Чому на старовинних картах малювали чудовиськ
На старовинних картах можна побачити драконів та морських чудовиськ. Всупереч поширеному міфу, ці зображення були не просто символами небезпеки, передають Патріоти України з посиланням на IFLScience.
У художній літературі нерідко можна зустріти згадку про те, що на стародавніх картах нібито був напис "тут є дракони", який попереджав про небезпечні землі. Це походить від давньої традиції середньовічних картографів прикрашати незнані території морськими чудовиськами та іншими міфічними істотами. Водночас сам напис насправді зустрічається досить рідко.
Найвідоміший приклад міститься на глобусі Ханта-Ленокса, створеному приблизно у 1508 році. На його поверхні біля східного узбережжя Азії викарбувано латинський напис "HIC SVNT DRACONES" що з латині означає "тут є дракони".
Довгий час це був єдиний відомий випадок використання цього виразу. Однак згодом такий самий напис виявили на загадковому "Глобусі зі страусиного яйця", який виготовили близько 1504 року.
Самі ж дракони на картах траплялися дещо частіше. Наприклад, на карті Борджіа, вигравіруваній на металевій пластині на початку 15 століття, біля зображення Азії можна побачити фігуру дракона.
Ще один цікавий приклад – японська карта 19 століття "Дзішин-но-бен", що означає "Історія землетрусу". На ній дракон у вигляді уробороса огортає контури карти. Водночас його образ суттєво відрізняється від тих драконів, яких зображували європейські картографи.
Окрім фрази "Hic sunt dracones", існував і вислів "Hic sunt leones", що в перекладі з латині означає "тут є леви". Проте набагато частіше на стародавніх картах можна було зустріти напис "Terra incognita", що означає "Невідома земля".
Не менш поширеними були й зображення морських чудовиськ. У своїй книзі "Морські чудовиська на картах середньовіччя та епохи Відродження" історик картографії Чет Ван Дюзер пояснює, що такі істоти з'являлися на картах не лише як декоративний елемент.
На думку дослідника, картографи справді вірили в існування цих створінь і вважали за необхідне наносити їх на карти так само, як гори, річки чи міста. Наприкінці 16 століття, із початком Епохи великих географічних відкриттів, морські чудовиська поступово зникли з карт. Нові подорожі показали, що міфічні істоти були лише плодом уяви моряків, а розвиток науки остаточно витіснив їх із картографії.