Держоргани не можуть захищати репутацію через позови про дифамацію так само, як приватні особи — ВС
Межі допустимої критики щодо органу державної влади є значно ширшими, ніж щодо приватної особи, а позови таких органів про дифамацію можуть мати стримувальний ефект для свободи слова та контролю суспільства за використанням бюджетних коштів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Фабула справи
У справі 357/1235/22 спеціальний державний орган, який є головним розпорядником бюджетних коштів, звернувся до суду з позовом про спростування інформації, опублікованої фізичною особою та громадською організацією в мережі «Інтернет». Позивач стверджував, що дані про фінансові результати діяльності підпорядкованої йому установи є недостовірними через вживання некоректної термінології. На переконання органу влади, така публікація дискредитує його як орган управління та підриває авторитет держави.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими й доведеними.
КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій і відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.
Згідно з ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до гл. 3 цього Кодексу.
Приниження ділової репутації суб’єкта господарювання (підприємця) – це поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв’язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Суди встановили, що позивач – спеціальний державний орган, який є головним розпорядником бюджетних коштів. При цьому оприлюднена інформація, що є предметом спору, стосувалася іншої юридичної особи, яку фінансує позивач.
Висновки ВС
КЦС ВС зазначив, що саме по собі фінансування позивачем іншої юридичної особи (установи), покладення певних управлінських функцій щодо цієї особи не є підставою для висновку, що оспорювана інформація порушує його немайнові права (принижує його ділову репутацію як суб’єкта господарювання).
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що в рішенні від 15 березня 2022 року у справі «ТОВ "Мемо"» проти Росії» (OOO Memo v. Russia) ЄСПЛ пояснив, за яких умов доцільно дуже детально розглядати питання щодо того, чи переслідувало оскаржуване втручання легітимну мету «захисту репутації інших осіб» в разі залучення інтересів державного органу. ЄСПЛ також підкреслив, що межі допустимої критики стосовно органу державної влади є ширшими, аніж щодо приватної особи (громадянина) чи навіть політика.
У цій справі ЄСПЛ розмежував державні підприємства, що залучені до економічної діяльності, та органи влади, наділені державними повноваженнями. Останні фінансуються платниками податків і існують для служіння суспільству, тому не мають легітимного репутаційного інтересу в контексті позовів про дифамацію.
КЦС ВС констатував, що зазначені висновки ЄСПЛ суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не врахували, що з огляду на специфіку державного органу спори про дифамацію, порушені від імені юридичної особи, яка здійснює державну владу, не можуть вважатися такими, що переслідують законну мету захисту репутації інших осіб у контексті п. 2 ст. 10 Конвенції, а тому дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
