Чому груба необережність потерпілого не звільняє УЗ від компенсації та навіщо доводити умисел потерпілого — практика Верховного Суду
Судова практика у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ДПН), завжди була полем зіткнення інтересів великих корпорацій-перевізників та потерпілих громадян. коли мова йде про трагічні випадки на залізниці Особливо актуальним це питання є у справах щодо трагічних випадків на залізниці, метрополітені, аеропортах та інших організаціях, діяльність яких пов'язана з використанням джерел підвищеної небезпеки.
Верховний Суд у постанові від 6 липня 2026 року у справі № 173/2934/25 підтвердив незмінність підходу до застосування норм про відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Рішення є показовим для практики, оскільки окреслює межі відповідальності перевізника та роз'яснює, коли посилання на поведінку потерпілого не звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку компенсувати завдану шкоду.
Трагедія сталася на залізничній станції. Пасажирський поїзд здійснив наїзд на пішохода, який отримав несумісні з життям травми. Родичі загиблого — матір, донька та дружина — звернулися до суду з позовом про стягнення по 300 000 грн моральної шкоди кожній (матері та доньці) та 29 170 грн матеріальних збитків дружині на поховання.
Службове розслідування залізниці та постанова слідчого про закриття кримінального провадження підтвердили відсутність вини машиніста, вказавши, що причиною трагедії стала необережність самого потерпілого.
Позиція судів першої та апеляційної інстанцій
Районний суд Дніпропетровської області, а згодом і Дніпровський апеляційний суд дійшли однакових висновків щодо спірних правовідносин.
Суди виходили з того, що залізниця як володілець джерела підвищеної небезпеки несе цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду незалежно від наявності вини, якщо не доведе існування передбачених законом підстав для звільнення від такої відповідальності.
Водночас матеріали справи не містили жодних належних і допустимих доказів того, що загиблий діяв умисно з метою позбавлення себе життя. Відтак підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності суди не встановили.
Разом із цим суди врахували, що потерпілий проявив грубу необережність, яка сприяла настанню трагічних наслідків. З огляду на положення статті 1193 Цивільного кодексу України розмір відшкодування моральної шкоди було зменшено з 300 тис. грн до 200 тис. грн кожному з двох позивачів.
Крім того, суди повністю задовольнили вимогу про відшкодування витрат на поховання у сумі 29 170 грн, відхиливши заперечення відповідача щодо належності поданого товарного чека як доказу понесених витрат.
Філософія правосуддя у справах про джерело підвищеної небезпеки
Залізниця подала касаційну скаргу, висунувши нову правову конструкцію. Відповідач стверджував, що свідоме перебування особи на коліях перед поїздом є «непрямим умислом» за аналогією зі ст. 24 КК України. На думку залізниці, якщо особа усвідомлює небезпеку і свідомо її допускає, це має вважатися умислом потерпілого у розумінні ч. 5 ст. 1187 ЦК України, що є підставою для повного звільнення від відповідальності.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив їхні рішення без змін.
Суд наголосив, що норми цивільного законодавства самостійно та повно регулюють питання відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Положення статей 1187 та 1193 Цивільного кодексу України чітко розмежовують умисел потерпілого, який може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності, та грубу необережність, яка є підставою лише для зменшення розміру відшкодування.
Суд окремо зазначив, що застосування до таких правовідносин кримінально-правової конструкції непрямого умислу є безпідставним, оскільки цивільне законодавство не містить прогалин, які потребували б застосування аналогії закону.
Верховний Суд також підкреслив, що саме на володільця джерела підвищеної небезпеки покладається обов'язок довести наявність умислу потерпілого на заподіяння шкоди самому собі. У цій справі не надано належних доказів того, що загиблий свідомо прагнув власної смерті.
Оцінюючи розмір компенсації, Верховний Суд дійшов висновку, що визначене судами попередніх інстанцій відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 тис. грн кожному з двох позивачів відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням грубої необережності потерпілого і водночас незворотності втрати близької людини.
Значення рішення для судової практики
Постанова Верховного Суду має важливе значення для подальшого формування єдиної практики у спорах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Насамперед Суд підтвердив, що відсутність кримінальної відповідальності працівників підприємства, зокрема машиніста, сама по собі не звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на питання доказування витрат на поховання, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що товарний чек може бути належним доказом понесених витрат, якщо в сукупності з іншими доказами підтверджує факт їх здійснення.
Водночас Суд підтвердив усталений підхід, за яким порушення потерпілим правил безпеки не є безумовною підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності. За відсутності доведеного умислу потерпілого така поведінка може бути врахована лише під час визначення розміру відшкодування відповідно до статті 1193 Цивільного кодексу України.
Згідно з нормами Цивільного кодексу України, на які посилається суд у цій справі, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на будь-яку особу (фізичну або юридичну), яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом.
Відповідальність несе законний володілець — це може бути власник, особа, що володіє майном на підставі іншого речового права, договору оренди, підряду тощо,. Це стосується і метрополітену, і аеропортів, і будь-яких інших організацій, діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів, що створюють підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки визнається діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та інших об’єктів, які через свої властивості створюють небезпеку, що не піддається повному контролю людини. Сюди, безумовно, відносяться поїзди метро, літаки в аеропортах чи моторні плавзасоби на лодочних станціях.
Головною особливістю є те, що володілець зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини. Навіть якщо працівники, наприклад, машиніст метро або пілот, не порушували жодних правил, організація-власник все одно несе цивільно-правову відповідальність.
Закон передбачає лише дві виключні обставини, за яких володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від відповідальності:
- Якщо шкоду було завдано внаслідок непереборної сили (надзвичайні та невідворотні події зовнішнього характеру).
- Якщо шкоду було завдано внаслідок умислу потерпілого (коли особа не лише передбачала, а й бажала або свідомо допускала настання шкоди собі, наприклад, при вчиненні суїциду).
При цьому, якщо мала місце груба необережність самого потерпілого, наприклад, порушення правил перебування на об'єктах транспорту, це не звільняє володільця від відповідальності повністю, а може лише бути підставою для зменшення розміру відшкодування.
Стаття 3 Конституції визначає життя та здоров'я людини як найвищу соціальну цінність. У конфлікті між майновими інтересами великої корпорації та правом на життя, або правом рідних на компенсацію втрати життя, закон апріорі стає на бік людини. Суд підкреслює, що «встановити ціну людського життя і повернути близьку людину неможливо», тому компенсація є лише «справедливою сатисфакцією».
Чи справедливо, що володілець платить повну суму, якщо винен потерпілий? З точки зору права, справедливість полягає не в пошуку винного у трагедії, а в покладенні обов’язку компенсації на ту сторону, яка свідомо експлуатує смертельно небезпечну техніку. Проте, якщо в діях потерпілого є груба необережність, розмір виплати має бути зменшений, щоб не створювати умов для безпідставного збагачення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
