30 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області, перестало битися серце мужнього воїна та вірного сина України — Руслана Шуйського. Йому було лише 45 років…
Заупокійна молитва за Русланом відбулася у церкві Всіх Святих. Люди йшли, щоб попрощатися з Героєм, висловити свою шану та вдячність.
Руслан народився у 1980 році на Житомирщині. 16 років тому переїхав до селища Крути, де знайшов свою другу батьківщину. Працював будівельником у Києві, був добрим, працьовитим і надійним чоловіком, якого завжди поважали колеги та друзі.
Руслан воював на передовій, захищаючи рідну землю. Він боровся пліч-о-пліч із побратимами, щоб майбутнє України було вільним і мирним.
У Руслана залишилися мати, яка втратила люблячого сина, дружина, яка залишилася без турботливого чоловіка, та син, який тепер зростатиме без батьківської підтримки. Для них, як і для всіх, хто знав Руслана, ця втрата стала невимовним болем і глибокою раною в серці.
Руслан Шуйський віддав життя за кожного з нас.
Герої не вмирають. Вони продовжують жити у нашій пам’яті та у вільній Україні.
Вічна слава та вічна пам’ять Герою!
Олена КРЕСАН