Дмитро Костерний
заступник директора з правових питань транспортно-експедиторської компанії «Вертикаль»
Україна дедалі активніше інтегрується до європейської транспортної системи. Для Польщі це є як великою економічною можливістю, так і викликом. Українські вантажі можуть забезпечити польській залізниці, терміналам і логістичним компаніям роки зростання. Водночас Україна розвиває власні транспортні можливості, збільшує кількість альтернативних шляхів до Європейського Союзу і дедалі активніше виходить на європейський логістичний ринок. Польща залишатиметься важливим напрямком, але дедалі менше зможе покладатися лише на перевагу, зумовлену географією. Таку думку я висловив для польського видання Kurier Kolejowy .
Сам проїзд поїзда територією певної країни є лише одним з елементів процесу доставки вантажу до європейського отримувача. Значно більша частина вартості створюється в усьому логістичному ланцюгу: під час забезпечення вагонами, організації експедирування, термінального обслуговування, перевантаження, зберігання, митного оформлення та доставки кінцевому клієнту. Той, хто здатен запропонувати клієнту весь такий ланцюг, також отримує значно більшу частину доходів, які генерує перевезення.
Створення у 2023 році компанії Ukrainian Railways Cargo Poland стало одним із кроків Укрзалізниці у напрямку виходу на європейський ринок. Це не означає, що український перевізник стане прямим конкурентом усім польським залізничним підприємствам. Однак це чітко показує, що Укрзалізниця хоче бути присутньою не лише на українській ділянці маршруту, а й брати участь в організації перевезень на ринку Європейського Союзу.
Хорошим прикладом є спільна робота, проведена 15 серпня 2026 року, коли Ukrainian Railways Cargo Poland спільно з LTG Cargo Polska, PKP Polskie Linie Kolejowe та Укрзалізницею організувала через перехід Дорогуськ-Ягодин транскордонне перевезення поїзда європейської ширини колії, сформованого з 64 вагонів-цистерн.
Цей приклад взаємодії польських та українських підприємств демонструє, що конкуренція не обов’язково суперечить співпраці. Навпаки – вона може стати стимулом для створення спільних логістичних продуктів і розбудови польсько-українського транспортного простору.
Польща має перевагу, яку нелегко скопіювати
Польща має те, що неможливо швидко створити з «нуля»: вигідне географічне розташування, розвинену залізничну та термінальну інфраструктуру, доступ до морських портів, а також багаторічний досвід підприємств, що працюють на стику залізничних систем 1520 та 1435 мм.
Особливе місце тут посідають Linia Hutnicza Szerokotorowa (найдовша ширококолійна залізниця в Польщі) та Euroterminal Sławków (один із найважливіших логістичних та сухих портів Центральної Європи, розташований у Сілезькому воєводстві Польщі).
Неправильно стверджувати, що Польща є єдиною державою Європейського Союзу, яка має ширококолійну інфраструктуру, сполучену з Україною. Такі можливості також є у Словаччини та Угорщини. Перевага LHS полягає в іншому. Лінія шириною колії 1520 мм прямує від польсько-українського переходу Грубешів-Ізов майже на 400 км углиб Польщі, аж до Славкува у Верхній Сілезії. Тож вона дає змогу перевозити ширококолійні вагони далеко за межі прикордонної зони, без необхідності перевантажувати товар безпосередньо на кордоні.
У районі Славкува система 1520 мм стикується з європейською мережею 1435 мм та розвиненою термінальною інфраструктурою. Це реальна перевага Польщі, значення якої може зрости разом із відновленням України та збільшенням обсягів торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Однак це не означає, що ця перевага назавжди гарантована Польщі.
Україна послідовно наближає колію 1435 мм до своїх економічних центрів
Одним із найважливіших проєктів є проєкт європейської колії від польсько-українського кордону через Мостиська II до Скниліва біля Львова. Проєкт передбачає будівництво близько 80 км інфраструктури стандарту 1435 мм. Проєкт отримав підтримку Європейського Союзу. Загальна вартість ініціативи оцінюється приблизно у 190 млн євро, а завершення першого етапу заплановане до кінця 2027 року.
Ця інвестиція важлива не лише для пасажирських перевезень. Європейська колія, яка доходить до району Львова, у майбутньому може також змінити умови організації вантажних перевезень між Україною та Європейським Союзом.
Це не єдиний такий проєкт. У вересні 2025 року було введено в експлуатацію 22-кілометрову ділянку колії 1435 мм Чоп-Ужгород.
Альтернатив ставатиме дедалі більше
Держава, яка веде війну та значною мірою залежить від можливостей експорту й імпорту, не може дозволити собі залежність від одного маршруту, одного порту чи однієї транзитної країни.
Тому Україна розвиває сполучення через Польщу, але водночас збільшує транспортні можливості через Словаччину, Угорщину, Румунію та Молдову.
Особливо цікавим є південний напрямок. У серпні 2026 року Україна та Молдова проводили переговори щодо збільшення використання залізничного коридору територією Молдови в напрямку Румунії та порту Констанца. Потенційну пропускну спроможність цього коридору оцінювали приблизно у 4,5 млн тонн на рік.
Для України розвиток таких альтернатив – передусім питання економічної безпеки, вибору та стійкості транспортної системи. Для Польщі це має стати стимулом до дій.
Економічно сильніша Україна потребуватиме більше логістичних послуг – як для експорту, так і для імпорту. Післявоєнна відбудова країни може створити один із найбільших нових логістичних ринків у Європі.
Тому питання полягає не в тому, чи потребуватиме Україна Польщі, – потребуватиме. Питання в іншому: чи буде вона потребувати її як стратегічного логістичного партнера, чи лише як одного з кількох доступних транспортних коридорів?
Польща протягом останніх років користувалася природною перевагою, зумовленою географією, масштабом ринку, інфраструктурою та близькістю до найбільших українських економічних центрів. Ця перевага нікуди не зникає. Однак змінюється середовище, у якому її доведеться використовувати.
Якщо за кілька років Україна матиме кілька конкурентних шляхів до Європейського Союзу, польським підприємствам доведеться боротися за українського клієнта так само, як сьогодні вони борються за кожного великого клієнта на європейському логістичному ринку.
Роль України в європейській транспортній системі зростатиме. Розбудова колії 1435 мм, розвиток прикордонних переходів, поява нових транспортних коридорів та активність українських логістичних підприємств показують напрямок цих змін.
Отже, польському транспортному сектору доведеться відповідати не лише інфраструктурою, а передусім якістю логістичного продукту: швидкістю, передбачуваністю, конкурентною ціною, ефективним проходженням прикордонних процедур та можливістю організувати перевезення від відправника до кінцевого отримувача.
Адже в майбутньому перевагу матиме не та країна, через яку вантаж змушений проїжджати, а та, через яку клієнт захоче його перевезти.
Одне з ключових питань, що стосуються польсько-українських залізничних відносин на найближчі роки, можна сформулювати так: чи зможе Польща залишатися для України найкращим транспортним партнером, коли Україна більше не буде змушена обирати Польщу?
