Чоловік уже служив у ЗСУ, але суд скасував його мобілізацію: які порушення ТЦК змінили хід справи
Чоловіка доставили до ТЦК, провели військово-лікарську комісію, визнали придатним до служби та мобілізували. Згодом його зарахували до військової частини, однак він оскаржив законність призову в суді. Під час розгляду справи з’ясувалося, що запис про порушення ним правил військового обліку з’явився лише наступного дня після доставлення до ТЦК. Крім того, відповідач не зміг надати докази належного вручення повісток, направлення на ВЛК та відеофіксації оповіщення.
Попри те, що чоловік уже проходив військову службу, суд скасував наказ про його мобілізацію та зобов’язав військову частину звільнити його. ТЦК намагався оскаржити це рішення, посилаючись, зокрема, на незворотність процедури призову. Однак Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін, пояснивши, чому допущені порушення були настільки істотними, що вимагали не лише скасування наказу про призов, а й усунення його подальших правових наслідків.
Відповідну постанову у справі № 300/9029/25 ухвалив Восьмий апеляційний адміністративний суд.
Обставини справи: догляд за хворою матір’ю, доставлення до ТЦК та мобілізація
Як встановили суди, чоловік перебував на обліку осіб, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
У матеріалах справи містилися медичні документи, які підтверджували необхідність такого догляду, а також акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 3 листопада 2025 року, відповідно до якого позивач та особа, за якою він доглядав, проживали однією сім’єю.
28 жовтня 2025 року о 22:22 чоловіка доставили до ТЦК та СП.
Наступного дня, 29 жовтня, він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби.
1 листопада 2025 року начальник ТЦК видав наказ № 865 про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.
Того ж дня чоловіка зарахували до списків особового складу військової частини. У грудні його виключили з її списків, а з 1 січня 2026 року зарахували до іншої військової частини.
Водночас представник чоловіка ще наприкінці жовтня 2025 року почала звертатися до правоохоронних органів зі скаргами на його незаконне, на її думку, утримання у приміщенні ТЦК. Зокрема, повідомлялося, що через це без догляду залишилася його онкохвора мати.
Після оскарження бездіяльності поліції суд зобов’язав внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Кримінальне провадження було зареєстровано за ч. 1 ст. 146 Кримінального кодексу України.
Надалі чоловік звернувся до адміністративного суду, вимагаючи скасувати наказ про призов, наказ про зарахування до особового складу військової частини та зобов’язати звільнити його з військової служби.
Суд першої інстанції скасував наказ про мобілізацію
13 серпня 2026 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.
Зокрема, суд визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК № 865 від 1 листопада 2025 року в частині призову чоловіка на військову службу та направлення до військової частини.
Також суд скасував накази командира військової частини № 02 від 1 січня 2026 року та № 66 від 6 березня 2026 року в частинах, що стосувалися зарахування чоловіка до списків особового складу, на всі види забезпечення та в розпорядження командира.
Крім того, суд зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
ТЦК не погодився з таким рішенням і подав апеляційну скаргу.
Що доводив ТЦК: чоловік пройшов ВЛК, отримав військовий квиток і вже служив
В апеляційній скарзі ТЦК стверджував, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини справи та норми законодавства.
Зокрема, відповідач наголошував, що станом на 28 жовтня 2025 року чоловік не мав чинного висновку ВЛК. При цьому законодавство передбачає обов’язок військовозобов’язаних прибувати до ТЦК для направлення на медичний огляд.
Також ТЦК заперечував висновки щодо незаконного затримання. На думку апелянта, довідка про доставлення громадянина не є актом адміністративного затримання, а матеріали справи не містили відповідного протоколу.
Щодо відеофіксації відповідач зазначав, що 28 жовтня 2025 року одному з членів групи оповіщення було видано справний портативний відеореєстратор. Це підтверджувалося записом у журналі обліку видачі технічних засобів.
Крім того, ТЦК посилався на те, що чоловік фактично пройшов медичний огляд 29 жовтня 2025 року, підписав картку обстеження та не заявив зауважень щодо процедури ВЛК.
Висновок про його придатність до служби залишався чинним і не був скасований у судовому порядку.
Окремо апелянт наголошував, що процедура призову вже завершилася: чоловік прибув до військової частини, був зарахований до особового складу, отримав військовий квиток та призначення на посаду.
Тому, на переконання ТЦК, скасування наказу про призов не могло бути належним способом звільнення з військової служби.
Проте апеляційний суд не погодився з цими аргументами.
Запис про порушення обліку з’явився після доставлення до ТЦК
Одним із ключових моментів справи стало встановлення підстав, на яких чоловіка доставили до територіального центру комплектування.
Суд звернув увагу на хронологію подій.
28 жовтня 2025 року чоловіка доставили до ТЦК.
29 жовтня 2025 року у військово-обліковому документі з’явилася відмітка про порушення ним правил військового обліку. Причиною звернення до поліції зазначалося непроходження або відмова від проходження ВЛК.
Таким чином, на момент доставлення чоловіка до ТЦК офіційних відомостей про відповідне порушення ще не було.
Апеляційний суд зазначив, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 560, встановлює визначені законом підстави для затримання та примусового доставлення військовозобов’язаних.
Однак у цій справі відповідач не довів наявності таких підстав.
Також у матеріалах справи не було доказів того, що чоловікові належним чином вручили повістку, а він відмовився від її отримання. Не було й відповідного акта відмови.
За висновком апеляційної інстанції, примусові дії щодо чоловіка були здійснені без належної законної підстави.
Суд наголосив, що суб’єкт владних повноважень повинен діяти виключно у спосіб, передбачений законодавством, а обмеження права людини на свободу та особисту недоторканність за відсутності законних підстав є грубим порушенням принципу законності.
ВЛК провели, але доказів належного направлення на медогляд не було
Наступним істотним порушенням суд визнав відсутність доказів направлення чоловіка на військово-лікарську комісію.
У справі було підтверджено, що 29 жовтня 2025 року він пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до служби.
Однак відповідач не надав доказів вручення йому повістки для проходження ВЛК або відповідного офіційного направлення.
Апеляційний суд підкреслив, що законодавство передбачає конкретну процедуру проведення мобілізаційних заходів. Фактичне проходження медичного огляду не усуває необхідності дотримання встановленого порядку направлення на нього.
За обставин цієї справи відсутність належного документального оформлення направлення на ВЛК суд розцінив як самостійне істотне порушення.
Чоловікові не довели вручення повістки на призов та відправлення до військової частини
Ще одним вирішальним моментом стала відсутність доказів вручення повістки про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини.
Апеляційний суд звернув увагу на пункт 88 Порядку № 560.
Відповідно до нього, військовозобов’язаним, які підлягають призову, повістка щодо призову та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається у визначений законодавством спосіб.
При цьому належне вручення повістки має істотне юридичне значення.
Адже відповідно до пункту 89 Порядку № 560 відмова від отримання такої повістки або невиконання вимоги щодо прибуття для відправлення до військової частини можуть спричинити відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.
Суд наголосив, що встановлена процедура передбачає не лише обов’язки військовозобов’язаного, а й відповідні процесуальні права.
Зокрема, особа повинна мати можливість отримати повістку або відмовитися від її отримання із передбаченими законом наслідками.
У цьому випадку відповідач не довів, що таку можливість чоловікові забезпечили.
Апеляційний суд зазначив, що мобілізація є складним багатоетапним юридичним процесом, у якому кожен наступний етап — доставлення, медичний огляд, призов і відправлення до військової частини — має ґрунтуватися на законності попереднього.
Тому порушення встановленого порядку на початкових етапах можуть впливати на правомірність подальших мобілізаційних рішень.
ТЦК посилався на видалене відео: що сказав суд
Окрему увагу апеляційна інстанція приділила питанню відеофіксації процедури оповіщення.
Відповідач зазначав, що групі оповіщення було видано портативний відеореєстратор. Водночас надати відповідні відеозаписи ТЦК не зміг, посилаючись на завершення строку їх зберігання.
Суд не прийняв цей аргумент.
Колегія суддів пояснила, що сам факт видачі відеореєстратора не підтверджує проведення відеофіксації конкретних дій щодо військовозобов’язаного.
Так само посилання на видалення відеозаписів через закінчення строку зберігання не доводить, що такі записи взагалі існували та підтверджували законність оповіщення.
Суд наголосив, що орган державної влади не може виправдовувати відсутність доказів внутрішніми інструкціями щодо строків зберігання інформації або технічними особливостями своєї діяльності.
За відсутності інших належних доказів це свідчило про невиконання відповідачем обов’язку довести правомірність своїх дій.
Чи вплинув догляд за хворою матір’ю на рішення суду
Важливий нюанс цієї справи полягає в тому, що чоловік мав документи, які підтверджували здійснення ним догляду на непрофесійній основі.
Однак суд не визнав належним його звернення за оформленням відстрочки.
Як зазначив суд першої інстанції, направлення документів у довільній формі без подання відповідної заяви за процедурою, передбаченою Порядком № 560, не може вважатися належним поданням заяви про відстрочку від мобілізації.
Тому цей аргумент позивача був відхилений.
Отже, вирішальним для судового рішення став не сам факт здійснення догляду, а сукупність істотних порушень процедури призову, допущених ТЦК.
Чому суд визнав порушення ТЦК істотними
Апеляційний суд врахував практику Верховного Суду, відповідно до якої не кожне порушення процедури ухвалення адміністративного акта є достатньою підставою для його скасування.
Проте в цій справі було встановлено одразу кілька взаємопов’язаних порушень:
- відсутність доведених законних підстав для затримання та доставлення чоловіка до ТЦК;
- відсутність доказів належного вручення повістки або оформлення відмови від її отримання;
- відсутність доказів направлення на ВЛК;
- відсутність доказів вручення повістки щодо призову та відправлення до військової частини;
- відсутність підтвердження належної відеофіксації оповіщення;
- недотримання встановленої процедури зміни категорії військового обліку.
На переконання колегії суддів, ці порушення в сукупності мали істотне значення та призвели до порушення прав чоловіка.
Апеляційна інстанція наголосила, що незаконне затримання та доставлення до ТЦК зробили дефектною подальшу процедуру мобілізації, яка стала прямим наслідком таких дій.
Відтак наказ про призов не міг вважатися правомірним.
Чому суд не погодився з аргументом про незворотність мобілізації
Одним із найважливіших правових питань у справі стало те, чи можна скасувати призов, якщо людина вже проходить військову службу.
ТЦК посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23.
У цій постанові Верховний Суд зазначав, що процедура призову військовозобов’язаного під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася. Визнання процедури протиправною саме по собі не відновлює попереднього становища особи, яку вже призвано.
Однак Восьмий апеляційний адміністративний суд звернув увагу на істотну відмінність фактичних обставин двох справ.
Колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними, тому наведений висновок Верховного Суду не може бути застосований до розглядуваного спору.
Таким чином, апеляційний суд відхилив доводи ТЦК про неможливість скасування мобілізації після зарахування чоловіка до військової частини.
Чому скасували накази військової частини та зобов’язали звільнити чоловіка
Апеляційна інстанція окремо розглянула правові наслідки скасування наказу ТЦК.
Суд зазначив, що командири військових частин, зараховуючи чоловіка до особового складу, діяли на підставі відповідного наказу про призов.
При цьому суд не встановив у їхніх діях самостійного порушення законодавства під час оформлення зарахування.
Однак накази військових частин були похідними від первинного наказу ТЦК.
Оскільки первинний наказ про призов було видано з істотними порушеннями процедури та визнано протиправним, похідні накази також підлягали скасуванню.
Водночас на час судового розгляду чоловік уже перебував у списках особового складу іншої військової частини.
Тому самого скасування наказу про призов було недостатньо для відновлення його прав.
Суд виходив із того, що ефективний спосіб судового захисту має не лише констатувати порушення, а й реально усувати його наслідки.
Саме тому суд першої інстанції, з висновками якого погодилася апеляція, визнав необхідним скасувати відповідні похідні накази та зобов’язати військову частину виключити чоловіка зі списків особового складу і звільнити його з військової служби.
Для забезпечення такого захисту суд також визнав можливим вийти за межі окремих заявлених позовних вимог, оскільки це було необхідно для належного відновлення порушеного правового становища позивача.
Що вирішив Восьмий апеляційний адміністративний суд
За результатами перегляду справи апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно з’ясував обставини спору та застосував норми матеріального і процесуального права.
Доводи ТЦК не спростували висновків про істотні порушення процедури мобілізації.
Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ТЦК без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду— без змін.
Отже, залишилися чинними рішення про скасування наказу щодо призову чоловіка, скасування відповідних наказів військової частини та зобов’язання звільнити його з військової служби.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
