П’ять років війни, ненависті і зла. А далі що? Невже надіємось лише на зброю?
Ми живемо в одному рідному місті над Бугом, ходимо одними вулицями, дивимося в одне небо. І коли над Вінницею лунає тривога, особливо відчуваєш, наскільки ми всі близькі одне одному. Перед Богом я не лікар — я пацієнт. Лише Бог — Святий. Тому я не називаю свого імені. Нехай Господь промовляє до ваших людських сердець згідно з Заповідями. Передаючи іншим це Слово, ви рятуєте не лише інші душі — ви рятуєте себе і свій дім. Хтось казав: «Моя хата скраю — нічого не знаю». А потім біда прийшла і в його хату. Вбивця підступний і невидимий. Закрив очі — небезпека не зникла. Можливо, саме цієї хвилини хтось стає «двохсотим» або «трьохсотим». Зброї у ворога вистачить на кожного з нас. І ще залишиться. Страх гіпнотизує. Паралізує. Вбиває. Та неможливе людям — можливе Богу!
Виходьте з “безпечного” трансу, не спіть! Це особлива інформація, здатна врятувати життя. Передайте. Не відкладайте. Єднайте!
Ми не звірі. Українці — жертви агресії. Війна вбиває не лише зброєю. А наша справжня перемога — вистояти й залишитися вільними людьми — людьми Божими.
Дякуймо Богові за те, що милує, оберігає і спасає нашу Вінницю та вінничан.
Але нам потрібен мир. Мир — не гасло. Про мир мало говорити — його треба творити.
Під час кожної повітряної тривоги, де б ми не були, промовляймо разом молитву Спасителя «Отче наш» — за спасіння наших рідних, за наших захисників і захисниць, за Вінницю, за Україну. За перемогу життя. Ми не здаємося!
Нехай у хвилини тривоги єднаються тисячі наших сердець — кожен у своєму домі, укритті, на роботі чи в дорозі. І щодня о 9:00, у хвилину загальнонаціонального мовчання, також єднаймося в молитві «Отче наш». Зовнішнє мовчання не забороняє серцю молитися — тихим шепотом душі.
Чому саме о 9:00?
Бо о дев’ятій Україна на одну хвилину стає єдиною.
Завмирають люди. Стихають розмови. У багатьох місцях зупиняється робота, транспорт. Лунають сигнали оповіщення, голоси гучномовців, церковні дзвони. Радіо й телебачення нагадують про хвилину пам’яті. У школах, установах, на вулицях і в наших домівках мільйони людей одночасно згадують тих, кого забрала війна. Це сотні тисяч!!! Села — без чоловіків. Чим менше на вулицях пацанів — тим більше на кладовищах прапорів.
Скільки ще життів ми маємо втратити, перш ніж настане мир?
Саме тому нам не треба шукати іншого часу для єднання — він уже є. Це 9:00.
Не місце робить нас єдиними, а спільна хвилина молитви перед Богом — разом.
Війна — це зло. А наша молитва «Отче наш» завершується словами:
«…але визволи нас від лукавого».
Нехай нас розділяють вулиці й кілометри — у молитві відстаней немає.
Вінниця в молитві — Україна в молитві. Іншого шансу у нас нема, бо відступати нема куди.
Нехай ранкова молитва о 9:00 стане для кожного з нас щоденним святим обов’язком — перед Богом і своєю родиною.
УВАГА! ВІДТЕПЕР МИ ЄДНАЄМОСЬ ОДНОЧАСНО! ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ ПЕРЕМОГИ ДОБРА НАД ЗЛОМ!
Господи! Ти віддав за нас Своє життя на хресті, Воскрес і переміг смерть для нашого виправдання і спасіння!
Господи! Нехай зупиниться це свавілля! Приведи нас до покаяння і свободи!
Господи! В імʼя Ісуса Христа звільни нас від зневіри, страху й самообману!
Боже, бережи кожну родину, кожну дитину, кожного з нас і всю Україну!
Господи! Ти повелиш — то й лукавий послужить!
Ми — з Тобою! Ти з нами — перемога за нами!
МОЛИТВА «ОТЧЕ НАШ»
Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться Ім’я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого.
Амінь.