Дрифт у Черкасах: хто й навіщо їздить боком містом і чому цю проблему досі не вирішили
Хто дрифтує містом, що каже поліція та чому проблема лишається відкритою
«Звуки нагадують мотор БпЛА», «порушують години тиші» – черкасці реєстрували не одну петицію на сайті Черкаської міської ради через гучну їзду на дорогах міста. На це реагували і депутати, і патрульні. Востаннє питання посилення контролю на двох перехрестях Черкас через дрифт розглядали наприкінці вересня. Тож тема актуальна і залишається вона такою щонайменше три роки.
«18000» бачив звернення містян, чув пояснення патрульних, а в цьому тексті ще й оприлюднює позиції черкаських автолюбителів та психолога. Тож чому водії дрифтують на вулицях Черкас та чи справді гучні звуки можуть гостро сприйматися під час війни – далі у матеріалі.
«Літають» і «гарчать», але не шахеди: чому черкасці скаржаться на гучну їзду
Пані Рая проживає у будинку на вулиці Руставі. Вікна з її квартири виходять на широку проїзну частину, що веде до перехрестя з круговим рухом. Це місце, особливо влітку, каже вона, занадто гучне.
- Учора чи позавчора «гарчав», але хтось один (ми спілкувалися у вівторок, 29 вересня, – ред.). Раніше ж частенько ганяли і там на колі, і тут по вулиці. Мотоцикли й машини, – розповідає пані Рая.
Вулиця перетворюється на трасу, за словами місцевої жительки, разом із приходом вечора. Почути і побачити автолюбителів у теплу пору можна було не щовечора, проте кожні два‐три дні.
- Звісно, це б’є на нерви, хочеться відпочивати, а вони «гарчать» і «ганяють». Тут машини й так їздять, бо окрайок міста, – каже місцева жителька.
Пані Рая у поліцію не зверталася – восени рятують від шуму зачинені в квартирі вікна.
- Потрібно робити для них майданчик десь у полі, щоб ганяли не біля будинків. Кілька днів тому натрапила на відео у тікток з кола на Руставі, то люди писали, що так гучно їздять, що й тривоги не чути, – додає містянка.
Скрин допису у фейсбуці. Жителька Черкас скаржиться на дрифтера на круговому перехресті
Жінка не єдина у цьому районі, з ким можна було поговорити про черкаських стрітерів. «18000» кілька років підряд фіксує на сайті Черкаської міської ради звернення від містян, що стосуються гучної їзди. Зі свого боку депутати не раз підтримували ці петиції й зверталися до поліції з дорученням посилити контроль на вулицях.
Так, ще у 2023 році міська рада обіцяла звернутися до патрульної поліції з проханням контролювати мотоцикли і транспорт без глушників. За рік містяни знову скаржилися на мотоциклістів і те, що їхні перегони створюють звук, схожий на шум від російських шахедів.
«Мотоцикли та автомобілі з гучними, зміненими або несправними глушниками щоденно створюють надмірний рівень шуму, пересуваючись вдень, увечері, а також у нічний час — включно з періодом комендантської години, відкрито порушуючи законодавство», – писала в петиції вже у 2025 році черкащанка Лілія Видовська. Вона, зокрема, закликала владу посилити патрулювання в районах, де порушують тишу у нічний час та вихідні.
Торік на перегони водіїв машин та мотоциклів вночі скаржилися і жителі Південно‐Західного району, звідки пані Рая. Містяни просили встановити камери на вулиці Руставі та проспекту Перемоги.
Уже цього квітня черкасці пропонували облаштувати засоби заспокоєння руху на вулиці Хрещатик через дрифт. А у червні зареєстрували петицію, в якій просили заборонити пересування транспортних засобів із гучними вихлопними системами та посилити за цим контроль.
Зауважимо, що ще у 2022 році у Черкасах заборонили «гучний» транспорт. Рішення ухвалила міська комісія з питань техногенно‐екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Аргументували це тим, що з початку введення воєнного стану у жителів міста побільшало нарікань на транспорт, який створює сильний шум, а деякі громадяни сприймають його як переміщення військової техніки або застосування боєприпасів.
Контроль поклали на управління патрульної поліції в Черкаській області. А в порушників дозволили примусово вилучати транспорт. Щоправда, кількома роками пізніше керівник управління патрульної поліції у залі засідань депутатів пояснив, що вони не мають повноважень штрафувати за гучну їзду водіїв.
«Це про контроль та емоції»: як дрифтери пояснюють своє захоплення
Автівку Іоанна Рикуна ви могли бачити і на дорогах Черкас, і в соціальних мережах. Він є представником місцевих дрифтерів, хоча сам – переселенець із Донецька. Інтерес до керування автомобілем у водія з’явився після виходу перших частин «Форсажу», тож у свої 27 років він має майже 15 років стажу. Чоловік погодився поговорити з «18000» про те, що для нього стріт і як ставиться до дрифту на дорозі в місті.
- Водій має думати, що робити і як. Наприклад, проаналізуйте мої відео (йдеться про відео дрифту з вулиць Черкас у соцмережах, – ред.). Люди лінуються це робити. У більшості випадків я чекаю, щоб на дорозі не було автівок або щоб автомобіль був далеко від мене, аби не створювати аварійних ситуацій – екстреного гальмування чи перелаштування між смугами. За всю історію моєї їзди, де, наприклад, їду боком по місту, я не створював аварійних ситуацій, – каже Іоанн Рекун.
Автівка з допису Іоанна Рикуна в інстаграмі
Дрифтер сам пригадує випадок, коли виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, аби подрифтувати, проте каже, що і в цьому випадку подбав про безпеку інших на дорозі.
- Я знав, що наступний зелений загориться для мене, тому коли проїхали автомобілі з іншого боку вулиці, я виїхав на перехрестя, зробив це і поїхав. Тобто навіть тут не було автівки, якій я завадив, – каже водій. – Завжди намагаюся уникати аварійних ситуацій. Розумію, що в майбутньому у мене можуть бути діти… Я не хочу, щоб хтось, хто порушує правила дорожнього руху чи «літає», збив дитину.
Іоанн каже, що дрифт для нього – це про контроль автівки, емоції й перебування в моменті, коли мозок вільний від проблем. Водночас запевняє, що якщо порушить правила дорожнього руху, то зупиниться і сплатить штраф.
Дрифтери нині збираються біля санаторію «Україна» в Черкасах. «Палять» шини, за словами чоловіка, лише до 22:00, щоб не заважати відвідувачам готелю та місцевим жителям відпочивати. Адже під час заносу чути і виск шин, коли вони ковзають по асфальту, і звук вихлопу. Водій каже, що у світі поки що нічого не вигадали, щоб стишити звук гуми під час дрифту.
- Надивившись, як в Одесі влаштовують гонки, у них є окрема територія для цього, ми з другом вирішили створити подібне у Черкасах. Вигадали назву – @auto_life_che і з 2018 року почали збирати з’їзди, які тривають досі, – розповідає дрифтер.
Переглянути цей допис в Instagram
Автолюбителів на спортивних і більш звичних, нових і не дуже автівках можна було зустріти біля ТЦ «DEPO’t», на заправці у Південно‐Західному та інших локаціях міста. Проте не всюди власники дозволяли дрифтерам безоплатно користуватися їхніми територіями. Лише на початку повномасштабного вторгнення водії взяли паузу, та згодом з’їзди відновили. Долучитися до дійства може будь‐хто, навіть якщо не має автівки.
- Серед нас є і військові, і ветерани, які приходять сюди відпочити. До речі, коли є потреба, ми оголошуємо збори. Допомагали і Третій штурмовій, і 61 бригаді, – додає Іоанн. – У Черкасах люди думають, що ми порушуємо правила тим, що швидко їздимо. Хоча, якщо проаналізувати всі ситуації, то можна побачити, що ми краще контролюємо автомобіль, маємо кращу реакцію, ніж інші водії, і прекрасно розуміємо, що, крім нас, на дорозі є ще люди. Тільки проаналізувавши все, я натисну на педаль. Все відбувається свідомо.
Іоанн каже, що мріє про те, що в Черкасах з’явиться майданчик, де можна буде навчатися екстремального водіння і влаштовувати з’їзди, аби в майбутньому взяти участь у змаганнях.
А що таке «дрифт»? Патрульні пояснили, за що можуть покарати дрифтера
У відповіді на запит «18000» у патрульній поліції розповіли, що з початку року отримали 97 повідомлень про порушення водіями тиші та Правил дорожнього руху. Найбільше скарг було про порушення на кругових розв’язках у Південно‐Західному мікрорайоні та на вулицях мікрорайону «Митниця». Патрульні запевняють, що скоригували маршрути патрулювання ввечері та вночі, враховуючи місця, де, зокрема дрифтують і стається багато ДТП.
«Під час проведення інструктажів патрульним доводять інформацію про необхідність звертати увагу на виявлення та недопущення правопорушень водіями, особливо тих, що призводять до дорожньо‐транспортної аварійності, а при виявленні правопорушень вживати всіх необхідних заходів відповідно до чинного законодавства України», – повідомили у патрульній поліції.
Ні в ПДР, ні в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП) немає терміна «дрифт» або «керований занос». Водночас у Верховній Раді розглядають законопроєкти № 9642 та № 9564, які мають врегулювати ці питання та запровадити санкції. Поки що патрульні мають реагувати на порушення дрифтерів й розцінювати їхні дії за кількома статтями залежно від обставин:
- створення аварійної обстановки (ч. 5 ст. 122 КУпАП);
- порушення правил маневрування (ч. 2 ст. 122 КУпАП);
- дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);
- порушення вимог щодо захисту населення від шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст. 182 КУпАП).
Патрульний вимірює швидкість руху автомобілів
Патрульним за законом мають допомагати запобігати транспортному шуму власники автодоріг, вулиць, залізничних переїздів, навіть підприємства й організації, які проєктують, виготовляють проєкти організації дорожнього руху чи використовують транспорт.
Також на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування поклали обов’язок встановлювати правила додержання тиші в громадських місцях. І такі затверджені в Черкасах. Є й стаття, яка передбачає попередження або штраф за порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, житлових будинках та інших громадських місцях у заборонений час.
«Проте притягнути осіб до відповідальності за цією статтею (ч. 1 ст. 182 КУпАП) часто є ускладненим або неможливим на практиці через відсутність у поліцейських технічних засобів для належного вимірювання рівня шуму», – пояснили у патрульній поліції.
Черкаське управління поліції має мобільну лабораторію з приладами для вимірювання, зокрема шумомір. Однак і тут є обмеження. Перевіряти патрульні можуть лише визначений законом транспорт. Легковиків це стосується тоді, коли вони перевозять людей чи вантаж для отримання прибутку.
Однак, попри всі перелічені обмеження, протягом останнього місяця на водіїв, які дрифтували і гучно їздили дорогами міста, склали два адміністративні протоколи за статтею дрібне хуліганство.
Не ганяють, а показують авто: як працює інша автоспільнота
Автівка представника стенд‐культури. Фото з інстаграму Віталія
Окрім дрифтерів, у Черкасах є й представники спокійної автокультури. Їхні автівки теж помітні, проте не звуком, здебільшого – ззовні.
- Стенд‐культура відрізняється від дрифтерів тим, що ми не ганяємо, а їздимо на виставки, де автомобілі просто стоять. Тобто стенд‐культура – це про низький автомобіль на правильній статиці, фітмент (те, як колеса й підвіска встановлені відносно кузова, – ред.), на гарних колесах, але не обов’язково з гучним вихлопом, – пояснює представник спокійної автокультури Віталій Сорокін.
Водій дізнався про спільноту стенд‐культури у Черкасах близько семи років тому. До цього ж хобі розділяв з автолюбителями у Смілі. Нині зустріч команди «Lowline» в обласному центрі відбувається кожну неділю. Водії обирають локацію, розставляють там свої автівки, спілкуються і п’ють каву.
Ком’юніті спокійної автокультури – це чоловіки, жінки, молодь і водії з більшим досвідом. У постійній команді наразі – п’ять автівок, загалом у черкаській спільноті – понад десяток. І все ж спільнота відкрита до нових учасників, навіть тих, хто не має автомобіля.
- Нещодавно ми збиралися на Дружбі, то люди підходили, дивилися, фотографувалися з автівками. Навіть розпитували, що і як, хто і де працював із автівкою, скільки це коштує, – каже Віталій. – Черкаські хлопці намагаються робити все власноруч. Кожен працює у своїй сфері: хтось займається мотором, інший полірує, клеїть плівку. Ми підказуємо, допомагаємо одне одному.
Переглянути цей допис в Instagram
Щонедільні з’їзди та розмови – не єдина розвага для цієї спільноти. Автомобілісти ще відвідують фестивалі. Один із таких тривав у Яремче, він об’єднав орієнтовно сотню водіїв із однаковим хобі.
- Тут збираються автомобілі з усієї України. Водії хизуються ними, показують, що і хто зробив, тому що майже всі автомобілі доопрацьовані власноруч. Хтось має акцент на салоні, інший – на пневмопідвісці, зовнішньому візуалі, – розповідає Віталій Сорокін.
А фестиваль Kyiv Car Fest об’єднує автоприхильників різних напрямків, зокрема дрифтерів. Віталій каже, що такій їзді не симпатизує, але й проти нічого не має тоді, коли це відбувається на спеціальному майданчику.
- Я бачу тих людей, які дрифтують прямо в місті. І коли я їду на низькій машині обережно, де дуже багато зроблених деталей власноруч, боюся, щоб хтось не вдарив мій автомобіль. Я не дуже добре ставлюся до тих, хто порушує закон і дрифтує на вулицях. Якщо це відбувається на спеціально відведеній локації, нічого проти не маю. Люди збираються, спілкуються, дивляться, гарно дрифтують, – пояснює представник спокійної автокультури.
Через свій помітний зовні автомобіль Віталій мав розмову з поліцейськими. Правоохоронці припустили, що він – один із гонщиків.
- Мене запитали: «Чого ви ганяєте? Гучний вихлоп». Кажу їм: «Ви спочатку послухайте мій вихлоп і чи хоч раз ви бачили, що я ганяв?». Мені на це: «Пообіцяйте, що ви цього робити не будете». Я кажу: «Не роблю і робити не буду». І відпустили. Моя машина помітна і більшість думає, що вона ганяє. Але я їжджу помаленьку, підвіска не дозволяє це зробити по наших дорогах, – розповідає Віталій.
Чому звук двигуна може нагадувати про війну: пояснення психолога
Те, що гучні звуки від автівок і мотоциклів можуть лякати й асоціюватися з війною, підтверджує учасник бойових дій, клінічний психолог, травмотерапевт Віктор Орел. Він пояснює це тим, що під час війни люди відчувають дві базові емоції – злість і страх. Водночас за цим в організмі спрацьовують складні біологічні, соціальні і моральні механізми. Тому для українців, які живуть в умовах хронічного воєнного стресу, раптовий гучний звук є не тільки акустичним подразником.
- Наш мозок адаптувався до виживання. Його частинка, амигдала, яка відповідає за сканування загроз, перебуває в режимі постійної гіперпильності, стимулюючи реакцію «бий‐біжи‐замри». І, звісно, коли війна і посеред вулиці, особливо вночі, лунає різке ревіння двигуна автомобіля, гул шин або звук вихлопу транспорту дрифтерів, нервова система може миттєво ідентифікувати це як звуковий тригер смертельної небезпеки – приліт ракети, звук дрона або вибух, – пояснює психолог.
Тоді тіло миттєво запускає ту саму реакцію «бий або біжи». Віктор Орел каже, що пізніше мозок усе ж проаналізує і зрозуміє, що це лише звук від автівки чи мотоцикла, але страх залишатиме організм із наслідками.
- Після переляку людей часто кидає в піт або виникає плач – тіло евакуює надлишок гормонів стресу, щоб захистити серце та судини. Також людина може переживати панічну атаку, демонструвати агресію, мати пришвидшене серцебиття або й отримати ретравматизацію – повернення до жаху перших днів обстрілів, – каже Віктор Орел.
Переглянути цей допис в Instagram
Водночас психолог зараховує себе до тих, кого не лякають звуки війни, оскільки він звик до них раніше, під час бойового досвіду. Такі люди можуть спокійніше сприймати гучні звуки на вулиці, якщо вони не мають, наприклад, флешбеків, інтрузій або люблять мото‐ чи автоспорт. А дехто з військових, каже психолог, взагалі може отримувати задоволення від того, що нагадує бойові дії. Йдеться, наприклад, про звук літака під час зльоту.
Навпаки ж сильну реакцію гул мотоциклів і автівок може викликати у ветеранів із бойовими психотравмами, зокрема ПТСР, та дітей, чия психіка не повністю сформована. З досвіду роботи Віктора з військовою травмою, багато людей відчувають «травму» в тілі роками. Це вимагає терапевтичного втручання. Тож усе – індивідуально.
Крім цього, психолог вважає, що обурення у містян через дрифт чи гучну їзду може виникати через соціальний дисонанс.
- Наприклад, дрифт у мирному місті під час війни сприймається як брак емпатії та порушення суспільного договору. Наприклад, є ж правило, коли в багатоквартирному будинку після 23:00 заведено зберігати тишу, – пояснює Віктор Орел. – І ще питання моралі: коли одні люди віддають життя, а інші перебувають у пошуках адреналіну в тилу – це руйнує базове відчуття безпеки та солідарності, поглиблюючи колективні суперечності.
Цей текст не мав на меті підвести читача до єдиної думки: добре чи погано. Ми намагалися показати різні думки і сторони конфлікту, який, попри все, ще залишається у місті. Одні містяни потребують безпечного місця, інші – переживають свої емоції на дорогах, бо не мають відповідного майданчика. А існування альтернативи ще не означає, що її оберуть замість того, що насправді подобається.
Читайте також. А мама в курсі? Як черкаський комунальник Заїчко перетворив копійчані заробітки у мільйони і на кого записав майно.
Вікторія Нянько
Розкажіть нам про актуальні новини Черкащини. Якщо ви або ваші знайомі творите сьогодення в області, надішліть інформацію про це в бот «18000»