Правнича спільнота України очікує на ратифікацію Конвенції про захист професії адвоката, відомої також як Люксембурзька конвенція.
Це відносно новий документ. Рада Європи ухвалила конвенцію 13 травня 2025 року, Україна підписала її 9 березня 2026-го.
Про те, чому ратифікація Люксембурзької конвенції може додати неоднозначності і які ризики несе Україні, читайте в колонці експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука Захист адвокатів як потенційний ризик: чому Люксембурзька конвенція може зашкодити шляху до ЄС. Далі – стислий її виклад.
Люксембурзька конвенція насправді є доволі унікальним міжнародним договором, зазначає автор колонки і пояснює, чому.
По-перше, вона передбачає дієвий механізм моніторингу виконання конвенційних вимог державами-учасницями через створення Групи експертів із захисту професії адвоката (GRAVO).
По-друге, держави-учасниці майже позбавлені можливості робити застереження щодо чинності певних зобов’язань за конвенцією. Цим розробники документа наочно демонструють зацікавленим у приєднанні країнам принцип – "або все, або нічого".
За словами Олександра Банчука, не може бути жодних винятків, обмежень, інших правил для держав-учасниць в питаннях необхідності утворення та функціонування професійних асоціацій адвокатів, права осіб на заняття адвокатською діяльністю, професійних прав, засад дисциплінарної відповідальності, права осіб на доступу до адвоката та інших.
"Для реалізації певних положень конвенції необхідно буде суттєво удосконалити національне законодавство", – попереджає експерт Центру політико-правових реформ.
Він наголошує, що суттєвого реформування на шляху приєднання України до ЄС, серед іншого, потребує діяльність Національної асоціації адвокатів. І 23-тя переговорна глава містить відповідний проміжний критерій (benchmark).
Водночас Банчук вважає, що Люксембурзька конвенція може створити суперечності. Зокрема, з Європейським судом з прав людини.
Група експертів із захисту професії адвоката (GRAVO) перевіряє виконання державою вимог Люксембурзької конвенції – для захисту інтересів адвокатів і правозахисників. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) перевіряє державою вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – для захисту прав і свобод людей.
Отже, ці дві організації здійснюють діяльність на різні конвенції.
Експерт, як приклад, наводить ситуацію із відсутністю адвоката під час проведення слідчих дій органами розслідування. Група GRAVO може визнати порушення в рамках справи, а ЄСПЛ – ні.
"При цьому лише рішення Європейського суду з прав людини є юридично обов’язковими для виконання Україною", – наголошує автор колонки.
На його думку, непоодинокими можуть стати випадки, коли за одним і тим же фактом ймовірного порушення Група GRAVO ініціюватиме проведення термінових процедур, а ЄСПЛ – відмовить у тимчасових заходах тощо.
Ратифікація Конвенції про захист професії адвоката, попереджає Банчук, означатиме необхідність зміни фундаментального правила ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
За його словами, учасники делегації Групи GRAVO (національні експерти, фахівці, перекладачі) мають отримувати доступ до відповідних матеріалів, а також користуватися привілеями та імунітетами, у тому числі свободою пересування. В умовах воєнного стану неможливо забезпечити цю гарантію учасників Групи, які є військовозобов’язаними громадянами України віком від 25 до 60 років.
Також Київ, на думку автора колонки, має відразу передбачити й перші наслідки ратифікації Люксембурзької конвенції. У разі ратифікації конвенції існує велика ймовірність появи десятків і сотень інформаційних повідомлень про можливе порушення Україною вимог цього міжнародного договору.
"Щоб не сталося так, що після ратифікації конвенції піде потік негативу, і це стане ще однією серйозною перешкодою на шляху України до ЄС", – резюмує автор.
Докладніше – в колонці Олександра Банчука Захист адвокатів як потенційний ризик: чому Люксембурзька конвенція може зашкодити шляху до ЄС.