Жінка вимагала повернути подарований Land Rover: авто продали без її згоди, але покупець помер до відкриття справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі, щодо рішення Печерського районного суду Києва та постанови Київського апеляційного суду. Спір стосувався витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору його купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

Обставини справи

У лютому 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 червня 2021 року, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю продало, а перший набувач придбав автомобіль Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску; скасувати реєстрацію транспортного засобу, здійснену 25 червня 2021 року за першим набувачем; витребувати у другого набувача автомобіль з незаконного володіння та повернути його позивачці.

Позивачка обґрунтовувала вимоги тим, що 14 травня 2018 року її колишній чоловік подарував їй автомобіль на підставі договору дарування. З 16 червня 2020 року вона не проживає разом із чоловіком, а 5 березня 2021 року шлюб розірвано. Автомобіль залишився у колишнього чоловіка. Вона неодноразово зверталася до нього з проханням повернути майно та до правоохоронних органів, однак безрезультатно. У подальшому автомобіль без її згоди, але від її імені, було відчужено. Товариство, діючи на підставі договору комісії від 24 червня 2021 року, уклало договір купівлі-продажу з першим набувачем. Жодних договірних відносин із зазначеною юридичною особою у позивачки не існувало, договір комісії вона не підписувала і нікого не уповноважувала на продаж. 1 липня 2021 року автомобіль продано другому набувачу.

Рішення судів попередніх інстанцій

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 4 травня 2023 року у задоволенні позову відмовив. Суд мотивував рішення тим, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами незаконного вибуття спірного автомобіля з її володіння, не надано доказів, що набувач знав або міг знати про наявність перешкод для вчинення правочину.

Київський апеляційний суд постановою від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу позивачки задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення. Позов задовольнив частково: витребував у другого набувача на користь позивачки автомобіль. В іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд зазначив, що позивачка, будучи власником автомобіля, не укладала договору комісії з товариством, а відтак не мала волевиявлення на відчуження належного їй майна. Спірний автомобіль вибув з її володіння за відсутності її волі, тому підлягав витребуванню в порядку статті 388 Цивільного кодексу України. Другий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, пред’явивши вимогу до особи, у якої він придбав автомобіль, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд постановою від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу першого набувача залишив без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін. Касаційний суд погодився з висновком, що позивачка з більшою переконливістю довела відсутність волевиявлення на відчуження автомобіля.

Доводи касаційної скарги

У грудні 2024 року представник особи, яка не брала участі у справі, подав касаційну скаргу, у якій просив оскаржені судові рішення скасувати, провадження у справі закрити. Заявниця зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з другим набувачем з 5 грудня 2018 року до 20 листопада 2021 року. Другий набувач помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Заявниця успадкувала за заповітом майно, яке належало померлому, зокрема спірний автомобіль, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Отже, вона є власницею автомобіля з моменту смерті другого набувача. Позивачка звернулася до суду майже через три місяці після смерті другого набувача, коли автомобіль уже належав заявниці. Цивільне процесуальне законодавство не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Оскільки позов заявлений до особи, яка не може бути стороною у справі у зв’язку з відсутністю у неї правоздатності, справа підлягає закриттю.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до другого набувача про витребування майна із чужого незаконного володіння, ухвалу суду першої інстанції від 23 лютого 2022 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року скасував. Провадження у справі за позовом до другого набувача про витребування майна із чужого незаконного володіння закрив. В іншій частині постанову апеляційного суду залишив без змін.

Суд касаційної інстанції зазначив, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Цивільне процесуальне законодавство визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона вибула після відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе лише шляхом залучення правонаступника за умови, що смерть настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження. Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження, суперечить принципам цивільного судочинства.

У справі встановлено, що позивачка звернулася до суду 17 лютого 2022 року, провадження відкрито 23 лютого 2022 року. Другий набувач помер до відкриття провадження і на момент смерті не набув статусу учасника справи. Оскільки чинним законодавством не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час відкриття провадження померла і правоздатність якої припинено, рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині підлягають скасуванню, а провадження — закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.