Дітей, вилучених із родини, мають пріоритетно влаштовувати до родичів, а не в притулок: нові правила

Тимчасове вилучення дитини із родини більше не має бути безстроковим, а перебування у притулку, центрі соціально-психологічної реабілітації чи іншому закладі з цілодобовим перебуванням не може бути невизначеним у часі. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 1212, що регулює порядок організації соціального захисту тимчасово влаштованих дітей. Відтепер цілодобове перебування у закладі є виключно крайнім заходом із обмеженим строком від 90 днів до 9 місяців. Документ не лише впроваджує єдину систему оцінки потреб сім’ї протягом 5 днів, а й суворо забороняє роз’єднувати рідних братів і сестер.

Головне ідея урядового рішення — дитина не повинна залишатися в закладі довше, ніж цього потребують обставини. Пріоритетом має бути повернення в біологічну сім’ю, а якщо це неможливо — сімейна форма виховання або усиновлення.

Чіткі строки замість безстрокового проживання

Найбільш важливою зміною Постанови № 1212 є встановлення граничних строків перебування дитини в закладі. Якщо раніше діти могли перебувати в інтернатних установах роками через бюрократичну тяганину служб, то відтепер діють чіткі часові обмеження:

• у притулку для дітей служби у справах дітей — не більше 90 діб;
• у відділенні термінового влаштування дітей центру соціальної підтримки дітей та сімей — не більше трьох місяців, із можливістю продовження, але загалом не більше дев’яти місяців;
• у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей — не більше дев’яти місяців;
• у соціально-реабілітаційному центрі (дитячому містечку), дитячому будинку-інтернаті та інших визначених Порядком закладів — не більше шести місяців або на час розгляду судом справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, визнання батьківства, поновлення батьківських прав, встановлення опіки чи піклування або усиновлення. Після набрання відповідним судовим рішенням законної сили дитина може залишатися там не більше трьох місяців.

При цьому продовжити перебування дитини в закладі просто тому, що «питання ще не вирішене», не можна. Доцільність такого перебування має переглядатися, а рішення про його продовження приймає орган опіки та піклування з урахуванням рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини, пропозицій міждисциплінарної команди та виконання індивідуального плану.

Сам заклад стає крайнім варіантом. Тимчасово влаштувати туди дитину можна, якщо немає можливості передати її родичам, знайомим, патронатному вихователю, до прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу.

У дитини з’являється маршрут, а у служб — дедлайни

Постанова № 1212 намагається прибрати ситуацію, коли дитину влаштували до закладу, а далі її справа місяцями рухається між різними службами.

Після влаштування дитини служба у справах дітей має організувати роботу міждисциплінарної команди, яка працюватиме над її справою. Окремо керівник самого закладу вже протягом одного робочого дня призначає дитині фахівця із супроводу та формує мультидисциплінарну групу з психолога, педагогічних та, за наявності, медичних працівників.

Це дві різні команди з різними завданнями. Мультидисциплінарна група протягом семи робочих днів оцінює стан і потреби дитини: її здоров’я, розвиток, психологічний стан, поведінку та необхідні послуги.

Паралельно запускається робота із сім’єю. Соціальний менеджер не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після отримання звернення служби проводить первинне оцінювання потреб сім’ї — від житлових та фінансових проблем до здатності батьків забезпечити дитині належний догляд і безпечне середовище.

А протягом 14 календарних днів міждисциплінарна команда повинна розробити та подати на затвердження комісії з питань захисту прав дитини новий індивідуальний план. Це вже не формальний папір: у ньому мають бути конкретні заходи для задоволення потреб дитини, роботи з батьками та підготовки до повернення додому, а якщо це неможливо — до сімейного влаштування чи усиновлення.

Сам фахівець із супроводу не може обмежитися веденням документів. Він повинен спілкуватися з дитиною щонайменше двічі на тиждень, стежити за її станом, доступом до необхідних послуг, реагувати на проблеми та готувати її до повернення в сім’ю, усиновлення чи сімейної форми виховання.

Для комунальних закладів іншої територіальної громади та приватних закладів вводиться ще один запобіжник — договір про надання дитині послуг з тимчасового догляду та виховання, який укладається між органом опіки та піклування і закладом.

Окремо закріплюється принцип збереження родинності. Рідних братів і сестер не можна роз’єднувати, крім ситуацій, коли спільне влаштування неможливе через вік або стан здоров’я одного з них. Навіть тоді між дітьми має підтримуватися постійний контакт, а особисті зустрічі повинні відбуватися не рідше одного разу на шість місяців.

Не просто дах над головою: безпека, зв’язок і право бути почутим

Постанова змінює і вимоги до самого перебування дитини в закладі. Дитина має отримати не просто ліжко та харчування, а безпечне середовище, медичну і реабілітаційну допомогу, доступ до освіти та можливість зберігати зв’язок із зовнішнім світом.

У доступному для дітей місці повинен бути телефон та/або електронний пристрій із доступом до Інтернету. Дитина повинна мати доступ до контактів батьків і найближчих родичів, а також до номерів гарячих ліній, органів і служб, куди вона може самостійно звернутися, якщо її права порушують або вона зазнає насильства.

Правила стосуються і булінгу, насильства, жорстокого поводження та дискримінації. Якщо фахівець із супроводу виявляє такі факти — навіть якщо вони походять від працівника самого закладу, — він зобов’язаний реагувати за встановленими державою процедурами.

Не менш важливо, що дитина перестає бути мовчазним об’єктом рішень дорослих. Будь-яке рішення щодо неї має прийматися з урахуванням її найкращих інтересів та права бути вислуханою, відповідно до віку й рівня розвитку.

Вибуття із закладу також не повинно бути раптовим. Система має готувати дитину або до повернення в сім’ю, або до подальшого сімейного влаштування чи усиновлення.

Для підлітків, які наближаються до повноліття, передбачені окремі правила. Не пізніше ніж за чотири місяці до 18-річчя запускається оцінювання стану та потреб дитини, зокрема її готовності до самостійного життя. Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, також мають вживатися передбачені законом заходи соціального захисту, зокрема щодо забезпечення житлом.

Гроші мають працювати на дитину, а не на її перебування в системі

Постанова № 1212 змінює не лише процедуру перебування дітей у закладах, а й пов’язані механізми державної підтримки. Зміни торкаються, зокрема, порядків виплати допомоги «Дитина не одна» та державної соціальної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, а також грошового забезпечення прийомним батькам і батькам-вихователям за принципом «гроші ходять за дитиною».

Тобто фінансова складова змін теж прив’язується до головної мети: не утримувати дитину в інституції довше, ніж це необхідно, а створювати умови для її життя у сімейному середовищі.

Водночас нові правила означають додаткову відповідальність і для громад та самих закладів. Їм доведеться перебудовувати роботу під новий алгоритм, від оцінювання потреб та індивідуального планування до безпекових вимог, соціального супроводу сім’ї та постійного контролю за тим, чи справді подальше перебування дитини в закладі залишається необхідним.

Дитину не можна просто «залишити в системі»

Дитину не можна просто влаштувати до закладу і вважати проблему вирішеною. Від моменту її потрапляння туди система має працювати у зворотному напрямку — над поверненням у рідну сім’ю, а коли це неможливо — над влаштуванням до сімейної форми виховання або усиновленням. Сам Порядок ставить у пріоритет виховання дитини в сім’ї, її возз’єднання з батьками та забезпечення права на сімейне виховання у найкоротші строки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.