Чоловіка, засудженого за розбій та замах на умисне вбивство, повторно взяли на військовий облік: що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув спір щодо правомірності повторного взяття на військовий облік чоловіка, якого у 2022 році виключили з обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Позивач вимагав визнати протиправним повторне внесення його даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів та зобов’язати внести відомості про його виключення з військового обліку.
Обставини справи
Чоловік у період з грудня 2004 року до січня 2016 року відбував покарання в установах виконання покарань. Згідно з довідкою про звільнення, у грудні 2007 року Апеляційний суд Дніпропетровської області засудив його за низкою статей Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі.
5 серпня 2022 року чоловіка виключили з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у редакції, чинній на той час. Ця норма передбачала виключення з військового обліку громадян, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідний запис було внесено до його тимчасового посвідчення військовозобов’язаного.
Станом на 7 листопада 2025 року сформований у застосунку «Резерв+» військово-обліковий документ також відображав, що чоловік не є військовозобов’язаним та виключений з військового обліку.
Однак 7 квітня 2026 року він побачив у «Резерв+», що інформація змінилася і він знову перебуває на військовому обліку. Станом на 8 квітня 2026 року в електронному військово-обліковому документі він уже значився військовозобов’язаним, також відображалися відомості про порушення правил військового обліку та постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби. Станом на 1 вересня 2026 року в «Резерв+» уже містилися відомості про зняття його з обліку з підстави «військовослужбовці».
Матеріали справи містили наказ від 8 квітня 2026 року, відповідно до якого чоловіка було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до військової частини. Також у справі була довідка військово-лікарської комісії від тієї ж дати про його придатність до військової служби.
Водночас сам позивач стверджував, що 8 квітня 2026 року військово-лікарську комісію не проходив, рішення про його придатність до військової служби не приймалося, а військову службу він не проходить. Під час розгляду справи суд витребував відповідні відомості у військової частини, і 4 вересня 2026 року вона повідомила, що чоловік у цій частині військову службу не проходить.
9 квітня 2026 року чоловік звернувся із заявою, в якій просив відобразити в реєстрі «Оберіг» та застосунку «Резерв+» статус про його виключення з військового обліку на тій підставі, що раніше він був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У відповідь йому повідомили, що після законодавчих змін, які набрали чинності у травні 2024 року, така судимість більше не є підставою для виключення з військового обліку. Також було зазначено, що він повинен виконувати військовий обов’язок та правила військового обліку і за відповідних умов може підлягати призову під час мобілізації.
Після цього чоловік звернувся до адміністративного суду. Він просив визнати протиправними дії щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів інформації про його виключення з військового обліку у 2022 році, а також щодо повторного внесення відомостей про нього до реєстру. Крім того, позивач вимагав виключити його з військового обліку та актуалізувати відповідні відомості в реєстрі «Оберіг».
Позиції сторін
Позивач виходив із того, що у серпні 2022 року його правомірно виключили з військового обліку за нормою статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка діяла на той момент. На його думку, подальші зміни законодавства не мали бути підставою для фактичного скасування раніше проведеного виключення та повторного взяття його на військовий облік.
Окремо чоловік заперечував фактичні відомості, що з’явилися в реєстрі щодо проходження військово-лікарської комісії та проходження військової служби.
Відповідач, зі свого боку, повідомив, що після набрання чинності Законом №3633-IX статтю 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» було змінено. Засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин перестало бути самостійною підставою для виключення громадянина з військового обліку.
Поданий відповідачем відзив суд при розгляді справи не врахував, оскільки його було надано після завершення визначеного судом строку і без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку. Тому справу суд вирішував за наявними матеріалами.
Позиція та висновки суду
Суд передусім звернув увагу, що взяття на військовий облік, зняття з нього та виключення з військового обліку здійснюються відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а реалізація цих повноважень належить до компетенції відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд установив, що у серпні 2022 року позивача справді виключили з військового обліку на підставі тодішньої редакції пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII — як особу, раніше засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Водночас із 18 травня 2024 року законодавче регулювання змінилося. Після внесення змін стаття 37 більше не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин. За чинною редакцією частини шостої статті 37 виключенню з військового обліку підлягають громадяни, які померли або в установленому порядку визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими, припинили громадянство України, визнані непридатними до військової служби або досягли граничного віку перебування в запасі.
Суд також проаналізував принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріплений статтею 58 Конституції України. При цьому суд виходив із того, що з 18 травня 2024 року громадяни, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з нього саме через засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, підлягають взяттю на військовий облік, оскільки законодавча підстава, за якою їх було виключено, надалі відпала.
Окремо суд навів положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, відповідно до яких на військову службу під час мобілізації можуть бути призвані, зокрема, особи, раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, за встановленими законом винятками.
На підставі цих норм суд зробив висновок, що з 18 травня 2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім передбачених законодавством винятків, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період.
При цьому суд окремо навів норми, які встановлюють обмеження щодо комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особами з певними видами непогашеної або незнятої судимості, зокрема за злочини проти основ національної безпеки України, окремі види умисних убивств, сексуальні злочини, терористичні та визначені законом інші кримінальні правопорушення.
Водночас суд наголосив на принциповому для цієї справи моменті: предметом спору не була законність призову чоловіка на військову службу. Суд розглядав саме питання правомірності його повторного взяття на військовий облік.
Тому обставини щодо зазначеного у реєстрі проходження військово-лікарської комісії, видання наказу про мобілізацію та фактичного непроходження служби у зазначеній військовій частині не змінили правової оцінки саме питання військового обліку.
Суд зазначив, що після набрання чинності Законом №3633-IX підстава, за якою чоловіка раніше виключили з військового обліку, відпала. Відтак він набув статусу військовозобов’язаного з моменту набрання чинності відповідними законодавчими змінами.
Оскільки чоловік не підпадав під жодну з чинних підстав для виключення з військового обліку, передбачених частиною шостою статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», суд визнав правомірним внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про його взяття на військовий облік.
Також суд зазначив, що обов’язок суб’єкта владних повноважень довести правомірність своїх рішень, дій або бездіяльності не звільняє позивача від необхідності довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Саме лише неспростування суб’єктом владних повноважень певного твердження приватної особи, якщо таке твердження документально не підтверджене, не означає автоматичного встановлення відповідної обставини судом.
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи № 160/23396/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що основні аргументи позову є необґрунтованими.
Суд повністю відмовив у задоволенні позову про визнання протиправними дій щодо військового обліку та зобов’язання повторно виключити чоловіка з військового обліку. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Таким чином, у цій справі суд фактично розмежував два питання: правомірність перебування особи на військовому обліку після зміни законодавства та законність її конкретного призову під час мобілізації.
Предметом цього спору було лише перше питання, і суд визнав повторне взяття чоловіка на військовий облік правомірним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
