Формула тріумфу: як «неспортивна» мама із синами виборола золото на тальнівському «Співочому полі»

Запекла боротьба, шалені емоції та секунди, що вирішували абсолютно все. Свого часу тальнівське «Співоче поле» вирувало, наче справжня спортивна арена, де розгорнулися безкомпромісні перегони за звання найзгуртованішої родини громади. Хоча відтоді вже минуло чимало часу, спогади про той запеклий турнір і досі викликають щирі усмішки й спортивний азарт. Головний кубок та омріяне золото проєкту «Тато, мама, я – спортивна сім’я» тоді виборола команда, яка сама  не очікувала абсолютного тріумфу.

Ми поспілкувалися з мамою переможців Тетяною Дробиною, жителькою села Криві Коліна. Вона відверто розповіла, як зважилася вийти на дистанцію нарівні з дітьми, як долала власні страхи під час забігів і чому саме командна робота допомогла їм обійти досвідчених суперників.

За лаштунками великих емоцій

Аби це масштабне свято взагалі відбулося, а стадіон щохвилини вибухав від шаленої енергії та гучних оплесків, знадобилася колосальна підготовка. За кожною успішною секундою змагань стоїть титанічна праця організаторів –команди комунального закладу «Центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» та молодіжного центру Тальнівської міської ради на чолі з їхньою керівницею Оленою Ємельяновою.

Саме завдяки їхній відданості справі, чіткій координації та щирому бажанню об’єднати людей вдалося створити ту неповторну атмосферу родинного затишку й щирості. Усі деталі турніру були продумані так, щоб тримати глядачів у приємній напрузі від старту й до фінального свистка, щоб вони відчували себе частиною однієї великої дружньої родини.  За такого емоційного підйому й неймовірної щирої підтримки тальнівчан учасники  не мали морального права змагатися впівсили. Команди викладалися на максимум, демонструючи справжню волю до перемоги.

Експромт на дистанції: як Тетяна Дробина наважилася на старт

Усе почалося з ініціативи профспілки, школи й Молодіжної ради Тальнівщини, активною членкинею якої є Тетяна. Саме вони запропонували  кинути виклик іншим родинам. Жінка з усмішкою зізнається, що завжди вважала себе мамою «неспортивною», на відміну від своїх синів – 14-річного Станіслава та 10-річного Максима, які регулярно ганяють м’яча та беруть участь у різноманітних шкільних змаганнях.

Проте на полі вона не залишилася в ролі вболівальника, а стала повноцінним і надважливим бійцем команди. Мама бігала, стрибала, долала підступні естафети й викладалася на повну разом із синами.

«», – ділиться спогадами Тетяна Дробина.

Тактика «математика» проти підступного вітру

Найскладнішим випробуванням для трійки чемпіонів став етап із бадмінтонною ракеткою, на якій потрібно було втримати воланчик. Рвучкий вітер раз у раз здував його на землю, змушуючи команду втрачати секунди й починати все заново.

Тут і згодився аналітичний склад розуму старшого сина. 14-річний Станіслав, якого в родині вважають математиком, миттєво прорахував фізику процесу й першим зорієнтувався, що ракетку потрібно тримати під нахилом.

Він підказав тактику мамі та молодшому братові: «!» Завдяки цій підказці команда Дробин миттєво підлаштувалася й вирвалась уперед.

Довкола вирував справжній шквал емоцій: уболівальники палко підтримували команду. Тетяна згадує, що цей шалений гул неймовірно додавав снаги рухатися й виконувати всі завдання на максимумі можливостей.

Хвилина істини: коли затамували подих

Момент оголошення результатів викликав у родини справжню бурю емоцій. Коли ведучі почали називати призерів з кінця, Дробини з кожним новим ім’ям затамовували подих, сподіваючись вибороти бодай якесь призове місце.

Четверте місце – дружня родина Дідухів.

Третє місце – завзяті Степанці.

Друге місце – сильні Проценки.

Коли оголосили срібних призерів, Дробини зрозуміли: вони – перші! Найемоційніше на перемогу відреагував молодший Максим. Він не тямив себе від радості й неймовірно стрибав від щастя, адже вірив у тріумф своєї команди понад усе.

Життя після перемоги: конструктор за 28 хвилин та мрії про реванш

Уже вдома на переможців чекала приємна рутина – розпакування подарунків від міської ради. Головний приз – настільний футбол – хлопці з наймолодшою сестричкою протестували в перший же вечір.

А от подарунок-конструктор Lego у вигляді автомобіля став особистим викликом для Станіслава. Свій хист до точних наук він підтвердив і тут,  зібравши складну модель усього за 28 хвилин.

Сьогодні кубок чемпіонів прикрашає оселю Дробин, але розслаблятися вони не збираються. Хлопці вже заявили своїй відважній мамі, що обов’язково хочуть повернутися на «Співоче поле», аби захистити свій чемпіонський титул. І, судячи із затятості, вони мають усі шанси повторити цей тріумф.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

 Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію