День Матері в Україні: відома тернополянка Лариса Римар розповіла про незламну силу материнства

У другу неділю травня Україна традиційно відзначає День матері. У час повномасштабної війни це свято набуло нових, надзвичайно глибоких і болісних сенсів. Українські матері сьогодні – це не лише берегині родинного вогнища. Це жінки, які на рівні з чоловіками протистоять агресору у лавах ЗСУ, які рятують своїх дітей від обстрілів, які чекають синів і доньок з фронту, які вчаться жити заново після непоправних втрат і які щодня долають бар’єри, виховуючи дітей з інвалідністю в умовах нестабільності. Напередодні свята ми поспілкувалися з Ларисою Римар – громадською діячкою, головою Асоціації жінок України, фахівчинею з організації соціокультурної діяльності та мамою 21-річного сина з інвалідністю. Вона відверто поділилася своїми думками про те, чому материнство сьогодні потребує особливого захисту та як знайти в собі сили не здаватися.

– Пані Ларисо, цьогорічний День матері знову проходить в умовах війни. На Вашу думку, чому саме зараз настільки важливо підтримувати матерів, і в чому полягає ця підтримка?

– Війна оголила всі наші нерви і багаторазово помножила відповідальність, яку несе жінка. Мати сьогодні – це емоційний щит для своєї родини. Коли навколо лунають сирени, коли руйнується звичний світ, саме материнські обійми залишаються для дитини тим єдиним безпечним місцем, де можна сховатися від жахів реальності. Але ж хто захистить саму матір? Хто обійме її?

Підтримувати матерів під час війни критично важливо, тому що вони зараз працюють на межі людських можливостей. Вони вивозять дітей у безпечні місця, часто залишаючись без даху над головою, шукають роботу в нових містах, волонтерять, закривають збори для армії і при цьому намагаються зберегти нормальне дитинство для своїх малюків. Емоційне вигорання, хронічний стрес, тривога за майбутнє – це те, з чим щодня прокидається кожна українська мама. Підтримка має бути всебічною: від простого людського співчуття та психологічної розрядки до гарантованої фінансової стабільності. Жінка має відчувати, що вона не залишилася сам на сам зі своїм болем і страхами. Суспільство повинно стати для неї надійною опорою, адже підтримуючи матір, ми буквально зберігаємо майбутнє нашої нації.

Лариса Римар з сином.

– Ви знаєте про виклики материнства та важкої жіночої долі дуже глибоко, зокрема і як мати дитини з інвалідністю, і як вдова. Що, на ваш погляд, має зробити держава для захисту материнства в таких родинах, особливо зараз?

– Мій син Артур, якому зараз 21 рік, – це моя найбільша любов і мій найбільший вчитель. Разом з ним ми пройшли довгий шлях, і я чудово розумію кожну матір, яка щодня стикається з нашою системою. Виховання дитини чи молодої людини з інвалідністю – це праця без вихідних і відпусток. А під час війни ці родини стали одними з найвразливіших.

Що має зробити держава? Перш за все, перейти від моделі «виплати мінімальної допомоги» до моделі «надання якісних та доступних соціальних послуг». Держава повинна створити безбар’єрне середовище у всіх сенсах цього слова – не лише пандуси, але й інституційну підтримку. Нам потрібна розвинена мережа реабілітаційних центрів, послуги денного догляду, які б дали матерям можливість працювати або просто мати час для відновлення власних сил.

Я глибоко переконана, і це підтверджують мої дослідження щодо організації соціальної роботи, що держава має активніше залучати недержавний сектор до надання цих послуг. Громадські організації часто діють швидше, гнучкіше і ближче до потреб конкретної родини. Держава повинна делегувати повноваження, фінансувати соціальні замовлення для ГО, підтримувати грантові ініціативи, які допомагають таким сім’ям. Крім того, критично важливою є програма психологічного супроводу матерів – вони роками акумулюють у собі біль, і їм потрібна професійна допомога, щоб не зламатися.

Лариса Римар.

– Ви очолюєте Асоціацію жінок України, яка вже працює понад 27 років. Розкажіть, як саме АЖУ підтримує матерів, які виховують дітей з інвалідністю, або тих жінок, які, на превеликий жаль, стали вдовами через війну?

– Асоціація жінок України – це, перш за все, про сестринство і дієву солідарність. Ми розуміємо, що коли жінка втрачає чоловіка на війні, або коли вона цілодобово бореться за здоров’я своєї дитини, слова співчуття важливі, але їх недостатньо. Потрібні конкретні дії.

Для матерів, які стали вдовами або втратили своїх дітей, АЖУ створює безпечні простори довіри – групи взаємопідтримки, де жінки можуть розділити свій біль з тими, хто переживає подібне. Ми надаємо безкоштовні юридичні консультації, адже оформлення документів, соціальних виплат чи спадщини в стані гострого горя – це величезне випробування. Також ми залучаємо психологів, які спеціалізуються на роботі з травмою втрати.

Щодо сімей, де є діти або молодь з інвалідністю, наша робота фокусується на соціальній інтеграції та підтримці ресурсного стану самої мами. Ми активно розвиваємо концепції креативних просторів, де ми бачимо, як мистецтво, арттерапія та музика творять дива. Це не просто розвиток для дитини чи підлітка, це можливість для мами побачити успіхи своєї дитини в інклюзивному, творчому середовищі. Ми допомагаємо жінкам-лідеркам писати гранти, залучати фінансування від міжнародних фондів, щоб вони могли створювати такі осередки підтримки у своїх громадах. АЖУ дає жінкам вудку, вчить їх бути управлінцями свого життя і змінювати соціальний ландшафт навколо себе.

– На завершення нашої розмови, що б ви хотіли побажати українським матерям у цей день? Де їм брати стійкість?

– Я хочу сказати кожній українській мамі: Ви – неймовірні. Сила жінок – це та невидима, але надміцна енергія, яка сьогодні тримає нашу країну. Ми звикли бути сильними для всіх: для дітей, для чоловіків, для батьків. Але я щиро бажаю вам дозволити собі іноді бути вразливими.

Стійкість не означає, що ви не маєте права на сльози або втому. Стійкість народжується тоді, коли ми вміємо просити про допомогу і приймати її. Я бажаю Вам знаходити час для себе, хоча б кілька хвилин на день, щоб просто подихати і послухати власне серце. Шукайте підтримку одна в одній, єднайтеся, бо разом ми здатні подолати найчорніші часи.

Нехай ваші діти будуть здоровими, нехай у ваших родинах запанує мир, і нехай кожна з вас завжди відчуває, що її материнський подвиг цінується і поважається.

Ви і є справжня міць і душа України!

Розмовляв Тарас Савчук
Фото з архіву