Росія зробила ставку на терор проти України за допомогою так званих "реактивних шахедів". Нині головний з них – БпЛА "Герань-4".
Ці дрони ставлять перед Силами оборони великі питання. Особливо напередодні зими, яку Росія гарантовано спробує використати як зброю.
24 Канал розповідає, що таке "Реактивні Шахеди", які вони мають різновиди та як їм протистояти.
"Герань-4" – оновлена та ще більш небезпечна версія звичайного "Шахеда"
Однією з головних нових загроз осені 2026 року стала "Герань-4" – реактивна версія ударного безпілотника "Шахед", характеристики якої суттєво відрізняються від вже "звичних" дронів, які українці називали "мопеди".
"Герань-4" може розвивати швидкість до 500 кілометрів на годину проти приблизно 180 кілометрів на годину у звичайної "Герані-2", підійматися на висоту до 5 – 7 кілометрів і нести бойову частину до 50 кілограмів, а в окремій термобаричній версії – до 90 кілограмів.
Але найважливіше навіть не швидкість. Поява реактивних "Шахедів" показує, як швидко змінюється сама війна дронів. Україна навчилася дешево збивати звичайні російські безпілотники – і Москва була змушена створити складнішу та дорожчу версію. При цьому Росія постійно вдосконалює та "допилює" свій "виріб".
"Герань-4" з "вусиками" (фото Сергія Бескрестнова):
Так, 1 жовтня 2026 року на дронах були помічені "вусики". Ними виявився примітивний, але ефективний механічний (без сенсорів і складних датчиків) детонатор – металева трубка та металевий стрижень, які при дотику замикаються та дають команду на вибух.
Ретранслятори в Білорусі та Молдові
Дрони "Герань-4" восени 2026 року стали основним знаряддям російського терору проти України, але не лише її. 30 вересня "Герань-4" залетіла до Молдови та вибухнула там, місцеве МЗС викликало російського посла через цей інцидент.
Уламки "Герані-4" на території Молдови (фото – Поліція Республіки Молдова):
Втім, росіяни попередження проігнорували. За інформацією українських експертів, вони не лише використовують повітряний простір Молдови для побудови маршрутів БпЛА, а, можливо, поставили на території Молдови та проти волі Кишинева систему ретрансляторів для керування "геранями".
Є обґрунтоване припущення, що Росія використовує для цього невизнане "Придністров'я" – свій піратський хаб на території іншої держави.
Те саме вже кілька місяців відбувається в Білорусі, де ретранслятори для російських дронів вмикають за наказом Лукашенка. Це так звані "пересувні вишки". Цю систему Росія використовує як MESH-мережу для керування дронами. Влітку 2026 року президент Зеленський публічно говорив про це і натякав на жорсткі рішення щодо Білорусі, але наразі ретранслятори продовжують роботу.
Герань-4 – відомі технічні характеристики:
- тип – ударний дрон;
- виробник – Росія;
- двигун – турбореактивний TF-TJ2000A (виробництво – компанія Telefly, КНР);
- швидкість – до 500 кілометрів на годину;
- дальність – 450 кілометрів, до 600 кілометрів у версіях з меншою бойовою частиною;
- вага бойової частини – до 50 кілограмів, у термобаричній версії – до 90 кілограмів;
- практична стеля – понад 7 кілометрів;
- довжина – 3,5 метра;
- розмах крила – 3 метри;
- ціна – від 100 тисяч до 170 – 200 тисяч доларів.
Тепер Україні знову необхідно знайти дешеву відповідь.
Українські перехоплювачі зламали стару російську модель повітряного терору
Протягом тривалого часу головною перевагою "Шахедів" для Росії була їхня економіка.
Це була відносно дешева зброя, яку можна виробляти десь на "Алабузі" й запускати масово. Навіть якщо значну частину таких безпілотників збивали, Росія змушувала Україну витрачати значно дорожчі засоби ППО.
Умовний "Шахед" вартістю 40 – 50 тисяч доларів можна було збивати ракетою до NASAMS, яка коштує близько мільйона доларів.
Але поява українських дронів-перехоплювачів змінила цю арифметику. Вартість одного такого перехоплення може становити близько 2 500 доларів. І коли дешеві дрони почали масово знищувати російські "Шахеди", стара економічна модель почала втрачати сенс.
Масштаб цієї зміни добре видно за кількістю підрозділів та перехоплень. На початок травня 2026-го 194 українські підрозділи вже мали підтверджені збиття "Шахедів" дронами-перехоплювачами. Від початку 2026 року через оборонні закупівлі у війська надійшло вдвічі більше перехоплювачів, ніж за весь попередній рік.
Росії довелося відповідати та запускати новий цикл адаптацій у повітряній війні. Але за швидкість Росія заплатила дальністю і ціною.
Реактивна "Герань-4" – це спроба повернути перевагу. Попередня "Герань-3" фактично була звичайним "Шахедом", на який встановили реактивний двигун. Але старий планер не був пристосований до таких швидкостей: він погано маневрував і не витримував навантажень.
Тому для "Герані-4" росіяни створили новий посилений планер. Тепер безпілотник здатний маневрувати на швидкості 300 – 400 кілометрів на годину та витримувати значно більші перевантаження.
Але разом із цим Росія втратила одну з головних переваг старого "Шахеда" – відносну дешевизну.
Лише китайський реактивний двигун (а в основі там саме "сірий імпорт", а не власні розробки) у роздріб коштує 30 – 35 тисяч доларів. Дорожчим став корпус, потрібні потужніші сервоприводи та паливна помпа, а виробничий цикл ускладнився й подовжився. При цьому зменшилась дальність.
Якщо звичайний "Шахед" міг долати приблизно 1 800 – 2 500 кілометрів, то дальність "Герані-4" оцінюють приблизно у 400 – 600 кілометрів.
Це суттєво звужує географію застосування і змушує противника обирати пряміші маршрути. Також це пояснення того, чому росіяни так завзято атакують Київ. Бо тут збіглися їхні хворобливі бажання та досить обмежені можливості.
Тобто Росія отримала значно швидший апарат, але заплатила за це буквально всім іншим: ціною, складністю виробництва та дальністю.
Новий "Шахед" перетворився на великий FPV
Є ще одна принципова відмінність. Звичайний "Шахед" переважно летів за маршрутом, який задавали перед запуском.
Реактивні версії можуть мати онлайн-керування. Оператор може бачити зображення з камери й вести безпілотник фактично як великий FPV-дрон.
Це означає, що дрон може коригувати маршрут уже під час польоту, шукати ціль, атакувати рухомі об'єкти або маневрувати безпосередньо перед перехопленням. І це вже принципово інший рівень загрози.
Чому їх складніше збивати
Головна проблема реактивного "Шахеда" полягає в ефекті новизини, а головне – у поєднанні швидкості та висоти. Такі дрони можуть летіти на висоті 3 500 метрів і вище.
На цьому ешелоні з боротьби фактично випадає частина дешевших засобів, які Україна роками вибудовувала проти звичайних "Шахедів": мобільні вогневі групи, зенітні автогармати на кшталт Gepard та частина переносних зенітних комплексів.
При цьому є випадки, коли росіяни намагалися "проскочити" і навпаки запускали "Герань-4" низько й вона ставала здобиччю для бійців Сил оборони, які опинилися в потрібному місці в потрібний час і з потрібним засобом (ПЗРК). Втім, це радше щасливий випадок, на який не варто закладатися на постійній основі.
Наразі головною відповіддю залишаються бойова авіація, зенітно-ракетні комплекси та зенітні дрони.
І тут знову виникає проблема економіки. Якщо проти коштовного реактивного безпілотника доводиться підіймати винищувач або витрачати зенітну ракету, Росія частково повертає собі ту перевагу, яку втратила після масового поширення українських дешевих перехоплювачів.
Чи можуть "Шахеди" стати ще небезпечнішими та летіти зі швидкістю 800 – 900 кілометрів на годину
Наразі швидкість реактивних "Шахедів" становить близько 500 кілометрів на годину. Втім, експерти кажуть, що на новому етапі адаптації до війни росіяни можуть підняти ці показники.
Зокрема, про це сказав заступник командувача Повітряних Сил ЗСУ Юрій Черевашенко на засіданні парламентської Тимчасової слідчої комісії у відповідь на питання очільника ТСК нардепа Олексія Гончаренка.
Військовий, відповідальний за напрямок малої ППО у Повітряних силах, заявив, що є прогнози, згідно з якими росіяни зможуть підвищити швидкість реактивних дронів до 800 – 900 кілометрів на годину.
При цьому наразі таких швидкостей не фіксувалося. Юрій Черевашенко повідомив, що Росія з липня суттєво наростила використання реактивних дронів, зараз це приблизно 40% від усіх застосовуваних БпЛА. Загалом же в Повітряних силах прогнозують, що цей відсоток зросте до 80%.
Україні потрібні не лише нові перехоплювачі
На перший погляд, відповідь очевидна: якщо Росія зробила реактивний "Шахед", Україні потрібен реактивний дрон-перехоплювач.
Такі рішення вже є. У серпні Україна продемонструвала перший власний реактивний перехоплювач зі швидкістю понад 600 кілометрів на годину. Згодом Силам оборони передали Alex Spatium, призначений, зокрема, для боротьби з "Геранями-3", "Геранями-4" та "Геранями-5".
Наприкінці серпня та у вересні повідомлялося вже про нові потенційні рішення для перехоплення реактивних "Шахедів". Були кадри успішних перехоплень.
Наступне завдання – довести їх до необхідного рівня і перейти до масового виробництва.
Проте найшвидших перехоплювачів недостатньо. І це, можливо, найважливіший висновок усієї історії.
Головна зброя проти "Шахеда" – радар. Щоб збити ціль, її спочатку потрібно побачити. Для звичайного "Шахеда" часу на реакцію було більше. Реактивна "Герань" проходить таку ж відстань у два-три рази швидше.
Перехоплювач необхідно достатньо точно вивести до цілі. Якщо координати мають велику похибку, він може пройти буквально поруч, але камера просто не встигне побачити "Шахед".
Тому одним із критичних елементів стає радіолокаційне поле. І саме з радарами виникає складність. Західні виробники мають замовлення на роки вперед, українські підприємства також завантажені. Водночас створення радара значно складніше за виробництво FPV-дрона: потрібні спеціалісти з радіофізики, складна електроніка, програмне забезпечення та тривалі випробування.
Тобто наступний етап війни з "Шахедами" – це вже не просто перегони швидкостей. Це перегони швидкості виявлення.
За реактивними "Шахедами" Росії стоїть Китай
Є ще один важливий елемент цієї історії. Двигуни, які використовуються у нових реактивних "Геранях", – китайські. Такі ж двигуни встановлюють і на "Герань-5".
Крім того, серед досліджених компонентів "Герані-4" виявили значну кількість китайських деталей – від власне двигуна до модемів, мережевого обладнання та приймачів супутникової навігації та камери.
Зокрема, OSINT-дослідники ідентифікували китайську Dahua TiOC Dual-Lens Panoramic із кутом огляду 180°. Вона забезпечує первинний огляд місцевості та ситуаційну обізнаність.
Водночас у дроні залишаються американські, британські, німецькі, японські, тайванські та швейцарські компоненти.
Для Росії це створює окрему вразливість: масове виробництво реактивних дронів значною мірою залежить від доступу до імпортної компонентної бази.
А цілей стає все більше – зараз Росія виробляє вже близько 1200 реактивних "Гераней-4" і 800 "Гераней-5" на місяць.
Джерело: 24 канал