Кіровоградський обласний соціальний центр матері та дитини працює вже 14 років. За цей час тут отримали підтримку сотні жінок, а його діяльність не припинилася навіть після початку повномасштабної війни.
Про виклики, підтримку та людські історії, що стоять за статистикою, Перша електронна газета говорила з директоркою закладу Інною Жолобовою.
«Наш Центр допомагає жінкам зберегти материнство, розвивати батьківські навички та подолати складні життєві обставини. Наші спеціалісти навчають догляду за дітьми раннього віку, а також допомагають з відновленням документів і оформленням державних виплат», – розповіла вона.
За словами директорки, Центр приймає жінок, які перебувають на сьомому-дев’ятому місяці вагітності, а також матерів із дітьми віком до 18 місяців (1,5 роки), які опинилися у складних життєвих обставинах та потребують підтримки.
Жінки звертаються по допомогу з різних причин. Це відсутність житла чи умов для дитини, брак життєвого і батьківського досвіду, домашнє насильство та багато іншого.
«Наразі тут перебувають вісім підопічних із вісьмома дітьми. Також є два вільних місця. Всього за роки своєї роботи Центр допоміг 215 жінкам та більше 400 переселенцям», – каже пані Інна.
Тут підопічні отримують таку допомогу:
- безпечне тимчасове проживання в облаштованих кімнатах;
- меблі, постільну білизну та предмети першої необхідності;
- повноцінне харчування відповідно до державних норм;
- продукти для самостійного приготування їжі для себе та дитини;
- психологічний супровід і консультації фахівців;
- соціально-педагогічну та соціально-медичну підтримку;
- допомогу в оформленні документів, державних виплат і соціальних гарантій;
- інформаційні та консультаційні послуги;
- підтримку у питаннях догляду, виховання та розвитку дитини.
При цьому пані Інна наголошує, що є категорії жінок, яких заклад не може прийняти. Зокрема жінок у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, жінок з інфекційними захворюваннями в стадії загострення.
Крім того, під час перебування в Центрі заборонено вживати алкогольні та наркотичні речовини. За порушення цього правила підопічну можуть відрахувати із закладу та повідомити про це службу у справах дітей задля вирішення питання захисту прав дитини чи прийняття рішення щодо подальшої її долі.
– З якими проблемами до вас найчастіше приходять жінки?
– Найчастіше – це відсутність документів або засобів для існування. Також до нас звертаються жінки, які опинилися у складних життєвих обставинах, що перешкоджають належному виконанню батьківських обов’язків.
Доволі часто під час спілкування ми розуміємо, що жінки пережили або продовжують переживати домашнє насильство, хоча вони самі не завжди можуть ідентифікувати цей досвід.
– Що вдалося зробити для покращення умов проживання підопічних?
– За 14 років роботи капітальний ремонт проводився лише раз, у 2023 році, – тоді відремонтували пандус і вхідні сходи, які були в аварійному стані. Попри складні обставини, ми разом із партнерами, владою та небайдужими організаціями підтримуємо належні умови проживання для наших підопічних.
У Центрі облаштовані кімнати для матерів з однією або двома дітьми, кухня, їдальня, дитяча ігрова кімната та окреме приміщення для прийому відвідувачів тощо.
– Хто допомагає Центру у його роботі?
– За роки роботи Центр налагодив співпрацю з низкою громадських і благодійних організацій. Серед партнерів закладу – ГО «Десяте квітня», БФ «Рокада», ГО «Чистий аркуш», БФ «Слов’янське серце», Центр життєстійкості, Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю, БФ «Голоси дітей» та інші організації, які допомагають реалізовувати освітні, соціальні та психологічні ініціативи для підопічних.
Наприклад, завдяки співпраці з ГО «Чистий аркуш» понад десять наших підопічних пройшли сертифіковане навчання з манікюру, педикюру та кондитерської справи. Після завершення курсів жінки отримали необхідні матеріали та обладнання для роботи. Для багатьох жінок це стало можливістю повірити у власні сили та влаштуватися на роботу.
Також хочу зазначити, що серед наших підопічних є неповнолітні мами. Навіть під час вагітності або після народження дитини вони продовжують навчання.
Перед ними не зачиняються двері до освіти – вони навчаються у школах, закінчують їх, а ми мотивуємо дівчат вступати до ліцеїв і коледжів міста.
У нас були випадки, коли одна з дівчат вступила до магістратури, а інша – до ЦДУ на спеціальність соціального педагога.
За словами пані Інни, не менш важливо й те, що після завершення перебування в Центрі жінки не залишаються сам на сам зі своїми труднощами. Фахівці закладу продовжують відстежувати, як складається життя колишніх підопічних, підтримують з ними зв’язок, допомагають адаптуватися.
«Для багатьох дівчат ми залишаємося людьми, до яких можна звернутися за порадою. Часто жінки, які познайомилися в Центрі, продовжують спілкуватися та підтримувати одна одну», – наголошує вона.
– Що б ви хотіли сказати жінкам, які зараз переживають кризу, але бояться звертатися по допомогу?
– Іноді жінки бояться змінити навіть некомфортне чи небезпечне середовище, бо будь-які зміни лякають. Може бути тиск від оточуючих, переслідування від колишнього співмешканця, наприклад. Ми це розуміємо. Але запевняємо, що тут ніхто не нашкодить і вони під захистом.
Ми нікого не засуджуємо, а лише закликаємо не боятися звертатися по допомогу.
Тим, хто вже звернувся до нас, дякуємо за довіру. А тим, хто ще вагається, бажаємо наважитися. Допомога Центру – це шанс зберегти материнство, підтримати дитину, стабілізувати свій психоемоційний стан і зрозуміти, що ти не одна.
Шанс почати спочатку: історія Анастасії та її маленького сина
Перебуваючи у Центрі, ми познайомилися з 30-річною Анастасією Шепельською з Олександрії. Разом із нею тут живе її чотиримісячний син Нікіта. До закладу жінка потрапила три місяці тому – після виписки з пологового будинку.
Анастасія розповідає, що вагітність стала для неї несподіванкою, адже раніше лікарі поставили їй діагноз безпліддя.
«Я жила з хлопцем і завагітніла. Народжувала вдома. Це були сильні емоції, паніка і страх. Я сама прийняла дитину, поклала її собі на груди, а потім викликала швидку допомогу з криками: “Я народила, мій син біля мене, що мені робити?» – згадує жінка.
Після народження сина батько дитини відмовився брати відповідальність.
«Коли він зрозумів, що я народжую, просто пішов. Потім приїхав лише тоді, коли йому повідомили про стан дитини. І навіть тоді сказав, що не братиме участі в нашому житті та що він не біологічний батько, хоча Нікіта дуже на нього схожий», – каже Анастасія.
За її словами, після народження сина вона почувалася розгубленою. Це була її перша дитина, прикладу батьківської турботи вона не мала, адже сама виросла без батьків.
Через передчасні пологи мама з немовлям потрапили до обласної дитячої лікарні. Після виписки жінка не мала куди йти, адже житло, де вона проживала раніше, не було придатним для дитини.
«Найболючіше було лежати в лікарні й не знати, чи виживе моя дитина. Тоді я відчула, що не маю жодної людини, до якої могла б звернутися по допомогу. Ще й виявилося, що я лежала в тій же палаті, де колись моя мати відмовилася від мене», – говорить вона.
До Центру матері та дитини жінка їхала з острахом, однак саме тут відчула підтримку.
«Я боялася навіть доторкнутися до сина, не знала, як поводитися. А зараз йому вже майже п’ять місяців, і я дуже вдячна людям, які допомагають мені повірити в себе. Вперше відчула, що мене розуміють і підтримують, ніколи такого не мала. Є страх не впоратися, що я можу зробити щось не так, тут мені все пояснюють – про стан дитини, що норма, що ні. Зі мною працює психолог», – каже Анастасія.
Жінка мріє здобути освіту. Після школи вона доглядала за хворою бабусею і одразу пішла працювати, тому не змогла продовжити навчання. Найбільше її приваблює кондитерська справа.
«Я люблю кулінарію та кондитерство. Робила торти на замовлення, всьому навчилася сама. Дуже хочу вчитися далі, щоб мати можливість самостійно забезпечувати себе і дитину. Колись мріяла стати медсестрою, але через обставини не вийшло, тому зараз хочу використати кожну можливість для розвитку», – розповідає вона.
Попри всі труднощі, жінка не втрачає віри в майбутнє.
«Я хочу дати Нікіті щасливе дитинство, щоб він не прожив таке життя, як я. Мрію про повну сім’ю, а колись – і про донечку. Але насамперед хочу стати на ноги, зрозуміти себе і бути для свого сина надійною опорою. Так, я боюсь, але я повинна бути сильною для нього», – підсумовує молода мама.
Як можна допомогти Центру
Наразі на території Центру реалізують новий проєкт “Дитячий майданчик та кола підтримки”. Його ініціювала громадська організація «Незламні берегині».
«Майданчик служить нам уже 14 років. Ми щороку його фарбуємо та підтримуємо в належному стані, але частина конструкцій уже зносилася, а деякі елементи стали небезпечними для дітей. Але проєкт був написаний ще восени, а виграли навесні. За цей час суттєво зросли ціни, тому виникла потреба у додатковому фінансуванні», – пояснила Інна Жолобова.
Для завершення облаштування майданчика ГО «Незламні берегині» відкрила збір на 50 тисяч гривень.
За ці кошти планують придбати:
- нові гойдалки;
- безпечні ігрові елементи;
- обладнання для благоустрою території.
Підтримати збір можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/AgvouWrguK
Також є велика потреба у дитячих візочках від народження до року. На жаль, Центр їх не може закупити. Тому з вдячністю прийме в дарунок.
Контакти:
- Адреса: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Металургів, 2А.
- Телефон: (093) 294-60-61.
«Я бачу наш Центр місцем, де кожна жінка може не лише перечекати складний період, а й знайти нові можливості для себе. Найбільша мрія – щоб жінки виходили звідси не зі страхом перед майбутнім, а з розумінням, що вони впораються. Коли мама починає вірити у свої сили, змінюється не лише її життя, а й майбутнє її дитини», – каже на завершення пані Інна і дякує всім, хто підтримує Соціальний центр матері та дитини, і тим, хто довірився і відчув на собі піклування цієї команди.
Катерина АНТОНЮК, фото автора та із Фейсбук-сторінки Центру
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Нагадаємо, дітей полеглих захисників із Кіровоградщини запрошують до літнього табору в Яремче
Читайте також: Кіровоградщина потребує понад 10 млн грн на житло для дитячих будинків сімейного типу
Залишити коментар: