК адвокатський запит із проханням надати інформацію про підстави звернення до Національної поліції, а також копії повістки та документів, які підтверджували її направлення і невручення.
Листом від 3 вересня 2025 року ТЦК повідомив, що чоловіка до адміністративної відповідальності не притягували.
Водночас у відповіді зазначалося, що повістку було направлено за місцем його проживання. До листа додали копію повістки від 19 червня 2025 року, копію конверта, опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення та копію повідомлення про вручення.
22 жовтня 2025 року представник позивача звернувся до ТЦК із письмовою заявою, у якій порушив питання про направлення до Національної поліції повідомлення щодо відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаного.
Також представник просив у разі відкриття провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити його.
У відповіді від 29 жовтня 2025 року ТЦК повторно повідомив, що чоловік не притягувався до адміністративної відповідальності та не доставлявся до територіального центру комплектування.
При цьому ТЦК визнав, що надані медичні документи підтверджують факт перебування військовозобов’язаного на лікуванні.
Водночас чоловікові рекомендували з’явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення з можливістю долучити до матеріалів відповідні медичні документи.
У листі також зазначалося, що особиста явка військовозобов’язаного є підставою для направлення до Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для його доставлення.
Станом на момент звернення до суду в персональному кабінеті чоловіка в застосунку «Резерв+» продовжувала відображатися інформація про неприбуття за повісткою до ТЦК та СП.
У зв’язку з цим військовозобов’язаний звернувся до адміністративного суду.
Він просив визнати протиправними дії ТЦК щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та зобов’язати виключити такі відомості з Реєстру.
Крім того, позивач вимагав визнати протиправним звернення ТЦК до органів Національної поліції щодо його адміністративного затримання та доставлення.
Також він просив зобов’язати територіальний центр комплектування направити поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення.
Рішенням від 26 березня 2026 року Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із таким рішенням, військовозобов’язаний подав апеляційну скаргу.
Позиції сторін та доводи апеляційної скарги
Позивач наполягав на протиправності дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції.
Із матеріалів справи вбачається, що чоловік обґрунтовував свою позицію, зокрема, перебуванням на стаціонарному лікуванні в період, коли він мав з’явитися до ТЦК.
У межах апеляційного оскарження він стверджував, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Окремо апелянт звернув увагу на те, що на шостій сторінці рішення суду першої інстанції частина тексту була нечитабельною.
За його твердженням, це позбавляло його можливості належним чином викласти заперечення проти відповідних мотивів судового рішення.
Крім того, чоловік зазначав, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, які стосувалися направлення йому повістки.
Зокрема, йшлося про копію повістки № 4001769 від 19 червня 2025 року, копію конверта, опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення та копію поштового повідомлення про вручення.
Апелянт заперечував висновок суду першої інстанції щодо належного повідомлення його про виклик до територіального центру комплектування.
Він просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду та задовольнити позовні вимоги.
Натомість територіальний центр комплектування посилався на направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місця проживання військовозобов’язаного.
ТЦК вважав, що вжив передбачених законодавством заходів щодо оповіщення особи, а її неприбуття у визначений повісткою день стало підставою для звернення до Національної поліції.
Водночас відповідач повідомляв, що чоловіка фактично не доставляли до ТЦК та не притягували до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція та висновки апеляційного суду
Третій апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Оцінюючи правомірність направлення повістки, суд застосував положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Зокрема, суд послався на пункт 34 Порядку № 560 у редакції, яку застосував до спірних правовідносин.
Це положення передбачає можливість направлення військовозобов’язаному або резервісту повістки засобами поштового зв’язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Повістку може бути направлено за адресою місця проживання після завершення встановленого законодавством строку для уточнення військово-облікових даних.
Якщо військовозобов’язаний уточнив дані після закінчення відповідного строку, повістка може надсилатися за адресою, зазначеною ним під час такого уточнення.
Водночас порядок підтвердження належного оповіщення у випадку направлення повістки поштою визначається пунктом 41 Порядку № 560.
Відповідно до цього пункту належним підтвердженням оповіщення є, зокрема, день отримання поштового відправлення, підтверджений інформацією або документами поштового оператора.
Крім того, законодавство визнає належним підтвердженням оповіщення день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення або про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою ТЦК під час уточнення облікових даних.
Аналогічні наслідки передбачені у випадку проставлення відповідної відмітки за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання, якщо військовозобов’язаний не повідомив ТЦК іншої адреси.
У цій справі суди встановили, що повістку було направлено за адресою зареєстрованого місця проживання позивача рекомендованим поштовим відправленням.
Однак відправлення повернулося до ТЦК з відміткою поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на положення пункту 41 Порядку № 560 суд першої інстанції визнав, що військовозобов’язаний був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК.
Апеляційний суд погодився з цим висновком, зазначивши, що повернення повістки з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою за встановлених обставин не спростовує факту належного повідомлення про виклик.
Чому стаціонарне лікування не стало підставою для скасування дій ТЦК
Окрему увагу апеляційний суд приділив перебуванню позивача на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов’язані прибувати за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені повісткою місце та строк.
Водночас закон передбачає поважні причини неприбуття за викликом.
Зокрема, частина третя статті 22 Закону № 3543-XII відносить до таких причин хворобу громадянина, перешкоди стихійного характеру, воєнні дії на відповідній території та їхні наслідки, інші обставини, які позбавили особу можливості особисто прибути у визначені місце та строк, а також смерть визначених законом близьких родичів.
Відповідні обставини мають підтверджуватися документами уповноважених державних органів, установ та організацій державної або комунальної форми власності.
Проте закон також установлює обов’язок повідомити про причини неприбуття.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII, у разі неприбуття за повісткою громадянин зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати й часу прибуття, повідомити ТЦК про причини неявки.
Повідомлення може бути здійснене шляхом безпосереднього звернення до зазначеного в повістці територіального центру комплектування або в будь-який інший спосіб.
Водночас законом передбачено подальше прибуття особи до ТЦК у строк, що не перевищує семи календарних днів.
У цій справі суд першої інстанції врахував, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 23 червня до 2 липня 2025 року та з 3 до 11 липня 2025 року.
Однак суд установив, що чоловік не повідомив територіальний центр комплектування про причини неприбуття у найкоротший строк ані під час перерви між визначеними періодами лікування, ані після його завершення.
Крім того, військовозобов’язаний надалі не прибув до ТЦК та СП.
Апеляційний суд погодився з відповідною оцінкою.
При цьому суд не заперечував факту перебування позивача на лікуванні та наявності медичних документів, які підтверджують цю обставину.
Водночас сам факт стаціонарного лікування не був визнаний достатньою підставою для встановлення протиправності дій ТЦК щодо реагування на неприбуття військовозобов’язаного за повісткою.
Чи мав ТЦК право звернутися до поліції для доставлення військовозобов’язаного
Перевіряючи правомірність звернення територіального центру комплектування до Національної поліції, апеляційний суд звернувся до положень нормативних актів, які визначають повноваження ТЦК у сфері військового обліку та мобілізації.
Зокрема, суд послався на пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відповідно до цього положення територіальні центри комплектування здійснюють заходи з оповіщення та призову громадян і мають право в установленому законом порядку звертатися до органів Національної поліції щодо доставлення до ТЦК осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, суд урахував положення Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Пункт 79 цього Порядку визначає повноваження районних і міських територіальних центрів комплектування щодо ведення військового обліку, організації оповіщення військовозобов’язаних та контролю за їх прибуттям.
Також він передбачає можливість звернення ТЦК до органів Національної поліції у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення для доставлення відповідних осіб до територіального центру комплектування.
Зазначена процедура стосується правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Водночас пункт 56 Порядку № 1487 визначає повноваження Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов’язаних і резервістів за відповідними зверненнями.
У цій справі суди встановили, що після неприбуття чоловіка за повісткою 2 липня 2025 року ТЦК 12 липня звернувся до Національної поліції для його доставлення з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням факту належного оповіщення військовозобов’язаного та встановлених судом обставин його подальшої неявки апеляційний суд погодився з висновком про відсутність підстав для визнання такого звернення протиправним.
Чи означає позначка про порушення військового обліку в «Резерв+», що особу вже визнано винною
Окремо апеляційний суд розглянув вимогу позивача щодо виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку.
Суд звернув увагу на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» № 1951-VIII.
Відповідно до частини восьмої статті 5 цього Закону, органами ведення Реєстру є, зокрема, відповідні районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Вони забезпечують ведення Реєстру й актуалізацію його бази даних.
Стаття 14 Закону № 1951-VIII визначає порядок внесення до Реєстру відомостей про призовників, військовозобов’язаних і резервістів, а також порядок зміни персональних та службових даних.
Актуалізація інформації здійснюється як органами ведення Реєстру, так і шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами та реєстрами.
Крім того, суд послався на Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94.
Відповідно до пункту 9 розділу III цього Порядку, виправлення недостовірних відомостей Реєстру здійснюється за результатами розгляду мотивованої заяви особи із зазначенням передбачених законодавством підстав.
Така заява подається до органу ведення Реєстру.
Також суд урахував положення Порядку оформлення, створення та видачі військово-облікового документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 559, щодо внесення змін у разі невідповідності відомостей паперових військово-облікових документів інформації, що міститься у Реєстрі.
Апеляційний суд зазначив, що мобільний застосунок «Резерв+» забезпечує доступ до інформації, внесеної до Реєстру.
Електронний кабінет військовозобов’язаного передбачений статтею 14-1 Закону № 1951-VIII і надає особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, доступ до її персональних та службових даних.
У цій справі суди встановили, що в Реєстрі містилися відомості про звернення ТЦК до органів Національної поліції з метою доставлення позивача для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв’язку з неприбуттям за повісткою.
При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» сама по собі не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП.
Тобто відображення відповідної інформації в електронному кабінеті не є тотожним установленню вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Чи можуть медичні документи підтвердити відсутність складу адміністративного правопорушення
Суттєвим у цій справі є висновок апеляційного суду щодо правового значення документів про стаціонарне лікування військовозобов’язаного.
Суд погодився з тим, що перебування чоловіка на лікуванні може бути враховане під час вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності.
Водночас суд розмежував ці питання з оцінкою правомірності дій ТЦК щодо реагування на факт неприбуття за повісткою.
Зокрема, у постанові зазначено, що обставина перебування військовозобов’язаного на стаціонарному лікуванні, яка може виключати протиправність його неприбуття за викликом, підлягає врахуванню під час вирішення питання про адміністративну відповідальність.
Проте сама по собі наявність цієї обставини не свідчить про протиправність дій територіального центру комплектування, вчинених у межах процедури реагування на факт неприбуття за повісткою.
Таким чином, суд не встановлював винуватості чоловіка в адміністративному правопорушенні та не вирішував питання про накладення на нього адміністративного стягнення.
Предметом судового розгляду була правомірність внесення відповідних відомостей до Реєстру та звернення ТЦК до Національної поліції для доставлення військовозобов’язаного.
Саме в межах цих позовних вимог суди перевіряли законність дій відповідача.
Чому нечитабельний текст у рішенні першої інстанції не став підставою для його скасування
Апеляційний суд також розглянув аргумент позивача щодо частини тексту рішення суду першої інстанції, яку неможливо було прочитати.
Апелянт стверджував, що через відповідний недолік не мав можливості належним чином викласти свої заперечення проти мотивів судового рішення.
Однак колегія суддів зазначила, що мотиви та висновки, якими керувався суд першої інстанції під час ухвалення рішення, були викладені.
Тому апеляційний суд не встановив підстав для скасування судового рішення з наведених мотивів.
Інші доводи апеляційної скарги, за висновком суду, також не спростували встановлених судом першої інстанції обставин та правової оцінки дій територіального центру комплектування.
Рішення апеляційного суду
За результатами розгляду справи № 340/7929/25 Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів погодилася, що військовозобов’язаний був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК, а його подальша неявка стала підставою для передбачених законодавством заходів реагування.
Водночас надані чоловіком медичні документи можуть мати значення під час вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення, але не свідчать самі по собі про протиправність оскаржуваних дій ТЦК.
Також суд підтвердив, що відображення у застосунку «Резерв+» примітки про порушення правил військового обліку не означає автоматичного встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення.
Третій апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу військовозобов’язаного без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
