Жили окремо чи швидко розлучилися: коли шлюб насправді можуть визнати фіктивним

Державна реєстрація шлюбу ще не означає, що між людьми виникла справжня сім’я. Якщо один із подружжя або обоє уклали шлюб без наміру створити сімейні відносини, такий союз може бути визнаний судом фіктивним. Водночас окреме проживання, нетривалий шлюб чи навіть отримання певної вигоди самі по собі не є доказом фіктивності. Закон вимагає оцінювати реальний намір сторін та всі обставини справи в сукупності.

Що таке фіктивний шлюб за законом

Шлюб є не лише важливою подією в особистому житті, а й юридичним фактом, з яким закон пов’язує виникнення взаємних прав та обов’язків подружжя. Однак сама державна реєстрація шлюбу ще не підтверджує, що чоловік і жінка дійсно мали намір створити сім’ю.

Відповідно до статті 40 Сімейного кодексу України, фіктивним є шлюб, укладений без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.

У Мін’юсті наголошують: ключовим критерієм є саме справжній намір сторін на момент укладення шлюбу. Якщо навіть лише один із подружжя вступив у шлюб винятково заради власної вигоди, а не для створення сім’ї, суд може визнати такий шлюб фіктивним.

При цьому кожна справа розглядається індивідуально, а висновок робиться лише після оцінки всіх доказів і фактичних обставин.

Які обставини не доводять фіктивність шлюбу

Поширеною є помилка, що окреме проживання подружжя, відсутність спільного бюджету або швидке розлучення автоматично свідчать про фіктивність шлюбу. Насправді закон такого висновку не передбачає.

Суд не оцінює окремі факти ізольовано. Значення має вся сукупність обставин, зокрема:

• характер взаємин між подружжям;
• ведення спільного господарства;
• взаємна підтримка;
• спільні життєві плани;
• інші ознаки сімейного життя.

Водночас жодна з цих обставин сама по собі не може бути беззаперечним доказом того, що шлюб був або не був фіктивним.

Хто може визнати шлюб фіктивним

Визнати шлюб недійсним через його фіктивність може виключно суд.

Саме суд досліджує всі обставини справи, оцінює докази та встановлює, чи мав хоча б один із подружжя реальний намір створити сім’ю.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) таких повноважень не має. Під час прийняття заяви працівники ДРАЦС лише роз’яснюють майбутньому подружжю порядок державної реєстрації шлюбу, їхні права та обов’язки, а також попереджають про відповідальність за приховування обставин, які можуть бути перешкодою для реєстрації шлюбу.

Чому суд може відмовити у визнанні шлюбу недійсним

Навіть якщо на момент укладення шлюбу між сторонами не було наміру створити сім’ю, це ще не означає, що такий шлюб обов’язково визнають недійсним.

Стаття 40 Сімейного кодексу України передбачає, що шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які свідчили про відсутність наміру створити сім’ю.

Іншими словами, якщо після реєстрації шлюбу чоловік і жінка фактично стали сім’єю — почали жити разом, вести спільний побут, підтримувати одне одного та будувати спільне життя, — суд враховує ці зміни під час вирішення спору.

Тому аналізується не лише ситуація на момент укладення шлюбу, а й подальший розвиток сімейних відносин.

Які наслідки має визнання шлюбу недійсним

Визнання шлюбу недійсним має суттєві юридичні наслідки.

За загальним правилом такий шлюб вважається недійсним із дня його державної реєстрації. Це означає, що між особами не виникають права та обов’язки подружжя, передбачені Сімейним кодексом України та іншими законами.

Правові наслідки можуть стосуватися:

• поділу майна;
• права на аліменти;
• користування житлом;
• прізвища, обраного під час реєстрації шлюбу;
• спадкових прав.

Зокрема, майно, набуте під час недійсного шлюбу, за загальним правилом вважається спільною частковою власністю, а частки визначаються залежно від внеску кожної особи.

Крім того, особи, шлюб між якими визнано недійсним, загалом не успадковують одна після одної за законом.

Водночас закон передбачає додаткові гарантії для добросовісного чоловіка або дружини, які не знали й не могли знати про обставини, що перешкоджали реєстрації шлюбу.

Чи означає фіктивний шлюб автоматичну відповідальність

Сам факт визнання шлюбу фіктивним не означає автоматичного притягнення особи до кримінальної, адміністративної чи іншої юридичної відповідальності.

Однак у деяких випадках фіктивний шлюб може використовуватися як спосіб досягнення іншої незаконної мети. Тоді питання відповідальності вирішується окремо — залежно від конкретних обставин справи та наявності підстав, передбачених законодавством.

Саме тому використання шлюбу лише як формального інструменту для досягнення цілей, не пов’язаних зі створенням сім’ї, може спричинити не лише сімейно-правові, а й інші юридичні наслідки.

Що варто пам’ятати

Головною ознакою фіктивного шлюбу є відсутність у чоловіка та жінки або хоча б в одного з них наміру створити сім’ю та набути прав і обов’язків подружжя.

При цьому окреме проживання, нетривалий шлюб, відсутність спільного бюджету чи отримання певної вигоди самі по собі не є достатніми підставами для висновку про фіктивність шлюбу.

Остаточне рішення у кожній конкретній справі ухвалює лише суд після всебічного дослідження всіх доказів та обставин у їх сукупності. Саме реальний намір створити сім’ю, а не сам факт державної реєстрації шлюбу, є визначальним критерієм під час вирішення питання про його дійсність.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.