Життя — дивна річ: у момент, коли ми здобуваємо певний досвід, далеко не завжди розуміємо, навіщо він нам знадобиться. Робота з людьми вчить чути інших. Підприємництво — приймати рішення і відповідати за результат. Лідерство — вести за собою. Наставництво — передавати знання. Кризи — бачити людину глибше, ніж її зовнішню поведінку. І лише через роки стає зрозуміло, що ці, на перший погляд, окремі етапи були частинами однієї великої картини.
Саме так складався професійний шлях української підприємиці, дослідниці та авторки методу «Управління щастям через управління почуттями» — Emotional-Level Happiness Management (ELHM) Тетяни Дунаєвської. Починаючи з підприємництва, багаторічного лідерства та розвитку команд, вона поступово перейшла до навчання і наставництва, створення KIT Academy, роботи з емоційним станом людини, професійної психології та коучингу, а згодом — до наукових досліджень. Те, що колись існувало як окремі навички та спостереження, з часом об’єдналося в авторську систему, покликану допомагати людині краще розуміти власні почуття, внутрішній стан і себе.
Цей шлях не був спланований наперед як академічна кар’єра чи створення нового методу. Навпаки — кожний наступний етап виростав із попереднього. Робота з людьми привела до підприємництва. Підприємництво — до лідерства. Лідерство — до навчання і наставництва. Бажання передавати накопичений досвід стало основою створення KIT Academy. А багаторічне спостереження за тим, чому люди з однаковими знаннями, можливостями та цілями приймають різні рішення, поступово змістило професійний інтерес Дунаєвської від зовнішнього результату до внутрішнього стану людини.
Саме тут почалася та частина шляху, яка згодом приведе до ELHM.
Дунаєвська дедалі більше звертала увагу на одну закономірність: людині недостатньо знати, що потрібно зробити. Можна розуміти правильне рішення і не наважуватися його прийняти. Можна володіти професійними навичками — і не використовувати їх через страх чи невпевненість. Можна мати можливості — і внутрішньо не відчувати готовності ними скористатися.
Так питання «Як допомогти людині досягти результату?» поступово перетворилося на інше:
«Що відбувається всередині людини до того, як вона приймає рішення?»
Це питання стало своєрідним мостом між багаторічною практичною роботою Дунаєвської та її подальшою науковою діяльністю. З часом до практики додалося професійне навчання у психології та коучингу, дослідження лідерства, командоутворення, освітніх процесів, психологічної стійкості та емоційно-інтуїтивних підходів. Кожна нова тема не виникала окремо — вона продовжувала попередню і допомагала наближатися до розуміння того, яку роль внутрішній стан відіграє у поведінці та життєвих рішеннях людини.
Особливого значення ця робота набула в період війни та вимушеного переселення, коли психологічна підтримка людей перестала бути абстрактною професійною темою. Стрес, втрата звичного життя, міграція, невизначеність і необхідність починати багато речей заново показали, наскільки важливою може бути здатність людини розпізнавати власний емоційний стан і не втрачати контакт із собою.
Саме з багаторічного поєднання цих напрямів — практичної роботи з людьми, лідерства, навчання, психологічної підтримки, професійної освіти та досліджень — поступово сформувався метод «Управління щастям через управління почуттями» — Emotional-Level Happiness Management (ELHM).
Але створення методу стало не фіналом, а початком нового етапу. ELHM почав переходити з авторської практики у площину, де його можна описувати, досліджувати, рецензувати та застосовувати незалежно від самої авторки. Саме тому важливою частиною розвитку методу стали наукові публікації, міжнародні конференції та монографія, в якій багаторічний досвід і структура ELHM були систематизовані в цілісну концепцію. Робота над методом поступово отримувала і зовнішнє професійне підтвердження: наукові тексти проходили рецензування, ELHM представлявся в академічному середовищі, а його окремі підходи почали використовуватися у роботі з людьми не лише самою авторкою.
Окремим етапом стало незалежне професійне оцінювання методу. Монографія та науково-методична база ELHM були представлені фахівцям різних напрямів, що дозволило розглядати метод уже не лише як результат особистого практичного досвіду, а як систему, яку можуть аналізувати інші спеціалісти. Паралельно відбувалася і юридична фіксація авторства та захист інтелектуальної власності, що стало ще одним кроком у переході від особистої практики до оформленого авторського продукту. Особливо важливим для цього шляху є ще один етап — незалежне використання ELHM іншими спеціалістами. Адже метод починає жити окремим професійним життям саме тоді, коли його може застосовувати не лише його автор.
Згодом змінилася і роль самої Дунаєвської у науковому середовищі.
Від авторки власних досліджень вона поступово перейшла також до рецензування робіт інших дослідників. Це символічний етап професійної еволюції: людина, яка колись починала з практичного лідерства та навчання команд, сама стала учасницею процесу академічної оцінки наукових робіт. Публічна діяльність, міжнародні медіа, наукові публікації та розвиток KIT Academy (https://kit-academy.com/) у США стали продовженням тієї самої траєкторії.
Тому історія ELHM — це не лише історія появи одного авторського методу.
Це історія того, як досвід поступово перетворюється на компетентність, компетентність — на систему, система — на предмет дослідження, а багаторічний професійний шлях — на авторський внесок.
Можливо, саме тому важко назвати одну точку, з якої почався ELHM.
Чи почався він у момент першого досвіду лідерства?
Коли з’явилося бажання навчати інших?
Коли була створена KIT Academy?
Коли робота з людьми привела до психології?
Чи вже тоді, коли практичні спостереження почали підтверджуватися дослідженнями і складатися в наукову систему?
Ймовірно, правильна відповідь інша.
ELHM формувався протягом усього цього шляху.
І, можливо, одна з найцікавіших закономірностей професійного життя полягає саме в цьому: ми не завжди одразу знаємо, навіщо нам потрібен черговий досвід. Але з часом бачимо, як кожна навичка, кожна роль і кожний етап займають своє місце у великій картині. У випадку Тетяни Дунаєвської підприємництво навчило відповідальності за результат. Лідерство — роботі з людьми. Наставництво — передачі знань. Психологія — глибшому розумінню внутрішніх процесів. Наукова діяльність — систематизації та перевірці професійних ідей.
Разом ці етапи сформували людину, яка згодом змогла перетворити багаторічний досвід на власний метод.
І сьогодні розвиток ELHM продовжується вже на новому рівні — через дослідження, міжнародну професійну взаємодію, KIT Academy та подальше вивчення того, як людина може краще розуміти свої почуття і власний внутрішній світ.
Матеріал підготовлено Ірина Кубрак