Діти, народжені після загибелі батька на фронті, мають право на частку від 15 млн навіть якщо гроші вже виплачені іншим, — ВС

Українське законодавство гарантує одноразову грошову допомогу членам сімей загиблих військовослужбовців, однак окремі життєві ситуації тривалий час залишалися поза межами однозначного правового регулювання. Так, спірним було питання, чи має право на виплату дитина, яка була зачата до загибелі військовослужбовця, але народилася вже після його смерті.

Міністерство оборони України останніми роками вибудовувало захист на формальному трактуванні норми: право виникає в день смерті, а оскільки дитини ще не було — права немає. Проте остання практика Верховного Суду, зокрема у справах № 160/22242/24 та № 400/6411/24, змінила цей вектор, поставивши інтереси дитини вище за бюрократичні алгоритми.

Справа № 160/22242/24

Розглянемо один із останніх кейсів Верховного Суду від  16 липня. Позивачка звернулася до суду в інтересах своєї неповнолітної доньки. Батько дитини, військовослужбовець, загинув під час виконання бойового завдання у листопаді 2022 року. На момент його загибелі дитина була зачата, а народилася вона лише через кілька тижнів — у грудні 2022 року.

Комісія Міноборони відмовила у призначенні частки допомоги дитині, мотивуючи це тим, що на дату загибелі дитина ще не народилася, а отже, не належала до кола осіб, визначених ст. 16-1 Закону № 2011-XII. Суди першої та апеляційної інстанцій спочатку підтримали цю позицію.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погодилася з такими висновками, навівши розлогу аргументацію, що базується на національному та міжнародному праві.

Суд послався на Преамбулу та ст. 3 Конвенції про права дитини, які наголошують, що дитина потребує спеціальної охорони як до, так і після народження, а першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 25 Цивільного кодексу прямо вказує, що у встановлених законом випадках інтереси зачатої, але ще не народженої дитини охороняються, а стаття 122 Сімейного кодексу підтверджує походження дитини від подружжя, якщо вона зачата у шлюбі.

Суд підкреслив, що дискримінація дитини за часом її народження є неприпустимою. Виключення дитини з кола отримувачів допомоги лише через те, що вона народилася після смерті батька, не відповідає меті закону, який має компенсаторний характер для членів сім’ї, що втратили годувальника.

Застосування Закону № 3515-ІХ та ретроспективна дія

Ключовим моментом стало врахування змін у законодавстві. 29 березня 2024 року набув чинності Закон № 3515-ІХ, який вніс зміни до ст. 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тепер закон прямо включає до кола осіб, які мають право на ОГД, дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті.

Верховний Суд звернув увагу на Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які дозволяють застосовувати ці норми до правовідносин, що виникли до його набрання чинності, якщо допомога ще не була повністю призначена іншим особам.

Чи має право на допомогу дитина, народжена після смерті батька?

Так, однозначно має. Верховний Суд наголосив, що дитина, зачата за життя військовослужбовця, належить до кола членів його сім’ї та має безумовне право на ОГД.

Верховний Суд дійшов висновку, що ОГД має компенсаторний характер для підтримки сім’ї після втрати годувальника, тому виключення дитини через дату її народження суперечить меті закону та є дискримінаційним.

Чому Міноборони продовжує відмовляти?

Позиція відомства базується на буквальному читанні п. 2 Постанови КМУ № 168 та Порядку № 975, де вказано, що днем виникнення права на допомогу є дата смерті, зазначена у свідоцтві. Міноборони стверджувало, що оскільки станом на цю дату дитина не мала цивільної правоздатності, яка виникає з моменту народження, вона не могла набути права на виплату.

Проте такий підхід ігнорує принципи недискримінації та рівності прав дітей незалежно від обставин їх народження. Більше того, з 29 березня 2024 року набули чинності зміни (Закон № 3515-ІХ), які прямо включили до переліку отримувачів дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті.

Порядок реалізації права, якщо допомогу вже виплатили іншим

Це найскладніше процедурне питання, де ВС розрізняє дві ситуації:

Допомога ще не виплачена повністю або справа в суді. У справі № 160/22242/24 мати звернулася до Міноборони вчасно, ще до завершення всіх виплат. У такому разі Суд зобов’язує МОУ повторно розглянути заяву та включити дитину до розподілу часток.

Допомога вже виплачена іншим членам сім’ї у повному розмірі (15 млн грн). Верховний Суд у справі № 560/12192/24 пояснив: якщо держава вже виконала своє зобов’язання і виплатила повну суму первинним отримувачам, наприклад, батькам загиблого, вона не повинна платити повторно з бюджету.

Закон № 3515-ІХ прямо закріпив право дітей, зачатих за життя військового та народжених після його смерті, на ОГД. Проте Перехідні положення цього закону містять важливе застереження.

Держава зобов’язана призначити допомогу такій дитині лише за умови, що ОГД ще не була призначена жодній із осіб, які мали на неї право.

Якщо допомога вже виплачена іншим, дитина все одно має право на свою частку, але реалізувати його може виключно через пред’явлення вимоги до отримувачів про перерозподіл. Питання вирішується або за взаємною згодою родичів, або в судовому порядку між отримувачами.

Верховний Суд наголошує, що такий спір має приватноправовий характер. Оскільки гроші вже вийшли з державного бюджету і стали власністю фізичних осіб, вимога про перерозподіл часток розглядається в порядку цивільного судочинства.

Формування підходу

Верховний Суд застосував комплексний підхід до захисту прав дітей, народжених після смерті батька-військовослужбовця, спираючись на сталу судову практику та нещодавні зміни у законодавстві.

У справі № 400/6411/24 ВС підтвердив важливий пріоритет: встановлення права дитини на ОГД передує будь-якому перерозподілу суми такої допомоги.

Суд вказав, що наявність у дитини права на отримання грошей не може залежати від того, чи були ці кошти вже фактично розподілені між іншими родичами (матір’ю, дружиною тощо).

Якщо державний орган протиправно відмовив дитині у призначенні допомоги на етапі розгляду документів, він зобов’язаний повернутися до розгляду цієї заяви, виходячи з наявності у дитини такого права.

Верховний Суд чітко розмежував обставини справи № 160/22242/24 та справи № 560/12192/24, що має важливе значення для способу захисту прав дитини.

У справі № 560/12192/24 звернення щодо дитини та встановлення факту батьківства відбулися вже після того, як держава повністю призначила та виплатила допомогу іншим членам сім’ї (батькам загиблого).

Оскільки держава вже виконала своє фінансове зобов’язання у повному обсязі, дитина може реалізувати своє право лише шляхом пред’явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл часток за взаємною згодою або в судовому порядку.

У справі ж № 160/22242/24 мати дитини звернулася до Міноборони вчасно —до того, як комісія прийняла остаточні рішення щодо всіх часток.

Міноборони протиправно відмовило у призначенні допомоги дитині на етапі формування протоколів. Оскільки порушення було допущено самим державним органом під час процедури призначення, належним способом захисту є скасування рішення комісії та зобов’язання Міноборони повторно розглянути заяву з урахуванням прав дитини.

Таким чином, Суд підтвердив, що держава має враховувати права ненароджених дітей, якщо про них заявлено під час процедури виплати, а не перекладати тягар перерозподілу коштів на дитину, якій самі ж органи влади протиправно відмовили.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.