Директорка школи на ТОТ замінила українські підручники російськими — Верховний Суд визнав це колабораційною діяльністю
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду 15 вересня 2026 року у справі № 569/4276/25 розглянув касаційну скаргу захисника засудженої, яка оскаржувала вирок за обвинуваченням у впровадженні стандартів освіти держави-агресора в закладі освіти.
Суд перевірив доводи захисту щодо недоведеності обвинувачення, відсутності добровільності дій засудженої, допустимості доказів та дотримання процесуальних гарантій під час спеціального судового провадження in absentia.
Питання впровадження освітніх стандартів держави-агресора на тимчасово окупованих територіях має значення для кримінально-правової оцінки дій працівників закладів освіти. У цій справі Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінювання конкретних дій керівника закладу в їх сукупності.
Обставини справи
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2025 року громадянку України визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. Їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, пов’язані з освітньою, культурною та спортивною діяльністю населення, на строк 12 років.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2026 року залишив вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника — без задоволення.
Суди встановили, що під час тимчасової окупації території Запорізької області засуджена фактично виконувала обов’язки директора так званого «Государственного казенного учреждения общеобразовательной организации Запорожской области "Новополтавская средняя общеобразовательная школа" Бердянского района».
На вебпорталі «Инфоурок» вона створила особистий профіль і розмістила презентацію школи, в якій зазначила, що заклад використовує державні освітні програми, рекомендовані Міністерством освіти РФ.
Крім того, засуджена організувала та забезпечила участь учнів школи у всеросійській патріотичній загально-просвітницькій акції «Казачий диктант — 2022», брала участь у заходах із підвищення кваліфікації управлінських кадрів у центрі знань «Машук» у м. П’ятигорську РФ та публікувала навчальні матеріали за російськими освітніми стандартами.
Суди також врахували показання свідків про заміну українських підручників російською літературою та посібниками, перетворення кабінету української мови та літератури на кабінет російської мови, а також знищення українського прапора на території школи.
Захисник у касаційній скарзі просила скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Вона стверджувала, що докази не підтверджують факту вчинення інкримінованого правопорушення, добровільність дій засудженої та її прямий умисел не доведено, а під час провадження було порушено вимоги КПК України щодо спеціального досудового розслідування та судового розгляду. Також захисник посилалася на недопустимість доказів і порушення права на захист.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд звернув увагу на два ключові факти, які необхідно було перевірити для оцінки доводів захисту.
ВС вказав, що захист фактично ставить під сумнів наявність в діях засудженої ознак об’єктивної сторони складу інкримінованого їй злочину.
Тому Суд зупиниться на тому, чи можна поза розумним сумнівом стверджувати два важливі факти: факт зайняття засудженою посади директора закладу освіти, створеного окупаційною владою; факт вчинення нею дій, спрямованих на впровадження стандартів держави-агресора у закладах освіти.
Оцінюючи докази щодо зайняття посади директора, Суд урахував інформацію з відкритих інтернет-ресурсів, фотографії та відеофайли, а також показання свідків.
Суд зазначив, що суди правильно встановили, що засуджена здійснювала керівництво закладом освіти, який функціонував за правилами та в системі освіти, запровадженій окупаційною владою.
Щодо конкретних дій засудженої Суд урахував її участь у заходах російської освітньої системи, організацію участі учнів у патріотичній акції, поширення навчальних матеріалів і заміну українських підручників російськими.
Таким чином, у Суду немає сумніву, що дії засудженої свідчать про послідовну систему, спрямовану на впровадження системи освіти держави-агресора у школі, в якій вона працювала директором, оскільки вона вживала всіх заходів щодо забезпечення її функціонування в російському освітньому середовищі, забезпечувала заміну українських навчальних матеріалів російськими, організовувала участь школярів у російський патріотичних заходах, підвищувала кваліфікацію в системі освіти РФ, особисто створювала та поширювала навчальні матеріали, підготовлені відповідно до російських освітніх стандартів.
Щодо добровільності дій засудженої
Суд відхилив доводи захисту про те, що засуджена могла діяти вимушено або під примусом.
ВС вказав, що сама поведінка засудженої і ті дії, які вона вчиняла (участь в підвищенні кадрів у центрі «Машук», створення та/або оприлюднення навчальних програм за стандартами РФ, організація участі школярів у «Казачому диктанті» тощо), підтверджують, що така діяльність тривала значний час і була свідомою, самостійною, а сама засуджена діяла вільно.
Окрім того, за свідченнями свідків, на зборах вчителів одразу було запропоновано вийти тим, хто не бажав співпрацювати з державою-агресором.
Щодо спеціального судового провадження in absentia
Суд перевірив доводи захисту про порушення вимог ч. 1, 2 ст. 297-1 та ч. 3 ст. 323 КПК України, а також твердження про невручення засудженій повідомлення про підозру й обвинувального акта.
Це провадження здійснювалося в порядку спеціального судового провадження за процедурою in absentia, тобто за відсутності обвинуваченої.
Ухвалою слідчого судді від 18 лютого 2025 року було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, а ухвалою місцевого суду від 08 квітня 2025 року вирішено здійснювати кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої.
Суд вказав, що підставами прийняття вказаних судових рішень стала інформація про перебування засудженої на тимчасово окупованій території Запорізької області, а тому розгляд справи in absentia повністю відповідає як ч. 2 ст. 297-1, так і ч. 3 ст. 323 КПК.
Суд також роз’яснив особливості забезпечення захисту за відсутності обвинуваченої.
ВС зазначив, що якщо особа, яка переховується від правосуддя, з’явиться, то, вочевидь, вона може брати участь у провадженні як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Поки такої особи немає, її захисник самостійно забезпечує здійснення захисту перед судом щодо інкримінованого кримінального правопорушення.
За матеріалами справи, орган досудового розслідування та суди попередніх інстанцій дотрималися спеціальних положень КПК України щодо вручення повісток, повідомлень, повідомлення про підозру та обвинувального акта.
Щодо допустимості доказів
Суд відхилив доводи про те, що суди попередніх інстанцій не проаналізували докази з погляду їх належності та допустимості.
Адже у своїй касаційній скарзі захисник не наводить конкретних порушень КПК, які, на її думку, було допущено та які зумовлювали б визнання доказів недопустимими, а за наслідками касаційного розгляду таких не встановлено.
За результатами касаційного перегляду Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Верховний Суд залишив без змін вирок міського суду та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника — без задоволення.
Суд підтвердив, що сукупність дій засудженої, яка керувала закладом освіти, створеним окупаційною владою, забезпечувала заміну українських навчальних матеріалів російськими, організовувала участь учнів у російських патріотичних заходах і поширювала навчальні матеріали за стандартами РФ, свідчить про впровадження системи освіти держави-агресора.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
