путлєр реагує на “примушення до миру” дронами очікувано – лупить по цивільному населенню  всім що є, поки не застосовуючи ядерку

рашистська балістика летить лічені хвилини.

В  Києві  за чотири роки повномасштабної війни для цивільного захисту населення не відкрито жодного нового капітального укриття.

Поки кияни щоночі шукали і шукають , де сховати дітей,  можновладці забивали на  безпеку в укриттях. Мільярди з бюджету корумповано закопувалися в скляні зупинки, нескінченне перекладання бруківки, мости, парки та клумби. На людські життя просто плювали.

Для порівняння варто подивитися  на досвід Великої Британії під час Другої світової війни. Уряд у Лондоні під свист німецьких авіабомб за  півтора року розгорнув  систему порятунку громадян :

На станціях метро екстрено встановили триярусні ліжка, облаштували туалети, медпункти, покращили вентиляцію та організували підвезення їжі спецпоїздами.

Розробили сховища Андерсона (для приватного сектору): держава виготовила і безкоштовно видала понад 2 мільйони  металевих конструкцій, які люди за день закопували  у дворах.

Розробили сховища Моррісона (для квартир): сотні тисяч родин безкоштовно отримали надміцні сталеві каркаси у формі столів. Вони стояли просто в кімнатах і рятували людей від обвалу перекриттів будинку.

Влада Британії провела масштабну евакуацію: в  перші дні операції “П’єд Пайпер” з небезпечних міст у підготовлене житло в селах вивезли 1,5 мільйона дітей та вагітних жінок, літніх людей і інвалідів.

рашистська  балістика куди потужніша за бомби 1940-х років.

Британський досвід не замінить капітальних сховищ, але це приклад турботи уряду про людей , приклад  екстрених рішень для виживання людей, коли часу немає (  в нас чотири роки  немає ).

Людям  треба виживати хоч як. Якщо влада міста неспроможна діяти сама, люди мають висунути жорсткі та негайні вимоги.

На мою думку , при пофігізмі чинуш протягом чотирьох років війни ,  що має бути зроблено наразі :

Повернути укриття людям , сховищ громаді, відкрити й надати доступ до максимальної кількості підвалів та укриттів , які були корумповано виведені зі статусу укриттів під комерцію, склади чи приватні спортзали.

Максимально підготувати всі придатні підвали, тощо. Там мають бути: вентиляція, світло, вода, аптечки, місця для сидіння та резервне живлення. Підвал не врятує від прямого влучання, але захистить від 90% причин смертей – уламків, бетону та скла.

Масово встановлювати замість скляних зупинок  мобільні залізобетонні укриття ,  також поруч з лікарнями та місцями великого скупчення людей.

Переглянути забюрократизовані будівельні норми й максимально спростити тимчасові рішення, якщо вони реально рятують життя тут і зараз.

Вже зараз готувати Кончу -Заспу , Козятин , тощо,  містечка і села для можливої  евакуації дітей, жінок, літніх людей та вразливих категорій на випадок крайньої необхідності.

Жодне з цих рішень не замінить сучасних капітальних сховищ. Але між неідеальним, проблемним  захистом і його повною відсутністю вибір очевидний.

Коли путлерівські чорти  посилюють удари по мирних містах, може, нарешті , коли-небудь  головним завданням  влади має стати  не кількість  перекладеної бруківки чи встановлених скляних зупинок, а кількість врятованих людських життів.»

Олександр Кравчук