ДМС визнала посвідку недійсною через 19 років, бо не знайшла дозвіл у власному архіві: Верховний Суд пояснив, хто за це відповідає
Громадянин Іраку, батько якого служив у складі українського миротворчого контингенту оскаржив рішення Державної міграційної служби, яка визнала недійсною його безстрокову посвідку на постійне проживання через відсутність в архіві дозволу на імміграцію.
Верховний Суд звернув увагу: перш ніж скасовувати документ, держава має з’ясувати обставини його видачі, дотриматися належної процедури та встановити, чи справді сама людина вчинила порушення.
Суть спору
Як стало відомо із матеріалів справи №640/9006/22, посвідку на постійне проживання іноземцю видали 9 жовтня 2002 року, а 20 серпня 2004 року документ обміняли на безстроковий. У 2021 році чоловік разом із родиною звернувся до міграційної служби, щоб обміняти посвідку на новий документ.
Під час перевірки ДМС виявила проблеми зі старими матеріалами: в архівній справі не було дозволу на імміграцію, а в документах знайшли невідповідності в персональних даних. Після службової перевірки міграційна служба дійшла висновку, що посвідки видали з порушеннями. На початку вересня 2021 року ДМС видала наказ, яким обидва документи визнали недійсними та розпорядилися вилучити їх.
Чоловік звернувся до суду. Однак суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік міграційної служби. Вони виходили з того, що законність видачі посвідки не підтверджена належними документами.
Верховний Суд в цьому випадку зазначив: відсутність документа в архіві ще не дає відповіді на всі запитання, від яких залежить законність рішення державного органу.
Чому відсутності дозволу в архіві недостатньо
За законом посвідку на постійне проживання видають іноземцю або особі без громадянства, яка має дозвіл на імміграцію. Тому наявність такого дозволу справді має важливе значення. Але в цій справі суди мали дослідити обставини, за яких посвідку видали, та встановити, чи існували законні підстави для рішення міграційної служби у 2021 році.
Окреме питання – чи можна визнати посвідку недійсною, фактично припинивши право людини на постійне проживання, не з’ясувавши, чи були протиправні дії з її боку.
Верховний Суд заявив: хоча ДМС формально визнала недійсною посвідку, за наслідками її рішення фактично поставило під сумнів і дозвіл на імміграцію, на якому ґрунтувалося право на постійне проживання. Тому суди мали перевірити, чи відповідало таке втручання вимогам законодавства про імміграцію.
Держава має довести, що діяла законно
У спорах із державними органами діє важливе правило: якщо людина оскаржує рішення посадовців, саме орган влади повинен довести його правомірність. Це передбачає ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто ДМС мала обґрунтувати не тільки те, які недоліки знайшла в старих документах, а й те, чому ці обставини давали законні підстави для анулювання посвідки.
Верховний Суд також нагадав про власну практику щодо скасування дозволів на імміграцію. Таке рішення не може ґрунтуватися лише на загальних сумнівах у законності оформлення документів: потрібно встановити конкретні обставини, які передбачені законом як підстави для скасування дозволу, зокрема протиправні дії самого іммігранта, якщо саме на них посилається орган влади.
У цій справі суди не з’ясували належним чином, які саме дії чоловіка могли бути підставою для такого втручання в його правовий статус. Тому висновок про законність наказу ДМС Верховний Суд визнав передчасним.
Ще одне зауваження стосувалося процедури перевірки. Під час вирішення питання про недійсність посвідки міграційний орган має повно й об’єктивно дослідити обставини справи. За потреби він може запросити людину для надання пояснень. Однак у цьому випадку чоловіка не запросили пояснити обставини оформлення документів, хоча йшлося про посвідку, видану багато років тому, та архівні матеріали, у яких виявили прогалини й невідповідності.
На думку Верховного Суду, така ситуація не давала підстав вважати, що перевірку провели достатньо повно. Людина була позбавлена можливості надати свої пояснення до ухвалення рішення, яке безпосередньо впливало на її правове становище.
Чи може держава виправляти власні помилки коштом людини
Верховний Суд окремо звернувся до принципу належного урядування. Державні органи можуть виправляти власні помилки, однак робити це потрібно так, щоб без достатніх підстав не порушувати права людей, які добросовісно покладалися на рішення держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 було наголошено: ризик помилки державного органу не повинен автоматично перекладатися на людину, яка зазнає її наслідків. Цей принцип особливо важливий у ситуаціях, коли документ видали багато років тому, а згодом сам орган влади заявляє, що не має всіх матеріалів, які підтверджували підстави для його оформлення.
Сам по собі значний проміжок часу не робить будь-який документ безумовно законним. Але й відсутність частини архівних матеріалів не звільняє державний орган від обов’язку довести правомірність свого рішення та належно дослідити всі важливі обставини.
Верховний Суд звернув увагу й на інші питання, які суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином. Зокрема, вони не надали оцінки обставинам, пов’язаним із батьком позивача – військовослужбовцем українського миротворчого контингенту, та можливому значенню цього факту для правового становища його сина. Також суди не проаналізували попереднє рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі №826/26493/15, у якому розглядалися обставини видачі посвідок батькові.
Крім того, залишилося без належної оцінки питання про правову природу висновку ДМС від 3 вересня 2021 року та можливість його окремого оскарження. Усі ці обставини потрібно дослідити під час нового розгляду справи.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головний висновок цієї справи полягає в тому, що державний орган не може обмежитися посиланням на відсутні архівні документи й автоматично покласти наслідки давніх недоліків оформлення на людину. Законність такого рішення має бути доведена, а обставини справи – всебічно досліджені.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
