Росія сьогодні ллє сльози за Сергієм Сосєдовим…

Російським музичним критиком. Телеведучим. Колишнім суддею українського «Х-Фактора».

Людиною, яка багато років приїжджала в Україну, жила між Києвом і Москвою, працювала на українському телебаченні, мала тут друзів і колись говорила, що почувається в Києві як удома.

А потім — усе раптом змінилося.

Після 2014 року Сосєдов підтримав російську анексію Криму, а після початку повномасштабного вторгнення почав виступати на російських майданчиках з антиукраїнськими заявами та підтримувати кремлівську лінію. У 2023 році Україна запровадила проти нього санкції.

І ось тепер росія сумує за ним…

А в Україні сумують за трирічною Емілією, яка загинула кілька днів тому від російської ракети…

За дитиною, якій не було жодного діла до геополітики, НАТО, Путіна, Сосєдова та телевізійних рейтингів.

Вона просто мала жити…

Чи існує карма?

Однозначної відповіді для мене немає…

Але історія іноді буває страшенно символічною.

Тигран Кеосаян — режисер і телеведучий, один із відомих голосів кремлівської пропаганди — помер у 2025 році після тяжкого стану, що почався з проблем із серцем.

Олексій Піманов — телеведучий Першого каналу, журналіст і режисер, який багато років працював у російській державній телесистемі, — помер у квітні 2026 року через проблеми із серцем.

Максим Кононенко — журналіст і публіцист, який працював на RT та «Вести FM», — помер у 2024 році.

І тепер — Сергій Сосєдов.

Усі ці люди роками створювали телевізійну реальність, у якій війна ставала «правдою», вбивства — «необхідністю», а українці — ворогами.

Вони говорили мільйонам людей, кого потрібно ненавидіти.

Виправдовували те, що відбувалося.

Висміювали тих, хто виступав проти війни.

І сьогодні за ними ллються сльози.

А за дітьми, яких убила ця війна, мають плакати вже лише їхні батьки.

Мабуть, карма — це не обов’язково смерть…

Іноді карма — це пам’ять.

Пам’ять про те, що ти говорив, що виправдовував, у що допомагав змушувати інших вірити і на чиєму боці опинився, коли настав час зробити вибір.

І коли сьогодні росія плаче за черговим пропагандистом, я думаю про Емілію…

Про трирічну дитину, якій росія залишила лише один вибір — між життям і смертю, тому що дорослі люди в Кремлі вирішили, що мають право вирішувати, кому жити.

Сосєдов зробив свій вибір.

Емілія — ні.

І ось між цими двома смертями — вся правда про російську війну проти України.