Майже кожен відвідувач мережі ресторанів McDonald’s знає про благодійну акцію «Долоньки». Коли до замовлення їжі можна придбати символічну картонну долоньку, а зібрані кошти спрямовуються на створення сімейних кімнат у дитячих лікарнях.
Кожного разу, купуючи ці долоньки, я запитувала себе: «Цікаво, а де вони, ці кімнати? І які вони взагалі?» І ось життя дало мені можливість побачити все на власні очі. Щоправда, за обставин, яких я нікому не побажаю.
На жаль, ми з донькою потрапили до лікарні. На щастя, до професійної команди Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, де працюють надсучасні, високопрофесійні спеціалісти. І абсолютно випадково я потрапила до тієї самої сімейної кімнати Дому Рональда МакДональда, яка розташована просто на нашому поверсі. І, чесно кажучи, була вражена.
Дім Рональда МакДональда — це благодійна організація, яка допомагає сім’ям бути поруч із дітьми під час лікування. Її головна ідея — створити для батьків і дітей затишний простір, де можна відпочити, отримати підтримку й відчути себе майже як удома, навіть коли родина переживає непростий період. В Україні діяльність організації спрямована на розвиток сімейно орієнтованої медицини. Зокрема, через створення сімейних кімнат у лікарнях, де батьки можуть побути поруч із дітьми, перепочити, поїсти, випрати речі, прийняти душ і просто набратися сил.
А тепер розповім, як це виглядає насправді. Величезна, світла, сучасна ігрова кімната, де діти можуть проводити час, гратися, спілкуватися, розвиватися. Поруч — повноцінна кухня, обладнана всім необхідним. Кавова машина зі смачною кавою, чорний чай, малиновий, із чорною смородиною — саме та продукція, якою користується компанія McDonald’s. Молоко, тостер, хліб для тостів, масло, яскравий посуд.
Усе продумано до дрібниць. І навіть щоденні обіди для батьків, які можна замовити заздалегідь. Адже дітей харчуванням забезпечує лікарня, а от батьки мають дбати про себе самі. Навіть ті, хто приїжджає з інших населених пунктів області. Це люди, які не мають у Вінниці родичів, друзів, власного житла чи можливості щодня їздити додому. Які днями, а іноді й тижнями перебувають поруч зі своїми дітьми, і не завжди встигають згадати про власні потреби.
І саме про них подбав Фонд Дім Рональда МакДональда. Для батьків щодня організовують і привозять повноцінні обіди. Здавалося б, звичайна їжа. Але коли ти цілодобово перебуваєш у лікарні з дитиною, навіть можливість нормально пообідати — це величезна допомога. Поруч з ігровою кімнатою та кухнею розташована окрема побутова кімната з пральною машиною, сушаркою, душовою та туалетом.
Працюють тут надзвичайно чемні, привітні дівчата, які постійно підтримують чистоту, порядок і затишок. Складається враження, що вони прибирають буквально кожної хвилини. Користуватися сімейною кімнатою можуть усі діти та батьки, які перебувають у лікарні. На жаль, і це цілком зрозуміло з погляду безпеки, за винятком дітей з інфекційного відділення.
А найцікавіше — історія появи цієї кімнати у Вінниці. Приблизно десять років тому важливу роль у розвитку цієї благодійної ініціативи відіграла вінничанка Юлія Бадрітдінова, яка на той час очолювала маркетинговий напрям McDonald’s в Україні, а сьогодні є генеральною директоркою компанії. Саме завдяки її зусиллям, наполегливості та вірі в цю ідею благодійна програма отримала розвиток в Україні. І тут є один надзвичайно цікавий момент.
Коли українська команда McDonald’s представляла результати своєї роботи американським колегам у Чикаго, де розташована штаб-квартира корпорації, реакція була, м’яко кажучи, несподіваною. Американці були вражені! Українці не просто підтримали міжнародну благодійну ініціативу. Вони власними силами, коштом самих українців, які купували ті маленькі картонні долоньки в ресторанах McDonald’s, змогли зібрати гроші та створити сучасні сімейні кімнати в дитячих лікарнях.
Ба більше, до реалізації проєкту вдалося залучити численних партнерів, які також долучилися до створення цих просторів. І коли американським колегам показали звіти, результати зборів, самі кімнати та те, як реально працює ця програма, вони були не просто здивовані, а щиро захоплені. Тому що українці змогли реалізувати настільки масштабний і якісний благодійний проєкт, спираючись насамперед на власні ресурси, небайдужість людей і залучення партнерів.
Це стало справжнім підтвердженням того, що зусилля, час, енергія та кошти, вкладені Юлією Бадрітдіновою в розвиток цієї ініціативи, були недаремними. І найголовніше — програма не залишилася красивою ідеєю. Вона перетворилася на реальну допомогу українським родинам. А у Вінниці ця історія отримала своє продовження завдяки Олексію Леті, завідувачу відділення черепно-лицьової хірургії Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні.
Дізнавшись про можливість створення такої кімнати, він подав заявку на участь у конкурсному відборі, щоб сімейна кімната Дому Рональда МакДональда з’явилася саме в нашій лікарні. Заявку схвалили. І Вінниця стала одним із перших міст України, де з’явився такий простір. Наша сімейна кімната стала другою серед чотирьох кімнат, про які мені розповіли. І ось уже багато років ця система працює. Не на папері. Не у звітах. Не у красивих рекламних роликах. А тут. У дитячій лікарні. Для реальних дітей і реальних батьків, які переживають далеко не найкращі дні свого життя.
Сьогодні ж у нашій сімейній кімнаті було справжнє свято! Рональд МакДональд завітав до дітей із тортом, кульками, анімацією та натуральними смаколиками. Діти раділи, усміхалися, гралися. І хоча б на кілька годин лікарня перестала бути просто лікарнею. Вона стала місцем, де є дитинство, радість, турбота і звичайне людське тепло. А ще я дізналася, що зараз за цією ж благодійною ініціативою будується вже цілий Дім Рональда МакДональда для родин дітей, які проходять лікування в «Охматдиті».
І це вже зовсім інший масштаб допомоги. Я стояла, дивилася на все це і не могла повірити, що в Україні існують такі дива. Коли благодійність — це не просто красиве слово. Коли за маленькою картонною долонькою стоять реальні стіни, меблі, їжа, чисті рушники, гаряча кава, дитячий сміх і можливість для виснаженої мами хоча б на кілька хвилин відчути себе людиною, а не лише мамою дитини, яка перебуває в лікарні.
Це той випадок, коли ти бачиш, куди саме йдуть зібрані кошти. І розумієш, наскільки важливо, щоб вони доходили до тих, для кого призначені. Знаєте, раніше я купувала ці долоньки просто, як кажуть, “за компанії”. Тепер я точно знаю, що стоїть за кожною з них. І, мабуть, наступного разу, коли побачу біля каси McDonald’s ці маленькі картонні долоньки, я вже не запитуватиму себе, де ті кімнати і які вони. Бо я там була. Я бачила. І я знаю, наскільки це важливо. Особливо тоді, коли твоя дитина в лікарні, а весь твій світ на якийсь час звужується до однієї лікарняної палати. І, на жаль, від цього ніхто не застрахований. А тим більше зараз.
Олена Жучинська