Дизель по 100 гривень змінює вибір жниварки
Дизельне пальне на початку осені коштує близько ста гривень за літр — і це змінює арифметику збирання. Ширша жниварка справді прискорює жнива, але перевантажений комбайн їсть більше пального й швидше зношується. Вибір захвату сьогодні — питання не так продуктивності, як витрат на гектар.
Зернові жниварки є в кожному господарстві, де є власні комбайни. Їх виробляють десятки вітчизняних і закордонних компаній, кожна з яких пропонує власні моделі, однак конструктивний принцип цього обладнання загалом схожий. Виробники прагнуть максимально полегшити вагу виробів, звести до мінімуму можливість забивання, підвищити міцність і продуктивність збирання. У випадку з ранніми зерновими це особливо актуально, оскільки кожен день затримки зі збиранням пшениці спричиняє відчутні втрати врожаю.
Саме тому кожен фермер прагне максимально використати потенціал своїх комбайнів, зокрема коштом жниварок із більшим робочим захватом. У полях нерідко можна побачити велетенські моделі довжиною понад 12 метрів, які дають змогу збирати зерно значно швидше.
З іншого боку, кожна модель комбайна зорієнтована на збирання зерна з конкретними обмеженнями за продуктивністю. Це стосується і пропускної здатності молотарки, і навантаження на двигун, і інших чинників. Надмірне навантаження може спричинити пришвидшене зношування машини, аж до виходу з ладу, та надмірну витрату пального. А останній чинник за нинішніх цін важить дедалі більше: станом на 23 вересня середня вартість дизельного пального в найбільших мережах АЗС становила близько 99,86 грн за літр, повідомляв «Главком».
Тому під час вибору жниварки для ранніх зернових важливо знайти компроміс між бажаною продуктивністю та реальними можливостями комбайна. Не варто перевантажувати його, умовно кажучи, до червоної позначки: наслідки такого підходу можуть виявитися доволі відчутними, причому не лише в ремонті, а й у щоденній витраті пального.
Ціна пального впливає й на підготовку поля. За технології прямого висіву критично важливо якісно подрібнити та рівномірно розподілити солому попередника — інакше на полі утворюватимуться справжні валки, і про точний висів не йтиметься. На такий прохід пружинною бороною витрачають буквально літр-півтора пального на гектар. За нинішніх цін це, за розрахунками редакції, близько 100–150 гривень на гектар, або 100–150 тисяч гривень на тисячу гектарів — і це лише за один прохід.
Слід узяти до уваги й урожайність полів, на яких збиратимуть зерно. Там, де вона нижча, навантаження на комбайн буде меншим, тому можна спробувати широкозахватну жниварку. Натомість якщо пшениця вродить із показниками від 7 до 10 т/га, ліпше встановити вужчу жниварку, яка даватиме змогу нормально працювати всім механізмам. Для орієнтира: цьогорічні жнива пшениці завершилися із середньою врожайністю 49,5 ц/га, а всього намолочено 25,31 млн тонн із площі 5,11 млн га, повідомляло Мінагрополітики. Тобто поріг, за яким варто звужувати захват, реальний для сильних полів, але не для середнього.
Наостанок зазначимо, що правильно підібрана жниварка окупається швидше, ніж здається: зменшені втрати зерна й нижча витрата пального працюють на сукупну рентабельність вирощування сільгоспкультур. Тому економія на цьому обладнанні рідко буває виправданою.
Ігор Павлюк, журналіст «Агрономії Сьогодні»