Частину коштів, передбачених на грошове забезпечення військовослужбовців, спрямували на закупівлю безпілотників. Через це у другому півріччі виникла потреба терміново шукати додаткове фінансування для виплат особовому складу.
Про перерозподіл коштів розповів головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у матеріалі для видання «Мілітарний». Таким чином фактично підтверджено: держава нарощувала закупівлю дронів, використовуючи гроші, які мали піти на фінансове забезпечення військових.
Необхідність безпілотників на фронті ніхто не ставить під сумнів. Дрони щодня допомагають знищувати ворога, вести розвідку та зберігати життя українських захисників. Однак закупівля зброї коштом зарплат військових — це вже не технологічна інновація, а ознака провалу бюджетного планування.
І політичну відповідальність за таке планування має нести керівництво Міністерства оборони на чолі з Михайлом Федоровим.
Ще у червні Міноборони презентувало масштабну «трансформацію Сил оборони». Федоров заявляв, що внутрішній аудит нібито дозволив вивільнити близько 60 мільярдів гривень, які мали стати фінансовою основою реформи та збільшення грошового забезпечення. Міністр також анонсував для піхотинців середні виплати на рівні 300 тисяч гривень і максимальні — до 460 тисяч гривень.
Минув час — і замість переконливих результатів суспільство дізнається, що коштів на виплати військовим у другому півріччі бракує, бо частину передбаченого на них фінансування спрямували на дрони.
Виникає логічне запитання: де ті десятки мільярдів гривень, які Міноборони начебто знайшло завдяки аудиту? Чому закупівля критично необхідного озброєння не була належним чином закладена у бюджет, а фінансувати її довелося коштом грошового забезпечення людей, які воюють?
Особливо цинічно ситуація виглядає на тлі гучної рекламної кампанії нових контрактів. Українцям обіцяли чіткі терміни служби, гарантовані відстрочки, справедливі виплати та значне підвищення зарплат для бойових підрозділів. Сам Федоров називав реформу способом зробити службу передбачуваною, справедливою та мотивуючою.
У липні міністр уже говорив про «тисячі» людей, які нібито хочуть укласти нові контракти, та закликав партнерів надати більше допомоги, аби Україна могла вивільнити власні кошти для фінансування зарплат військовим.
Тобто керівник Міноборони фактично визнавав: фінансова конструкція його реформи залежить не лише від знайдених під час аудиту резервів, а й від того, чи дадуть іноземні партнери додаткові гроші.
Для презентацій це може виглядати як амбітна трансформація. Для військовослужбовця ситуація значно простіша: обіцяне підвищення залишається під питанням, а кошти, передбачені на грошове забезпечення, вже використали на інший напрямок.
Питання тут не в тому, що важливіше — дрони чи зарплати. Армії потрібні і дрони, і ракети, і боєприпаси, і мотивовані люди. Завдання Міноборони полягає саме в тому, щоб забезпечити всі ці потреби одночасно, а не закривати одну бюджетну діру коштом іншої.
Коли міністр особисто презентує реформу, обіцяє найбільші виплати та називає конкретні суми, він має нести політичну відповідальність і за результат. Не можна записувати собі в актив красиві презентації та технологічні проєкти, а відповідальність за нестачу грошей перекладати на війну, парламент, партнерів чи Генеральний штаб.
Наразі уряду та Верховній Раді знову доведеться шукати додаткові мільярди, щоб гарантувати виплати військовим до кінця року. Але суспільство має отримати відповідь не лише на питання, де взяти ці гроші.
Воно має почути, хто саме ухвалив рішення витратити кошти грошового забезпечення на закупівлю дронів, чим це рішення було обґрунтоване та чому керівництво Міноборони спочатку обіцяло військовим підвищення, не маючи гарантованого фінансування на весь рік.