Володимир Пастухов — російський політичний публіцист в еміграції, ділиться власним досвідом: у 14 років він прочитав “Один день Івана Денисовича” та лист Ф. Раскольникова, після чого двадцять років поспіль вивчав тему культу особи, терору та злочинів сталінського режиму. Але, коли в середині 90-х суспільство масово занурилось у “тюремну прозу”, він сам втратив інтерес — просто “поставив Сталіна на полицю у своїй голові”.
Те саме трапилось і з Путіним: нескінченні викривальні статті перестали викликати інтерес. Автор визнає, що відчуває лише роздратування від потоку моралізаторства після зустрічі Путіна з Дональдом Трампом.
— Морально прийнятного виходу з ситуації немає. Або ми зраджуємо принципи, які відстоювали сто років, або граємо в небезпечну гру з відкритим фіналом, де опція ядерної катастрофи цілком реальна. І навіть зрада принципів не гарантує уникнення цієї катастрофи.
Автор вважає, що можна зберегти життя “в моменті”, але в майбутньому компроміс принесе ще більші жертви.
— Віддати частину територій — це не вихід, а прелюдія до втрати всього. Ампутація призведе до сепсису. Жодних “священних гарантій” у світі більше немає. Єдина гарантія для України — це боєздатність ЗСУ, нині, присно і вовіки віків.
Хоча сам автор ніколи не був прихильником Володимира Зеленського, скептично ставився до його президентства і навіть не дивився передач “95-го кварталу”, сьогодні він висловлює президенту співчуття і підтримку.
— Зеленському доведеться ухвалити остаточне рішення за всіх. Путін і Трамп переклали це на нього. Він не думає зараз ні про владу, ні про життя. Під таким тиском людина перероджується.
За словами автора, протягом найближчих годин Зеленському доведеться покладатися лише на власну інтуїцію: чи є європейська допомога реальною, чи вистачить ресурсів для тиску на Путіна, чи почне Трамп діяти проти України “по безпределу”.
— Що б він не вибрав, я не кину в нього камінь. Сьогодні він один на сцені, а ми всі — в партері. Але нам більше не смішно.