Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Іван Галушка
Славутська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу захисника Івана Галушку.
Він народився 27 лютого 1986 року в Приморському краї, проте саме Славута стала для нього рідною домівкою. Здобув фах слюсаря у Нетішинському професійному ліцеї, працював на підприємствах Славути та за кордоном.
16 серпня 2014 року його мобілізували до лав Збройних сил України. До 2015 року він проходив службу в районі проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також відомчими грамотами.
Із 1 березня 2022 року старший сержант Іван Галушка передавав свій бойовий досвід молодим військовослужбовцям на посаді інструктора навчального взводу танкового батальйону артилерії у військовій частині А3211. Згодом був прикомандирований до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» (військова частина А4699), де у складі піхотних підрозділів виконував складні завдання на найважчих ділянках фронту.
6 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Євгенівка Покровського району Донецької області серце захисника зупинилося у бою.
Відтоді вважався безвісти зниклим.
Антон Яворський
У Городку попрощалися із захисником Антоном Яворським, 1997 року народження. За час служби Антон здобув авторитет серед військовослужбовців, був командиром групи й отримав не одну відзнаку.
29-річний військовослужбовець загинув 18 липня цього року під час виконання бойового завдання.
Олександр Гончаренко
У Кам’янці-Подільському відбулося прощання із молодшим сержантом Олександром Гончаренком, 1992 року народження.
Захисник загинув 17 липня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди 34 роки.
Олександр Богач
У Хмельницькій громаді попрощалися із воїном Олександром Богачем.
Олександр народився 6 квітня 1989 року. Проживав на Ярмолинеччині, згодом працював у сфері автосервісу в Хмельницькому.
Став до лав Збройних сил у червні 2024 року. Служив старшим стрільцем-оператором єгерського відділення.
Тривалий час вважався зниклим безвісти після виконання бойового завдання. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Захисник загинув 25 липня 2024 року поблизу села Новоселівка Перша Покровського району Донецької області.
Олександру навіки 35 років.
Віталій Скидан
В Ізяславській громаді повідомили про загибель житель села Білогородка Віталія Скидана. Він служив стрільцем-помічником гранатометника.
Вважався безвісти зниклим. Загибель воїна підтвердилася результатами повторної ДНК-експертизи.
Віталій Скидан загинув 24 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому назавжди 49 років.
В’ячеслав Пшеничний
У Деражнянській тергромаді повідомили про загибель солдата В’ячеслава Пшеничного, жителя села Волоське.
Захисник загинув 27 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області.
Микола Тимчук
Важку втрату понесла Ізяславська громада. 60-річний житель Мислятинського старостинського округу Микола Тимчук боронив Україну на Запорізькому напрямку. Через важку хворобу був змушений залишити передову та продовжив службу в тилу.
Після демобілізації тривалий час проходив виснажливе лікування. 22 липня 2026 року серце ветерана зупинилося у медичному закладі міста Хмельницького.
Владислав Цирт
Ленковецька громада втратила воїна – у бою поліг старший солдат Владислав Цирт, який народився 03.01.2004 року. Захисник загинув 20 липня 2026 року поблизу населеного пункту Стінки Краматорського району Донецької області.
Артем Серьожин
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу 34-річного військового Артема Серьожина.
Артем народився у Маріуполі. Після початку повномасштабного вторгнення оселився у Хмельницькому, а згодом став на захист України.
Захисник проходив службу у складі 704-ї бригади радіаційного, хімічного, біологічного захисту, оператором малих безпілотних літальних апаратів FPV, опановував нову військову спеціальність.
Його життя обірвалося 19 липня 2026 року.
Герою назавжди залишилося 34 роки.
Василь Демков
У Летичеві попрощалися із Василем Демковим.
Він народився 30 вересня 1974 року. Вступив до Голосківського СПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста. Трудився трактористом у сільськогосподарських підприємствах Летичівщини. Останні 10 років працював комбайнером.
Василь Демков загинув 28 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
Йому назавжди 50 років.
Олександр Черешневий
В останню дорогу провели жителя села Стригани Крупецької громади Олександра Черешневого.
Він проходив службу у лавах Збройних сил України з 2014 по 2026 рік. За цей час виконував бойові завдання на посадах розвідника-навідника та командира відділення.
Загинув захисник 2 червня 2026 року поблизу населеного пункту Покровське Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Василь Мельник
У Судилківській селищній раді повідомили про загибель жителя села Білокриниччя Василя Мельника, 2000 року народження.
Молодший сержант загинув 20 липня 2026 року в населеному пункті Краматорськ Донецької області.
Сергій Бабенко
В останню дорогу провели жителя Ізяславської громади Сергія Бабенка.
Захисник народився 2 серпня 1995 року в селі Теліжинці Сахновецької громади. Служив оператором 2 відділення механізованих засобів розмінування 2 взводу роти механізованого розмінування.
Серце старшого солдата Сергія Бабенка перестало битися 17 липня 2026 року під час лікування у місті Києві
Воїн не дожив кілька днів до свого 31-го дня народження.
Андрій Кордас
У Хмельницькому провели в останню дорогу Андрія Кордаса.
Він народився 16 вересня 1973 року. Перед військовою службою працював в одному з дитячих розважальних центрів Хмельницького.
Рік тому Андрія Кордаса мобілізували до ЗСУ. Його серце зупинилося 15 липня 2026 року.
Йому назавжди 52 роки.
Василь Бедрицький
У Новодунаєвецькій громаді підтвердили загибель солдата Василя Бедрицького, 1976 року народження.
Захисник був призваний до війська у грудні 2024 року. Військовий вважався зниклим безвісти. Лише тепер родина отримала офіційне підтвердження його загибелі.
Він загинув 29 серпня 2025 року поблизу села Шахове Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Ігор Бондар
Трагічна звістка надійшла до Дунаєвецької громади – загинув Ігор Бондар.
Військовий став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення, брав участь у Харківському контрнаступі, звільненні Куп’янська та обороні Борівської громади.
Загинув 19 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Слов’янська Краматорського району Донецької області внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Йому назавжди 45 років.
Андрій Васьков
Полонська громада Шепетівського району провела в останню земну дорогу мешканця села Юровщина, штаб-сержанта Андрія Васькова.
Захисник загинув 27 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання.
Василь Климчук
У Крупецькій громаді підтвердили загибель Василя Климчука, 1989 року народження, жителя села Стригани.
Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 9 листопада 2025 року. Згодом стало відомо, що він загинув того ж дня під час виконання бойового завдання поблизу Мирнограда Покровського району Донецької області.
Ігор Парамей
У Кам’янець-Подільській громаді провели в останню путь солдата Ігоря Парамея, 1995 року народження. Військовослужбовець загинув 15 липня 2026 року під час проходження служби.
Віталій Рудий
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу воїна Віталія Рудого. Він до війни працював у комунальному підприємстві «Парки і сквери міста Хмельницького». Служив у 162-й окремій механізованій бригаді.
Життя військового обірвалося 12 травня 2026 року.
Йому назавжди залишилося 57 роки.
Марк Скалецький
Хмельничани попрощалися із Марком Скалецьким. До початку повномасштабного вторгнення він працював у сфері торгівлі та тривалий час жив і працював в Італії. Однак після повернення до України цієї зими був мобілізований і став військовослужбовцем 33-ї окремої механізованої бригади.
Марк Скалецький загинув 1 липня 2026 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання.
Йому назавжди залишилося 32 роки.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.