Хоронили сьогодні одночасно двох воїнів.
Чернівці. Годилів. На жаль, це часта подія в місті. Але було одне але:
Якби не священники, військові та оркестр, то біля двох трун було би 9 родичів!
9! Девʼять людей на двох похоронах!
Похоронах Героїв, які віддали найдорожче, щоб тут життя продовжувалося!
Ми звикли. Якщо по селах ще люди збираються, проводжають Героя, то у Чернівцях навіть сусіди з підʼїзду не завжди збираються! І це страшно! Страшно і щемно!
Особливо щемно це усвідомлювати, якщо врахувати, що вчора-позавчора Чернівці святкували День міста і в центрі було близько 25-30 тисяч молодих людей!
І всі вони мали можливість гарно погуляти, бо воїни Андрій (1998 р.н.) і Роман (1984) за них віддали свої життя і уже лежали у труні.
Ні, я не про те, щоб не святкували молоді.
Я про те, що якщо би хоч один відсоток від тих 30 тисяч були б сьогодні на цвинтарі, то воїнів прийшло би провести у дорогу хоча би 300 чернівчан.
Як було донечці Романа, чи сестрі Андрія стояти на порожньому цвинтарі, у порожньому храмі??? Чи могли вони сьогодні розуміти, що найрідніші їм люди здійснили подвиг, який оцінили їх земляки?
Сумно це. Не знаю, що уже вам казати. Просто знайте: ви маєте бути присутнім, навіть якщо особисто не знаєте! Навіть не заради воїна, йому уже всеодно! Заради його матері, дружини, дитини! Щоб у ваших очах вони могли прочитати: жертва Героя не була даремною!
Роман Грищук