Колишній півзахисник національної збірної України Едуард Цихмейструк поділився враженнями про заключні поєдинки чемпіонату світу з футболу, який проходив у США, Мексиці та Канаді.
– Я не буду оригіналом, коли скажу, що такої гольової феєрії, як у матчі за бронзові медалі, не очікував ніхто. А 0:4 для французів після першого тайму – це взагалі щось нереальне.
– Ви вже знайшли цьому пояснення?
– Думаю, що «сині», які розпочали матч експериментальним складом, банально не налаштувалися. А в поєдинках приблизно рівних за силою суперників це дуже небезпечно.
Мабуть, у перерві керманичу Дідьє Дешаму вдалося знайти потрібні слова, й його підопічні вийшли на другий тайм з іншим настроєм, десь і самолюбство зіграло свою роль. Також далися взнаки проведені заміни.
Тепер уже англійці запанікували, бо не очікували такого спурту від візаві. Все ж останнє слово було за британцями, й це справедливо, бо дії підопічних Томаса Тухеля були більш цілісними.
А причини фіаско французів у першому таймі ще довго аналізуватимуть експерти. Тільки переконаний, що смішно звинувачувати їх у якомусь «договорняку».
– Якщо суперрезультативна гра англійців та французів назавжди увійде в історію протистоянь за медалі чемпіонатів світу, то чи очікували гольової засухи в поєдинку за «золото»?
— Тут уже було простіше спрогнозувати, бо на кону був чемпіонський титул, і тому ніхто особливо не ризикував. Тим паче, що для збірної Аргентини гра з відкритим забралом взагалі не характерна. Ось чому на голепад важко було розраховувати.
– І все ж, чому південноамериканці зробили ставку виключно на гру від оборони?
– Тут є декілька припущень. Можливо, відчували, що сили вичерпуються. Все ж в аргентинців було менше часу для відпочинку після півфіналу. До того ж усі їхні останні матчі були енергозатратними, схиляти шальки терезів на свій бік вдавалося лише на заключних хвилинах.
А іспанці з кожним поєдинком додавали. Мабуть, це єдина збірна, яка на марафонській дистанції чемпіонату світу не зраджувала собі, своєму стилю, який базується на вишуканому контролі м’яча за допомогою точних коротких передач та ефективній грі в перехідній фазі. Єдине, що змушувало вболівальників «Червоної фурії» у фіналі нервувати – це слабка реалізація гольових моментів.
– Чи не здається вам, що в домінуванні піренейців була й «заслуга» аргентинців, які віддали ініціативу? Адже коли вони додали обертів, мали в кінці гри шанс врятуватися.
– Не виключаю, що чисельна перевага деякою мірою заспокоїла іспанців, і це позначилося на ігровій дисципліні. В одному епізоді хтось не добіг, в іншому – не підстрахував. Таке буває навіть у грі «зірок». Зрештою, не треба забувати, що й у складі аргентинців були видатні виконавці.
Але, як на мене, коли б південноамериканці таки зрівняли рахунок і все вирішувалося б у серії післяматчевих пенальті, то це було б несправедливо. Бо іспанці значно більше награли на чемпіонський титул. Тому респект Луїсу де ла Фуенте та його підопічним.
Тим паче, що в складі аргентинців у попередніх матчах «паличкою-виручалочкою» ставав геніальний Ліонель Мессі. Учора він лише епізодично опинявся в центрі уваги, і це стало чи не найвагомішою причиною поразки «біло-блакитних».