Добровільно пішла на війну у 21 рік: шлях військовослужбовиці 158 ОМБр з позивним Карма

Заледве Світлані виповнилося 21 рік, як молода дівчина прибула в один із РТЦК та СП на Сумщині і підписала свій перший контракт. А потім було понад 10 років армійської служби. Вона пройшла шлях від сапера до сержанта в структурі підрозділу цивільного військового співробітництва в 158 ОМБр Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Молодший сержант “Карма” – одна з тих відважних жінок, які добровільно змінили цивільне вбрання на піксель. На даний момент вона штаб-сержантка 3 категорії групи цивільно-військового співробітництва 158 ОМБр

“Я ще ученицею до закінчення школи мріяла про військову службу… В 2016 році самостійно прибула в місцевий ТЦК, підписала контракт і вибула на навчання. Після 4 місяців вишколу поїхала в складі батальйону на виконання бойових завдань у зону проведення АТО. На той час мені було 21 рік, мріяла раніше, але мені радили це зробити пізніше”, – розповіла військовослужбовицям журналістам телеканалу “Відікон”.

Світлана стала сапером. Однак, зізнається, завжди виникали ситуації, коли доводилося допомагати і за іншими напрямками.

“Мені стало цікаво займатися роботою сапера. З часом здобула досвід”, – каже.

Новий Айдар Луганської області – саме ця точка на карті України стала місцем здобуття першого бойового досвіду. Після відновлення на ППД підрозділ знову воював із рашистами в районі Соледару на Донеччині. Потім були Херсонщина, Часів Яр і Бахмут…

З чоловіком

З чоловіком

Разом із чоловіком через 5 років військової служби Світлана спробувала повернутися до цивільного життя. В листопаді 2021 року звільнилися, але за якихось кілька місяців усе почалося знову… 24 лютого 2022 року ворог посунув в Україну з новою силою.

Подружжя якраз перебувало у населеному пункті Середина-Буда у Сумській області, на Малій Батьківщині військовослужбовиці. Найближчою виявилася 58-ма бригада. Діставатися в її розташування довелося власними силами. А від Шостки до Кролевця взагалі йшли пішки. Майже 40 кілометрів! З особистими речами і спорядженням.

Потім були бої з загарбниками. Чернігівщина, Донеччина, Запоріжжя, Харківщина, Луганщина…

Ніколи не забудуться бої за Бахмут на Донеччині. Там на околиці був розбитий дощенту росіянами завод із виготовлення матрасів, які були розкидані на великій території. А від нього буквально на відкритій місцевості (повністю обстрілювалася ворогом!) дістатися до яру, і по ньому ще кілометрів зо шість до позицій підрозділу. І ось з’явився російський дрон. Опустився, оглянув місцевість, відлетів. І раптом вихід снаряду. Звук було дуже чітко чути, бо до “нуля” – не більше 200 метрів… Вибух, другий, третій…

“Нас було тільки двоє, а вони стільки снарядів випустили! Бо один сапер страшніший для окупантів страшніший від десятка звичайних піхотинців. Він один здатний цілу роту покласти!”, – каже.

Але дрон повернувся. Вишукував. Та не знайшов: “Карма” з чоловіком стояли по шию в воді, хоч надворі був лютий місяць. Потім відійшли на більш-менш спокійніше місце, до заводу… Неушкодженими.

Складно було на всіх напрямках. Але особливо непросто було у Серебрянському лісі…

“Це важке і страшне місце. Раніше думали, що Бахмут був пеклом, але виявилося, що ні… У місті непросто, але в лісі, який фактично повністю знищений, ще складніше… Базувалися ми в Ямполі, на краю населеного пункту, неподалік кладовища. Путінські нелюди стріляли по тільки їм зрозумілих цілях. У тому числі по цвинтарю. Причому, так потужно, що навіть труни у воронках було видно! А в один із моментів ворог ударив по напівзруйнованому домогосподарству, де ми розташовувалися, з “Граду”. На щастя, всі військовослужбовці вціліли”, – пригадує “Карма”.

І – постійна бойова робота на передовій. Оскільки грунт, в основному, там із піску, то навіть укріплення не втримували… В якийсь із моментів дрон противника зафіксував місце перебування саперів, а потім почав працювати російський танк… Під час переміщення з одного бліндажу в другий уламки російського снаряда таки дістали “Карму”: зазнала поранення в ногу, присипало землею… На щастя, чоловік знайшов та евакуював.

У 158 ОМБр “Карма” спочатку перевелася в один із механізованих батальйонів на посаду радіотелеграфіста, потім стала командиром відділення зв’язку, а згодом продовжила військову службу в ЦВС.

“Робота дуже важлива і складна. Адже серед обов’язків військовослужбовиці – не тільки оформлення документів на полеглих і тих, хто зник безвісти. Доводиться готувати до відправлення родичам і близьким особисті речі Героїв… Це дуже морально важко… Бувають листи від дітей, від дружин… І постійне розуміння, що цієї людини вже немає серед нас”, – говорить.

А  ще складніше, коли відомо, де саме знаходиться бездиханне тіло воїна, але відсутня навіть мінімальна можливість його евакуювати. І формально Герой перебуває в статусі безвісти зниклого.

Незважаючи на все, “Карма” переконана: “Ми неодмінно переможемо ворога! В армії я побачила багато мужніх і безстрашних побратимів, але щоразу особливо мене вражають відважні жінки-військовослужбовиці. Зі мною була Христина, вона, на жаль, уже загинула в Бахмуті, коли в тил зайшла ДРГ вагнерівців (їх потім усіх було знищено!). Вона дуже мріяла власноруч збити російський гелікоптер. Буквально дуже-дуже!  Тому зі зв’язківців перевелася в піхоту, стріляла з крупнокаліберного кулемета. І цим додатково мотивувала інших бійців. І цей та подібні приклади справді дуже надихають наших воїнів: раз жінки воюють і не бояться, значить, Немає на планеті більше такої сильної і волелюбної нації, як українці!”.

Контактна інформація для бажаючих служити в 158 ОМБр: тел. +380967717677; електронна пошта [email protected]

Прості люди. Непроста робота. Будь поряд із мужніми та відважними воїнами 158 Окремої механізованої бригади. Захистимо Україну разом! Війна не закінчиться без тебе!

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Фото відділення комунікацій 158 Окремої механізованої бригади та з особистого архіву “Карми”.