Житомирська народознавиця розповіла про особливості писанок на Поліссі

На житомирських писанках також багато круглих символів та овальних ліній.

Не дуже яскрава, малоколірна, наповнена стриманим архаїчним орнаментом із використанням символів природи та практично відсутністю зображення тварин і птахів — такою, здебільшого, є традиційна писанка житомирського Полісся, розповіла журналістам народознавиця та засновниця музею українських старожитностей у Житомирі Марія Масловська.



Жінка каже, що досліджує українську писанку з 90 років минулого століття, відколи Україна стала незалежною. За цей час як викладачка українознавства Житомирського держуніверситету імені Івана Франка вона ознайомилася із багатьма архівними документами, вивчила дослідження інших етнографів, побувала разом зі студентами у багатьох куточках області, і не тільки, та зібрала чималу колекцію поліських писанок, які зберігаються у створеному з її ініціативи музеї старожитностей.




"Досліджуючи упродовж багатьох років українські писанки та вишиванки, я відзначаю для себе, що кольорова гама, яка використовувалася і використовується досі для їх створення на теренах області, на жаль, не така багата та різноманітна, як в інших регіонах України. І, до речі, не тільки кольорова гама, а й символіка. Характеризуючи особливості поліської писанки загалом, можу сказати, що наша, житомирська писанка, мало чим відрізняється від тієї, яку розписують на Волині, Рівненщині або на Чернігівщині. Наші писанки схожі. Вони виконані приблизно в однакових техніках та у переважно однаково стриманих і неяскравих тонах, мають десь однакові елементи розпису, орнаменти та символи. Це, певно, залежить від нашого схожого поліського менталітету", — сказала народознавиця.





Найбільш поширеними кольорами, які використовували наші предки, розписуючи писанку, зокрема, на житомирському Поліссі, були коричневий або бурий, жовтий, чорний, де-не-де блакитний, фіолетовий і майже не було зеленого. За словами дослідниці, це кольори землі, родючості, перемоги над темрявою, пробудження, кольори сонця, світла, очищення, здоров'я та прагнення до волі. А з-поміж елементів орнаменту, якими розписували писанку, були різноманітні геометричні фігури, крапки, кола, а також квіти. Відповідно до того, які візерунки з них компонували, таку назву і мала писанка.




"На Поліссі, наприклад, є писанки із назвами "Тюльпан", "Колосок", "Дубовий лист". Для створення таких писанок, зокрема, використовували композицію хвилястих ліній, які символізували струмені води. На житомирських писанках також багато круглих символів та овальних ліній. А все, що кругле на писанках, то — символ сонця. Серед елементів орнаменту є також квадрати, ромби, трикутники. Якщо вони відтворені у поєднанні із крапками, то означають засіяне поле. Адже споконвіку українці, і, зокрема, полісяни займалися землеробством. А відтак для них було дуже важливим дочекатися доброго урожаю, бо від цього великою мірою залежав добробут кожної родини", — розповіла Марія Масловська.

За словами народознавиці, квіти на писанках символізували дитячі обличчя. Жінки, які не мали дітей, до Великодня розписували саме таку писанку, із квітами. Птахи на писанці — це людські душі. Щоправда, каже Марія Масловська, вона мало зустрічала такі писанки із зображенням птахів чи тварин. Але вона не може стверджувати, що їх не було зовсім. Бо не бачила повної колекції поліських писанок.

Неяскрава та з візерунками природи: народознавиця із Житомира розповіла про особливості писанок на Поліссі
Ініціаторка виставки — народознавиця Марія Масловська, Житомир, травень 2024 року. Суспільне Житомир/Ірина Остапчук
В основному, орнаменту поліської писанки, каже дослідниця, притаманні елементи походження рослинного характеру. Зокрема, на багатьох писанках зображали вазони, дерева у різних варіаціях виконання, які у цьому випадку символізували продовження людського роду. Також на поліських писанках зустрічаються зображення постаті жінки із піднятими руками, які символізують берегиню та захист родини і роду. За словами народознавиці, таке відтворення жіночої постаті на українській писанці має прадавню назву Микоша. Вона зустрічається у етнографічних дослідженнях народознавця Василя Скуратівського.

Стримані кольори та візерунки природи: житомирська народознавиця розповіла про особливості писанок на Поліссі
Зібрані експонати виконані в різних техніках та кольорах, травень 2024 року. Суспільне Житомир/Ірина Остапчук
Марія Масловська також розповіла, що на території нинішньої Житомирщини писанкарством займалися з давніх часів, ще до християнства. І ті символи, які тепер присутні на писанках як предметах традиційного українського декоративно-ужиткового мистецтва, започатковані ще в ті часи.

"Згідно із дослідженнями, ще трипільці виготовляли предмети, які ми тепер називаємо писанками. То були яйця із глини, які вони прикрашали різними символами та візерунками. І робили це саме до Великого дня. В язичницькі часи цей день називався святом Ярила, або святом Сонця. Ця прадавня тенденція існує до сьогодні", — розповіла народознавиця.

Узори та символи української писанки, Житомир, травень 2024 року. Суспільне Житомир/Ірина Остапчук
Велика колекція писанок, створених на Житомирщині, каже дослідниця, зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею. Там представлені писанки позаминулого століття. І їх понад 1,5 тисячі.

"Ця колекція зібрана завдяки нашому краєзнавцю та етнографу Василю Кравченку. На жаль, не всі писанки із тієї колекції я змогла побачити, бо вони в закритих фондах. Але навіть із того, що мені вдалося побачити, я зробила висновок, що наші предки дуже активно займалися писанкарством із використанням різних технік, в тому числі і розписування воском. У колекції, в основному, представлені писанки, створені до 1909-1911 років. Писанок новішої історії, наскільки мені відомо, збереглося дуже мало. Також я зробила висновок, що найактивніше це давнє українське декоративно-ужиткове мистецтво розвивали на території сіл сучасного Коростенського району, зокрема, Овруцької, Лугинської громад, а також частково — Хорошівської, Чуднівської, Любарської", — сказала Марія Масловська.

За словами житомирської народознавиці, займатися дослідженням писанкарства її надихнуло те, що вона зростала в родині писанкарів. Розписували писанки її прабабуся, бабуся, мама. Сама вона також з раннього дитинства долучилася до цього ремесла. Каже, починали розписувати яєчка від стрітення і завершували на Зелені свята. Найбільш сакральним вважався розпис до Великодня.


Марія Масловська розповіла, що найбільш сакральним розписуванням писанки вважається період до Великодня.

"Для мене писанкарство завжди було чимось особливо магічним. Адже це щось сакральне, яке ідентифікує нас, українців як етнос. Писанка — це такий мініатюрний витвір добра, щастя, багатства, добробуту та оберегу. Коли ми відтворюємо певні узори на цьому крихітному яєчку та обираємо для них кольори, ми наче доторкаємося до магії, яка потім невидимо передається всім, хто милується нашою писанкою. Писанка стала символом моєї родини, мого життя. Це пам'ять мого роду. Мені завжди хотілося передати своє вміння іншим, щоб цей маленьке диво, яке твориться навесні, жило в душах українців. Бо, як казав Олександр Довженко, писанка — це мініатюрне диво, яке прославить українців у віках. І я з ним згодна. А ще — я вірю, що нас, українців, в цей нелегкий час, врятує не тільки зброя в руках воїнів ЗСУ, а й збереження нашої української культури та ідентичності", — розповіла Марія Масловська.

На запитання журналістів, чи можемо ми за певними ознаками відрізнити нашу, житомирську, писанку від писанок інших регіонів, народознавиця відповіла: ні.

"На жаль, тоталітарний режим, при якому ми жили 70 років у складі СРСР, витравлював одвічну любов українців до всього українського — мови, культури, традицій, звичаїв. Все це було спрямовано, щоб знищувати генетичну пам'ять українців. Відповідно і писанкарство весь цей період переслідувалося, заборонялося і не розвивалося. Через це писанка житомирського Полісся перебувала у певній стагнації. Але за останні 30 років все змінилося. Писанкарством сьогодні займаються і дорослі, і діти. І це не може не радувати", — сказала дослідниця декоративно-ужиткового мистецтва.




Марія Масловська каже, що писанку потрібно розписувати з любов'ю, добрим серцем та чистими думками, бути в гармонії з собою і відчувати при цьому насолоду. Також розповідає, що писанками наші предки ніколи не стукалися, а зберігали їх увесь рік як оберіг та захист від хвороб і всього поганого. А ще — дарували їх тим, кого любили та шанували.